Довгоносик двокільовий: відмінності між версіями

Латинська видова назва походить від {{lang-la|pigre}} [piger] – неохоче, ліниво, уповільнено. [[Карл Лінней]] у 1767 році дав жуку назву ''Cleonus sulciroslris '', тобто, «клеон борозенчастоносий». Ця назва, так само як і «двокільовий», відображає важливу особливість зовнішньої будови жука (див. нижче). В українській та російській мовах щодо цього виду вживають й інші назви: борозенчастий, чортополоховий (<ref name="ter-minasyan"> ([[Тер-Мінасян Маргарита Єрвандівна|''Тер-Минасян М. Е. '']] Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. —Л.: Наука, 1967, с. 75</ref>), будяковий <ref>'' [[Звірозомб-Зубовський Євген Васильович|Зверозомб-Зубовский Е.&nbsp;В.]]'' &nbsp;Вредители сахарной свеклы. – Киев: Изд-во АН УССР, 1956, с. 138</ref>) довгоносик. Аналогічні імена дали йому й в інших країніх. У британців та американців він sluggish weevil – «млявий довгоносик» та large thistle weevil – великий будяковий довгоносик. Німецьку назву Distelgallenrüssler можна перекласти як «чортополохогалловий» (або «осотовогалловий») довгоносик.

 

Довжина тіла 11–16&nbsp;мм. [[Головотрубка]] майже паралельнобічна, у профіль трохи опукла до вершини. Посередині вона з двома поздовжніми кілями, між якими є боріздка, яка також облямована бічними кілями. 2-й членик джгутика [[Вусики|вусиків]] вдвічі коротший зі 1-й, 3-й–7-й членики поперечні, щільно прилягають один до одного.

Вся поверхня [[передньоспинка|передньоспинки]] та [[надкрила|надкрил]] рівномірно вкрита гладенькими зернятками. Основа передньоспинки посередині утворює гострий кут, спрямований до щитка. Боки її прямолінійно звужені до переднього краю, лопаті за очима добре розвинені. Посередині вона трохи опукла.