Україна: відмінності між версіями

Коректура
(→‎Культура: зображення)
(Коректура)
Відновлення української державності відбулося під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]], з [[1648]] року<ref name="Яковенко"/><ref>''Сисин Ф.'' Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації // Український історичний журнал.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 67—76.</ref>, результатом якої стало утворення автономної [[Українське козацтво|козацької]] держави, [[Гетьманщина|Гетьманщини]], або Війська Запорозького. Часткову автономність Гетьманщина зберігала до [[1764]] року, при тому що частина земель відійшла до [[Річ Посполита|Річі Посполитої]], а інша частина знаходилася під протекторатом [[Московське царство|Московського царства]], які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між [[Російська імперія|Російською]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською]] імперіями.
 
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]][[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]]. У [[1783]] році був анексований [[Російська імперія|Російською імперією]].<ref name="ЕІУ">Галенко О. І. [http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat Кримський ханат] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818035153/http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|5|366}}</ref><ref name="Дом">''[[Домановський Андрій Миколайович|Домановський А. М.]]'' [https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 «Осколок Золотой Орды, или Загадки рождения Крымского ханства»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200630164622/https://folio.com.ua/system/books/samples/000/000/237/original/Домановский_Крымское_хансто.pdf?1536370638 |date=30 червня 2020 }}&nbsp;— 2017. Харків, сторінка 11</ref>
 
Під час [[Українська революція|української революції початку XX століття]] на українських землях постало декілька національних держав, перш за все [[Українська Народна Республіка]] (УНР, [[1917]][[1921]]), а також [[Українська Держава]] ([[1918]]), [[Західноукраїнська Народна Республіка]] ([[1918]][[1919]]) та [[Кубанська Народна Республіка]] ([[1918]][[1920]])<ref>[http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність.&nbsp;— Мюнхен, 1968.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131014172323/http://diasporiana.org.ua/istoriya/19-ivanis-v-borotba-kubani-za-nezalezhnist/ |date=14 жовтня 2013 }}; ''[[Скуратівський Вадим Леонтійович|Скуратівський В.]]'' [http://www.perehid.org.ua/n9/14.html ''Українська Кубань''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080530021711/http://www.perehid.org.ua/n9/14.html |date=30 травня 2008 }} Перехід IV, Випуск 9 (№&nbsp;1&nbsp;— 2002)</ref>. УНР наближалася до об'єднання в своєму складі усіх зазначених держав, але внаслідок низки воєн була загарбана сусідами: [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Радянською Росією]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польською республікою]], [[Королівство Румунія|Королівством Румунія]] і [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословацькою республікою]].
 
З [[1919]] року почала створюватися [[маріонеткова держава|більшовицька]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська Соціалістична Радянська Республіка]] (УСРР, згодом УРСР), яка у [[1922]] році ввійшла до складу [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] до УРСР були приєднані частина [[Західна Україна|Західної України]] й [[Буджак]], згодом [[Закарпаття]], а з [[1954]] року&nbsp;— [[Крим]].
Багато видів заселили природні території України внаслідок діяльності людини і є [[Інвазійні види|інвазійними]]. Деякі з них були навмисно [[Акліматизація|акліматизовані]] людиною, наприклад, такі [[мисливство|мисливські]] види як [[єнотоподібний собака]], [[Neogale vison|норка американська]], [[ондатра]], [[олень плямистий]], [[муфлон]], [[фазан звичайний]] тощо.<ref name="Акімов"/> В той же час значно більше видів були інтродуковані в Україну ненавмисно, або ж поширилися самостійно внаслідок [[Глобальне потепління|кліматичних змін]]. Багато з таких видів є [[шкідники|шкідниками]] господарства та здатні завдавати шкоди природним екосистемам і подекуди витісняти місцеві рідкісні види. Серед найшкідливіших інвазійних видів України [[пацюк сірий]], [[миша хатня]], [[Прусак рудий|тарган рудий]], [[колорадський жук]], [[Слизняк іспанський|слимак іспанський]], [[маслинка вузьколиста]] тощо.
 
Значна кількість видів зникла в Україні протягом останніх століть внаслідок знищення їхнього середовища існування людиною. Один з найпоказовіших прикладів&nbsp;— це степова антилопа [[сайгак]], що був одним з наймасовіших видів копитних в Україні, але повністю зник тут ву кінці XIX століття внаслідок розорювання степів та полювання. Також серед найпомітніших видів, що повністю зникли в Україні протягом останніх століть&nbsp;— [[тарпан]], [[росомаха]], [[Pteromys volans|летяга звичайна]], [[пискуха степова]], [[ховрах жовтий]] тощо.<ref name="Акімов"/>
 
В Україні основним документом з охорони біорізноманіття є [[Червона книга України]], що містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих [[вид (біологія)|видів]] [[тварини|тваринного]] і [[ботаніка|рослинного]] світу у межах країни, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження. Занесені до Червоної книги України види підлягають охороні на всій території України, у межах її [[Континентальний шельф|континентального шельфу]] та [[Виключна морська економічна зона України|виключної морської економічної зони]]. Регулюється Законом України «Про Червону книгу України».<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3055-14 Закон України «Про Червону Книгу України»]</ref> З 2021 року до Червоної книги України занесено 1544 види, з них 687 тварини і 857&nbsp;— рослинний світ<ref name="ПерелікиТварин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 |title=Наказ Міндовкілля від 19.01.2021 (набрав чинності 12.03.2021) Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=5 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210505092213/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-21 }}</ref><ref name="ПерелікиРослин2021">{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 |title=Наказ Міндовкілля від 15.02.2021 (набрав чинності 09.04.2021) Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ) |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=28 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210428171708/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0370-21 }}</ref>. Державне управління, регулювання та контроль збереження видів, занесених до Червоної книги України здійснює [[Кабінет Міністрів України]] і підпорядковані структури. Наукове забезпечення ведення Червоної книги України здійснює [[Національна комісія з питань Червоної книги України]], що створюється на базі [[Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України|Інституту зоології]] та [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|Інституту ботаніки]] [[НАН України]], які є провідними центрами з вивчення біорізноманіття України<ref name="КомісіяЧКУ">{{Cite web |url=http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf |title=Положення про Національну комісію з питань Червоної книги України |accessdate=3 травня 2022 |archive-date=20 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190420213845/http://www.nas.gov.ua/legaltexts/DocPublic/P-170315-73-0.pdf}}</ref>.
[[Файл:Тамга Гераев.svg|міні|ліворуч|150px|[[Герб кримських татар|Герб Ґераїв]]]]
[[Файл:De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707).jpg|thumb|right|Кримськотатарська держава на карті 1707 року, позначені також Україна та Московія]]
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]][[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
 
Держава мала [[Станово-представницька монархія|станово-представницький]] устрій, основною релігією був [[іслам]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
28 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав заявку про негайний вступ України до Європейського Союзу. Голова Єврокомісії [[Урсула фон дер Ляєн]] заявила, що підтримує вступ України, але для цього знадобиться час. 1 березня 2022 року [[Європейський парламент]] рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство,<ref>{{Cite web|date=2022-03-01|title=Європарламент рекомендував надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС|trans-title=The European Parliament has recommended that Ukraine be granted EU candidate status|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/03/1/7135011/|access-date=2022-03-28|website=www.eurointegration.com.ua|language=uk}}</ref> а 10 березня 2022 року [[Рада Європейського Союзу]] звернулася до [[Європейська комісія|Європейської Комісії]] з проханням дати висновок щодо заявки.<ref name=":03">{{Cite web|last=[[European Council]]|date=2022-03-11|title=Statement of the heads of state or government, meeting in Versailles, on the Russian military aggression against Ukraine, 10 March 2022|url=https://www.consilium.europa.eu/press/press-releases/2022/03/11/statement-of-the-heads-of-state-or-government-on-the-russian-aggression-against-ukraine-10-03-2022|access-date=2022-03-28|website=Consilium|language=bg, es, cs, da, de, et, el, en, fr, ga-IE, hr, it, lv, lt, hu, mt, nl, pl, pt, ro, sk, sl, fi, sv, ru}}</ref> 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету.<ref name="DW">{{cite news|author=<!--not stated-->|date=8 квітня 2022|title=Ukraine: EU chief offers Kyiv fast track to membership|url=https://dw.com/en/ukraine-eu-chief-offers-kyiv-fast-track-to-membership/a-61409635|work=[[Deutsche Welle|DW]]|location=|access-date=8 квітня 2022}}</ref>
 
[[14 квітня]] [[2022]] року [[Верховна Рада України]] визнала дії, вчинені [[Росія|Російською Федерацією]] під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|останньої фази]] [[Російсько-українська війна (з 2014)|збройної агресії Російської Федерації проти України]], яка розпочалася [[24 лютого]] [[2022]] року, [[Геноцид українців|геноцидом українського народу]]. Вказується, що акти геноциду в діях Росії проявляються, зокрема, у вчиненні масових звірств ву містах [[Буча]], [[Бородянка]], [[Гостомель]], [[Ірпінь]] та інших.<ref>{{Cite web|title=Рада визнала дії військ Росії в Україні геноцидом українського народу|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-rada-vyznala-diyi-viysk-henotsydom/31803585.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2022-04-14|language=uk}}</ref>
 
[[Геноцид]], влаштований російськими військами в Україні під час [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]], може стати найбільшим у Європі з часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]].<ref>[https://www.facebook.com/StratcomCentreUA/posts/301383202145668 Facebook | Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.]</ref>
{{main|Енергетика України}}
 
Україна була першою із республік СРСР, яка видобувала газ. У Дашаві (Львівська область&nbsp;— ред.) газ почали видобувати ще у 20-х роках минулого століття. Тоді ж було прокладено газопровід Дашава-Дрогобич. Потім, від Дашави через Польщу на Берлін, після війни той газопровід був демонтований, і прокладено газопровід Дашава-&nbsp;— Київ, згодом&nbsp;— Дашава–МоскваДашава–— осква. Ще пізніше через Мінськ було прокладено газопровід до Ленінграда. Дашава була одним із найбільших газових родовищ у Радянському Союзі. Після Дашави було відкрито інші родовища, всі вони мали запаси не менше 30 мільярдів кубів газу, тобто, вони були досить потужні. Але потім було відкрито надто потужне родовище Шебелинка (Харківська обл.). І в 1973 році український видобуток газу сягнув максимуму у 68 мільярдів кубометрів. Після цього почалося падіння видобування, і сьогодні Україна видобуває 20—21 мільярд кубометрів<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az|title=Як Україна до Росії газ постачала...|last=|first=|date=2012|website=|publisher=|language=українська|accessdate=|archive-date=19 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210719150955/https://www.bbc.com/ukrainian/business/2012/04/120410_yaremiychuk_gas_int_az}}</ref>.
 
Україна є одним із найбільших європейських споживачів енергоресурсів: вона споживає майже вдвічі більше енергії на одиницю ВВП, ніж [[Німеччина]], велика частка енергоресурсів в Україні&nbsp;— від [[Ядерна енергетика України|ядерної енергетики]], а отримує країна переважну частину свого ядерного палива з Росії. Україна значною мірою залежить від своєї ядерної енергетики. Найбільша АЕС у Європі, [[Запорізька атомна електростанція|Запорізька АЕС]], побудована в Україні.
Відповідно до думки виконавчого віцепрезидента [[Sharp|Sharp Energy Solution Europe]] Петера Тіле під час круглого столу в Києві,<blockquote>…масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, як [[газ]] і [[вугілля]], а так само зменшити споживання ядерної енергії<ref>Агенція новин «УНІАН»: [http://economics.unian.net/ukr/detail/86537 Україна може звести до мінімуму імпорт російського газу&nbsp;— експерт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211129203009/https://gum.criteo.com/syncframe?origin=publishertag&topUrl=www.unian.ua |date=29 листопада 2021 }}</ref>. … ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3—5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи<ref>Асоціація "Всеукраїнське об'єднання «Фонд енергоефективних інвестицій»: [http://energoeffect.org.ua/uk/401 Сонце врятує світову енергетику]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.</blockquote>
 
На прес-конференції в [[УНІАН]] експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив:<blockquote>Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80&nbsp;млн тонн умовного палива … Це один з найбільших потенціалів ву Європі.</blockquote>За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15&nbsp;%. У такому випадку близько 2&nbsp;млрд ₴ додатково надійдуть в економіку.
 
За оцінками експертів, Україна має великий вітропотенціал (за оптимістичним прогнозом&nbsp;— до 1&nbsp;млрд кВт). Комплексна програма розвитку вітроенергетики України передбачає потужність вітроелектростанцій ([[ВЕС]])&nbsp;— 16&nbsp;млн кВт, зокрема, в західному регіоні&nbsp;— 3&nbsp;млн кВт. Сьогодні потужність ВЕС в Україні становить менше, ніж 50 [[Ват|МВт]], тимчасом як загальна потужність усіх електростанцій&nbsp;— 54&nbsp;млн кВт&nbsp;— у тисячу разів більша.
[[Файл:Ukraina stamp S.P.Timoshenko 1998.jpg|міні|175пкс|[[Тимошенко Степан Прокопович|Степан Тимошенко]] на поштовій марці України]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s466.jpg|міні|175пкс|[[Кондратюк Юрій Васильович|Юрій Кондратюк]] на поштовій марці України]]
[[Наукове дослідження|Наукові дослідження]] в Україні вперше почали набувати систематичного характеру в [[XVI століття|XVI]][[XVIII століття]]х, переважно у зв'язку зі створенням і розвитком [[Острозька академія|Острозької академії]], [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]] та [[Львівський університет|Львівського університету]], в яких приділяли увагу здебільшого [[гуманітарні науки|гуманітарним наукам]] під домінуючим впливом [[релігія|релігії]]. До цього періоду належать відомі українські [[мовознавство|мовознавці]] [[Лаврентій Зизаній]], [[Памво Беринда]], [[Мелетій Смотрицький]], [[філософ]]и [[Феофан Прокопович]], [[Григорій Сковорода]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010">Онопрієнко В. І., Ткаченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія української науки: курс лекцій. Київ: Варта, 2010. 651 с.</ref>
 
Значного розвитку наука в Україні набула в [[XIX століття|XIX столітті]], коли було засновано [[Харківський університет|Харківський]] (1804), [[Київський університет|Київський]] (1834) і [[Одеський університет|Одеський]] (1865) університети, які стали головними науковими центрами України до першої половини [[XX століття]]. Серед ранніх представників цього періоду видатний [[математик]] і [[фізик]] [[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] та вчений-[[енциклопедист]] [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], перший [[ректор]] Київського університету. [[анатомія|Анатом]] [[Бец Володимир Олексійович|Володимир Бец]] вперше відкрив [[клітини Беца]] та [[Первинна моторна кора|первинну моторну кору]]. [[Зоолог]]и [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександр Ковалевський]] та [[Ілля Мечников]] започаткували еволюційну [[ембріологія|ембріологію]], розвинули теорію [[зародкові шари|зародкових шарів]]. Мечников також відкрив явище [[фагоцитоз]]у та розробив фагоцитарну теорію [[імунітет]]у, за що згодом отримав [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології та медицини]]. [[Мікробіолог]]и [[Гамалія Микола Федорович|Микола Гамалія]], [[Хавкін Володимир Аронович|Володимир Хавкін]] і [[Заболотний Данило Кирилович|Данило Заболотний]] зробили величезний внесок у боротьбу з [[чума|чумою]] та [[холера|холерою]]. Фізик [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]] фактично відкрив [[рентгенівське випромінювання]] до [[Вільгельм Конрад Рентген|В. Рентгена]]. [[фізіологія|Фізіолог]] [[Правдич-Немінський Володимир Володимирович|Володимир Правдич-Немінський]] отримав першу в світі поверхневу [[електроенцефалограма|електроенцефалограму]]. Серед провідних українських [[історик]]ів й [[етнограф]]ів [[XIX століття]] та початку [[XX століття]] були [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]], [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]], [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитро Яворницький]], [[Багалій Дмитро Іванович|Дмитро Багалій]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010"/>
== Посилання ==
* {{УМЕ15|частина=Україна|сторінки=1948-1949}}
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В]].'' Україна, назва // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К.: Наук. думка, 2018.&nbsp;— Кн. 2: Україна–УкраїнціУкраїна&nbsp;— Українці.&nbsp;— С. 15—16. https://www.academia.edu/38262218
{{Інші проєкти
|Тема = Україна
23 411

редагувань