Україна: відмінності між версіями

м
(→‎Історія: зображення)
[[Наукове дослідження|Наукові дослідження]] в Україні вперше почали набувати систематичного характеру в [[XVI століття|XVI]]–[[XVIII століття]]х, переважно у зв'язку зі створенням і розвитком [[Острозька академія|Острозької академії]], [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]] та [[Львівський університет|Львівського університету]], в яких приділяли увагу здебільшого [[гуманітарні науки|гуманітарним наукам]] під домінуючим впливом [[релігія|релігії]]. До цього періоду належать відомі українські [[мовознавство|мовознавці]] [[Лаврентій Зизаній]], [[Памво Беринда]], [[Мелетій Смотрицький]], [[філософ]]и [[Феофан Прокопович]], [[Григорій Сковорода]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010">Онопрієнко В. І., Ткаченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія української науки: курс лекцій. Київ: Варта, 2010. 651 с.</ref>
 
Значного розвитку наука в Україні набула в [[XIX століття|XIX столітті]], коли було засновано [[Харківський університет|Харківський]] (1804), [[Київський університет|Київський]] (1834) і [[Одеський університет|Одеський]] (1865) університети, які стали головними науковими центрами України до першої половини [[XX століття]]. Серед ранніх представників цього періоду видатний [[математик]] і [[фізик]] [[Остроградський Михайло Васильович|Михайло Остроградський]] та вчений-[[енциклопедист]] [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], перший [[ректор]] Київського університету. [[анатомія|Анатом]] [[Бец Володимир Олексійович|Володимир Бец]] вперше відриввідкрив [[клітини Беца]] та [[Первинна моторна кора|первинну моторну кору]]. [[Зоолог]]и [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександр Ковалевський]] та [[Ілля Мечников]] започаткували еволюційну [[ембріологія|ембріологію]], розвинули теорію [[зародкові шари|зародкових шарів]]. Мечников також відкрив явище [[фагоцитоз]]у та розробив фагоцитарну теорію [[імунітет]]у, за що згодом отримав [[Нобелівська премія з фізіології або медицини|Нобелівську премію з фізіології та медицини]]. [[Мікробіолог]]и [[Гамалія Микола Федорович|Микола Гамалія]], [[Хавкін Володимир Аронович|Володимир Хавкін]] і [[Заболотний Данило Кирилович|Данило Заболотний]] зробили величезний внесок у боротьбу з [[чума|чумою]] та [[холера|холерою]]. Фізик [[Пулюй Іван Павлович|Іван Пулюй]] фактично відкрив [[рентгенівське випромінювання]] до [[Вільгельм Конрад Рентген|В. Рентгена]]. [[фізіологія|Фізіолог]] [[Правдич-Немінський Володимир Володимирович|Володимир Правдич-Немінський]] отримав першу в світі поверхневу [[електроенцефалограма|електроенцефалограму]]. Серед провідних українських [[історик]]ів й [[етнограф]]ів [[XIX століття]] та початку [[XX століття]] були [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]], [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]], [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]], [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитро Яворницький]], [[Багалій Дмитро Іванович|Дмитро Багалій]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]] тощо.<ref name="Онопрієнко2010"/>
 
Визначальним у розвитку української науки стало створення у [[1918]] році [[НАН України|Української академії наук]] (згодом [[ВУАН]], [[АН УРСР]], [[НАН України]]) і подальше заснування низки наукових установ у її складі. Першим президентом Академії був визначний український [[геохімік]], [[Мінералогія|мінералог]] і [[філософ]] [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]].<ref name="Онопрієнко2010"/>