Артур Сесіл Пігу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2:
'''Артур Сесіль Пігу''' ({{lang-en|Arthur Cecil Pigou}}), ([[18 листопада]] [[1877]], [[Рейд|Рейд]],[[Айл-оф-Уайт]] — [[7 березня]] [[1959]], [[Кембридж]], [[Великобританія]]) — англійський економіст,видатний представник [[Кембриджської неокласичної школи]], учень і послідовник засновника цієї школи [[Альфреда Маршалла]], автор концепції економіки добробуту.
== Головна праця - Концепція економіки добробуту==
Суть концепції економіки добробуту полягає в тому, що Артур Пігу розглядає [[соціальний добробут]] як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є [[економічний добробут]], що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті. Розвиваючи свою ідею, Пігу стверджував, що «економічні» причини діють на [[економічний добробут]] будь-якої країни не прямо, а через створення й використання об'єктивного додаткового економічного добробуту, що його економісти називають національним доходом. [[Національний дохід]], так само як [[економічний добробут]], є частиною загального добробуту, що прямо чи опосередковано зв'язується з грошовим вираженням, є тією частиною об'єктивного доходу, що вимірюється грошима.
== Науковий внесок ==
* в праці [[«Економічна теорія добробуту»]] (1924) Пігу розвинув принцип «найбільшого блага для найбільшої кількості людей». Найвищого рівня добробуту можна досягти більш рівномірним розподілом доходів, хоча це може негативно вплинути на нагромадження капіталу й виробничу енергію.
* запропонував ідею перерозподілення доходів через активну податкову політику держави. Він обгрунтував необхідність прогресивної системи податків, яка передбачає збільшення ставки оподаткування пропорційно зростанню доходу, а також запровадження значного податку на спадщину. Він проаналізував [[форми державного втручання в економіку]]: пряму та опосередковану. Перша передбачає [[державний контроль]] над цінами та обсягами випуску продукції, друга — використання податків і субсидій як інструментів [[регулювання економіки]]
* Пігу вважав, що за умов вільної конкуренції достатньо опосередкованих методів, а з посиленням позицій монополій в економічному житті виникає необхідність прямого втручання держави.
* Значну увагу він приділяв проблемі зайнятості населення, яку зв'язував з рівнем заробітної плати і реальним попитом на працю. Якщо [[номінальна зарплата]] скорочується повільніше, ніж падають ціни, то зростає [[реальна зарплата]], що веде до збільшення сукупного попиту й випуску продукції. Унаслідок цього зростає зайнятість або, як визначає Пігу, [[національний доход]] — загальний обсяг товарів та послуг, що виготовляються в суспільстві протягом року, тобто та частка матеріального доходу суспільства, яка може бути виражена в грошах, — товари та послуги для кінцевого споживання.
== Кар'єра ==
| |||