Національна парламентська бібліотека Японії: відмінності між версіями

м
правопис
м (правопис)
м (правопис)
 
 
== Історія ==
Перші проектипроєкти заснування Національної бібліотеки Японії з'явилися в [[період Мейдзі]]. Проте їх реалізація відкладалася через наявність Імперської бібліотеки в Уено, яка частково виконувала функції державної бібліотеки, та існування окремих бібліотечних колекцій двох палат японського парламенту. Після поразки Японії у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]] до окупованої Японії прибула комісія від [[Бібліотека Конгресу США|Бібліотеки Конгресу США]] та [[Асоціація бібліотек США|Асоціації бібліотек США]], які зайнялися створенням парламентської бібліотеки за американським зразком. Передбачалося, що нова Національна парламентська бібліотека Японії стане бібліотекою для не лише японських депутатів, а й простих громадян. Вона мусила збирати, опрацьовувати й зберігати усі наявні в Японії книги і періодичні видання, а її директор прирівнювався за статусом до державного [[міністр]]а.
[[Файл:Old National Diet Library.JPG|міні|праворуч|250пкс|НПБ Японії в палаці Акасака.]]
На базі положень, випрацюваних американською комісією, [[9 лютого]] [[1948]] року був прийнятий закон про Національну парламентську бібліотека Японії. Вона відкрилася [[5 червня]] того ж року. Першим директором бібліотеки став юрист [[Канаморі Токудзіро]], а віце-директором — філософ [[Накаї Масакадзу]]. [[1961]] року, після смерті Канаморі, на посаду директорів стали призначатися генеральні секретарі [[Палата представників Японії|Палат представників]] і [[Палата радників Японії|радників]] Парламенту Японії.
Згідно з японським законодавством японські видавці зобов'язані надсилати до Національної парламентської бібліотеки усю продукцію, яку вони публікують. Ця умова дозволяє їй постійно мати найкращі фонди з японістики у світі. Державні видавництва мусять надавати 30 примірників свого друкованого продукту, а не-державні&nbsp;— один, за який бібліотека сплачує 50% ринкової ціни. Усі книги і періодика упорядковується бібліографічному збірнику «Японська бібліографія»<ref>{{lang-ja|日本全国書誌}}</ref>, який видається щорічно колективом бібліотеки. Остання також здійснює обмін державними виданнями з центральними бібліотеками [[Сполучені Штати Америки|США]] та [[Велика Британія|Великої Британії]]. Для упорядкування бібліографії використовуються [[магнітна плівка|магнітні плівки]], а з [[1971]] року&nbsp;— [[комп'ютер]]ні технології. Пошук в фондах бібліотеки здійснюється за допомогою швидкісної системи JAPAN/MARC.
 
Національна парламентська бібліотека Японії складається з 1 центрального<ref>{{lang-ja|中央館}}.</ref> і 27 дочірніх спеціалізованих відділів<ref>{{lang-ja|支部図書館}}.</ref>, що включають у себе рідкісні [[Бібліотека Тойо|Бібліотеку Тойо]]<ref>{{lang-ja|東洋文庫}}.</ref> та Міжнародну дитячу бібліотеки . Центральний відділ має у своєму складі Службу перевірки законопроектівзаконопроєктів, у якій працюють спеціалісти в галузях [[юриспруденція|юриспруденції]], [[політика|політики]] й [[економіка|економіки]], та служби збору, опрацювання, обслуговування друкованих видань. Бібліотека відкрита для широкого кола громадян, розрахована на 1100 сидячих місць, надає бібліографічні консультації, а також здійснює обмін матеріалами з громадськими, міськими, університетськими бібліотеками Японії. Вона є членом [[IFLA|Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ]] і бере участь у міжнародних дослідженнях з бібліотечної справи.
 
Станом на [[2001]] рік фонди бібліотеки нараховували 489 тисяч книг, 420 тисяч карт, 470 тисяч відео та аудіозаписів, 167 тисяч періодичних видань. Станом на [[2007]] рік в фондах зберігається 22 869 278 документів<ref>Дані на березень [[2007]] року. [http://www.ndl.go.jp/jp/publication/annual/h18/05.pdf Статистика фондів НПБ Японії]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}, [http://www.ndl.go.jp/jp/publication/annual/index.html Звіт НПБ Японії за 2007 рік]</ref>. В бібліотеці працює 862 особи. За [[1999]] рік її відвідало 397 тисяч чоловік.
30 555

редагувань