Соната: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Advbot (обговорення | внесок) м Робот: -Категорія:Статті які слід доробити |
A1 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Сона́та''' ({{lang-it|sonata}} від {{lang-la|sonare}} - звучати), музичний твір циклічної форми (звичайно 3 або 4 частини) для одного або кількох інструментів.
Для церковних соната характерні 4-приватний цикл із певною послідовністю темпів частин (повільно - швидко - повільно - швидко; або швидко - повільно - швидко - швидко), серйозність музики. Камерна соната - вільна послідовність танцювальних номерів. Грань між цими видами соната швидко стирається. В 17 ст. одержали поширення т.зв. тріо-сонати для 2 або 3 виконавців із супроводом генерал-баса. Найважливіше положення займали також соната для однієї скрипки й генерал баса, насамперед у композиторів т.зв. італійської скрипкової школи - [[Антоніо Вівальді|А. Вівальді]], [[Кореллі|А. Кореллі]] й ін. соната для скрипки з повністю виписаної й багато розробленою партією клавіру з'явилися в И. соната Баха. У раннеклассический період (середина 18 в.) інтенсивно формувався тип класичної соната (особливо в соната для фортепіано К. Ф. Е. Баха й Д. Скарлатті). Він остаточно зложився в період віденського класицизму (кінець 18 ст.) у творчості [[Гайдн|Й. Гайдна]], [[Моцарт|В. А. Моцарта]] й ін. Найбільшою вершиною в розвитку соната з'явилися сонати Л. Бетховена (32 для фортепіано, 10 для скрипки й фортепіано, 5 для віолончелі й фортепіано). Вони виділяються глибиною змісту, широтою кола образів, яркою конфліктністю, часом майже симфонічними масштабами. Ряд сонат Бетховена являє собою 4-приватний цикл, що відтворює послідовність частин симфонії й квартету.
{{EU-book-stub}}▼
У творчості композиторів-романтиків відбувалося збагачення й переосмислення жанру класичної соната (переважно бетховенського типу). Великий внесок у розвиток соната внесли [[Шопен|Ф. Шопен]],[[Шуман|Р. Шуман]], [[Ференц Ліст|Ф. Ліст]], [[Брамс|Й. Брамс]], [[Едвард Гріг|Е. Гріг]] й ін. У них соната підсилилася тенденція до широкого симфонічного трактування жанру, поглибилася контрастність образів. Прагнення до єдності циклу приводить до створення одночастинних соната (уперше - в 2 соната для фортепіано [[Ференц Ліст|Ф. Ліста]]).
Наприкінці 19 - початку 20 ст. яскраві оновлюючі тенденції проступають у соната французьких композиторів Г. Форе, П. Дюка, [[Моріс Равель|М. Равеля]], [[Клод Дебюссі|К. Дебюссі]], російських композиторів А. Н. Скрябіна, Н. К. Метнера. В 20 ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів. Нові образи й засоби виразності істотно змінюють її вигляд. До видатних зразків сучасної музики належать сонати соната соната Прокоф'єва (10 для фортепіано, 2 скрипкові), [[Дмитро Шостакович|Д. Д. Шостаковича]] (2 для фортепіано, 2 скрипкові, віолончельна), [[Пауль Хіндеміт|П. Хіндемита]] (близько 30 соната майже для всіх інструментів), [[Бела Барток|Б. Бартока]] (6 соната для різних складів). В 50-70-х рр. термін "соната ", як у давній давнині, часом розуміється лише як позначення інструментальної п'єси (соната для віолончелі з оркестром [[Кшиштоф Пендерецький|К. Пендерецького]]).
Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната [[Максим Березовський|М. Березовського]] та фортепінні сонати — [[Дмитро Бортнянський|Д. Бортнянського]]. Пізніше до цього жанру звертались: [[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенко]], [[Косенко Віктор Степанович |В. Косенко]], [[Борис Лятошинський|Б. Лятошинський]], М. Тіца, Р. Сімович, Ю. Щуровський, В. Сєчкін та ін.
Серед сучасних українських композиторів найвизначныший внесок у розвиток жанру внесли [[Сильвестров Валентин|В.Сильвестров]], Ю.Іщенко та інші композитори.
▲{{EU-book-stub}}
{{БСЭ}}
===Література===
* [[Енциклопедія українознавства]]
* Попова Т., Соната, М., 1962;
* Bagge S., Die geschichtliche Entwicklung der Sonate, Lpz., 1880;
* Klauwell O., Geschichte der Sonate von ihren Anfängen bis zur Gegenwart, Köln — Lpz., 1899;
* Brandt E., Suite, Sonate and Symphonie, Braunschweig, 1923; Borrel E., La sonate. P., 1951.
[[Категорія:Музичні форми]]
[[ar:سوناتا]]
[[ca:Sonata]]
[[cs:Sonáta]]
[[da:Sonate]]
[[de:Sonate]]
[[el:Σονάτα]]
[[en:Sonata]]
[[eo:Sonato]]
[[es:Sonata]]
[[fi:Sonaatti]]
[[fr:Sonate]]
[[gl:Forma sonata]]
[[he:סונטה (מוזיקה)]]
[[hu:Szonáta]]
[[it:Sonata]]
[[ja:ソナタ]]
[[ko:소나타]]
[[nl:Sonate]]
[[nn:Sonate]]
[[no:Sonate]]
[[pl:Sonata]]
[[pt:Sonata]]
[[ru:Соната]]
[[simple:Sonata]]
[[sv:Sonat]]
[[vi:Sonata]]
[[zh:奏鸣曲]]
| |||