Історія Давнього Ізраїлю та Юдеї: відмінності між версіями

▲З Давида починається швидкий розквіт і всього царства. Завдяки надзвичайній енергії цього геніального царя скоро були приведені в порядок незлагоджені в кінці колишнього царювання справ внутрішнього благо-устрою, і потім почався цілий ряд звитяжних воєн, під час яких остаточно були розтрощені найлютіші вороги Ізраїлю — филистимляни, а також [[моавитяни]] і Едом, землі яких стали надбанням Ізраїлю. Завдяки цим перемогам і завоювань царство ізраїльського народу зробилося могутньою монархією, яка на час керувала всією Західною Азією і в руках якої перебувала доля численних народів які трепетно приносили свою данину грізному для них царю. З фінікійцями ізраїльтяни ввійшли в найближчі дружні відносини, і ця дружба з висококультурним народом була дуже корисна і вигідна їм у справі розвитку їх матеріальної культури. Разом з тим почало швидко розвиватися і духовне життя, і саме на той час припадає багатющий розквіт давньоєврейської духовно-релігійної поезії, яка знайшла собі особливо чудове місце в дивних своєю глибиною і полум'яністю почуттів [[Книга Псалмів|псалмах]] самого Давида та наближених до нього співаків. До кінця царювання внаслідок введеного царем багатоженства почалися різні смути, якими затьмарені були останні роки життя великого царя, і після важкого сум'яття престол перейшов до сина його найулюбленішої дружини, але разом з тим і головною винуватицею всіх його лих — Версавії, до юного [[Соломон|Соломона]] (близько 1020 р. до н. е.).