Жан Расін: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39:
Єдину комедію Расіна «Позивачі» (''Les Plaideurs'') було поставлено [[1668]] року. [[1669]] року з помірним успіхом пройшла трагедія «Британік» (''Britannicus''), а наступного, [[1670]]-го, на сцені з'явилась «Береніка» (''Bérénice''), що викликали немало суперечок з приводу виведених у ній персонажів.
За «Беренікою» були «Баязет» (''Bajazet'', [1672]), «Мітридат» (''Mithridate'', [[1673]]), «Іфігенія» (''Iphigénie'', [[1674]]) та «Федра» (''Phèdre'', [[1677]]). Остання трагедія, на думку багатьох літературознавців, є вершиною драматургії Расіна, перевищуючи решту творів автора красою віршів та глибиною проникнення у людську психологію. Вона ж, як це і буває з гострими творами, була неприязно сприйнята при дворі.
Відтак, Расін не став брати участь у великій полеміці, яку породила «Федра» — він одружився з набожною й господарною ''Катрін де Романе'', яка подарувала чоловікові сімох дітей, та обійняв посаду королівського історіографа разом із Н. Буало. У цей період драматургом були створені лише п'єси «Есфір» та «Аталія» (''Athalie'') — їх він створив на прохання мадам де Ментенон, щоб їх поставили у [[1689]]—[[1691|91]] роки у заснованій нею школі в Сен-Сіре.
Жан Расін помер [[21 квітня]] [[1699]] року. Його поховано на паризькому цвинтарі біля ''Церкви Сент-Етьєн-дю-Монт''.
== Творчість ==
| |||