Вона вивчалаВивчала танець в Афінах у школі Raymons, а потім у Польщі, де вона працювала у [[Варшавська опера|Варшавській опері]] як танцівницятанцівницею. ВУ [[1939]] році вона повернулася вдо АфіниАфін для роботи у [[Національна опера Греції|грецькій НаціональноїНаціональній опері]].
[[5 березня]] [[1940]] року Національна опера Греції здійснила своє офіційне відкриття презентацією оперети [[Йоганн Штраус (син)|Йоганна Штрауса]] «Летюча миша», ву якому Мамакі була примою-балериною. Вона залишалася примою Національної опери впродовж майже десяти років, танцюючи у цілій низці постановок. У 1949 році Мамакі ідеїде удо [[Париж]]у, де вона отримала стипендію вз хореографії для навчання ву школі Преображенського. Після повернення вдо Афіни вонаАфін працювала в Національній опері вже як хореограф. У [[1952]] році вона була запрошена провести кілька майстер-класів з хореографії для [[Sadler's Wells Theatre]] у [[Лондон]]і.
Тетяна Мамакі є засновницею Афінської балетної школи у 1955—1958 роках, поручразом із Єленою Цукала-Пфефер у 1955—1958 роках. Завдяки Мамакі з'явилисьявилися такі шедеври, як «Фауст» (головну роль виконував [[Нікос Мосхонас]]) в Афінах та «Норма» (головну роль виконувала [[Марія Каллас]]) в [[Епідавр]]і. Вона співпрацювала з Державним театром Північної Греції і Національним театром Кіпру, також виступала ву якості хореографа низки кіностудії.
Тетяна Мамакі виходила заміж за музиканта і композитора Леоніда Зораса, а пізніше журналыстаза журналіста Ахіллеаса Мамакіса.<ref>[http://archive.enet.gr/online/online_text/c=113,dt=11.02.2006,id=68667728 Α. Μαμάκης: ο δημοσιογράφος που καθιέρωσε το καλλιτεχνικό ρεπορτάζ]</ref> Після смерті останнього Мамакі продовжувала свою радіопрограму ''Театр у мікрофон'' у Національному інституті радіофонії, згодом перенісши її на телебачення.
