Керування (лінгвістика): відмінності між версіями

{{Статті, з яких нема посилань}}

[[Керування]] – такий вид синтаксичного зв’язку, коли вживання певної форми непрямого відмінка іменника, предметно-особового займенника або субстантивованого прикметника (без прийменника і з прийменником) зумовлене граматичним або лексико-граматичним значенням іншого, панівного слова. Це слово для розкриття і поширення свого смислу як би потребує певної залежності від нього форми непрямого відмінка імені або займенника з особовим або предметним значенням. Наприклад, розв’язав задачу, увійти до лісу, позбутися надії, рахуватися з часом, відправлення потягу, інтереси справи, інтерес до науки і т. д.» [4, 22]. Залежно від керуючого слова форма непрямого відмінка іменника або займенника може вживатися без прийменника, утворюючи безпосереднє, безприйменникове керування (зустрічати гостей, радіти перемозі, гордитися батьком, будинок брата, ліс рук), і з прийменником, утворюючи прийменникове керування (відсунути від краю, облетіти навколо Місяця, гай біля села, лист для брата).