Смерть: відмінності між версіями

Настанню смертісмерти завжди передують [[Термінальний стан|термінальні стани]] — [[преагонія|передагональний стан]], [[агонія]] та [[клінічна смерть]], — які в сукупності можуть тривати різний час, від кількох хвилин до годин і навіть діб. Незалежно від темпу настання смертісмерти їй завжди передає стан [[клінічна смерть|клінічної смертісмерти]]. Якщо [[реанімація|реанімаційні заходи]] не проводилися або виявилися безуспішними, настає [[біологічна смерть]], яка являє собою незворотнє припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах. Унаслідок процесів [[Біодеградація|розкладання]] відбувається подальше руйнування організму, що поступово знищує структуру нервових зв'язків, роблячи принципово неможливим відновлення особистості. Цей етап називається [[інформаційна смерть]] (або «інформаційно-теоретична смерть», тобто смерть із точки зору теорії інформації). До інформаційної смертісмерти людина теоретично може бути збережена в стані [[анабіоз]]у, наприклад, за допомогою [[Кріоніка|кріоніки]], що захистить її від подальшого руйнування, а пізніше потенційно може бути відновлена.

# [[Агонія]] — триває від декількох хвилин до години. Виключаються функції головного мозку. Свідомість втрачається, але може повертатися. Серцебиття — частіше, артеріальний тиск падає до 30 — 40 міліметрів ртутного стовпчика. Змінюється вигляд вмираючогопомиральника — обличчя бліде чи земляне, ніс загострюється, очні яблука западають, рогівка втрачає блиск, рот привідкривається.

Клінічна смерть триває з моменту припинення серцевої діяльності, дихання і функціонування [[ЦНС]] і до моменту, поки в мозку не розвинуться незворотні патологічні зміни. У стані клінічної смертісмерти анаеробний обмін речовин у тканинах продовжується за рахунок накопичених запасів у клітинах. Щойно ці запаси в нервовій тканині закінчуються, вона помирає. ПриЗа повній відсутності кисню в тканинах омертвіння клітин [[кора головного мозку|кори головного мозку]] та [[мозочок|мозочка]] (найчутливіших до кисневого голодування відділів мозку) починається через 2—2,5 хвилини. Після смертісмерти кори відновлення життєвих функцій організму стає неможливим, тобто клінічна смерть переходить у біологічну.

У разі успішного проведення активних [[Реанімація|реанімаційних заходів]] за тривалість клінічної смертісмерти приймають зазвичай час, що минув від моменту [[зупинка серця|зупинки серця]] до початку реанімації (оскільки сучасні методи реанімації, такі як підтримка мінімального необхідного артеріального тиску, очищення крові, штучна вентиляція легень, обмінне переливання кровікрови або донорське штучне переливання, дозволяють підтримувати життя нервової тканини досить довгий час).

За звичайних умов тривалість клінічної смертісмерти становить не більше 5—6 хвилин. На тривалість клінічної смертісмерти впливає причина вмирання, умови, тривалість, вік помираючого, ступінь змін, температура тіла під час вмирання та інші фактори. В окремих випадках клінічна смерть може тривати до півгодинипів години, наприклад, при утопленні у холодній воді, коли через низьку температуру обмінні процеси в організмі, у тому числі і в головному мозку, істотно сповільнюються. За допомогою профілактичної штучної гіпотермії тривалість клінічної смерті може бути збільшена до 2:00. З іншого боку, деякі обставини можуть сильно скоротити тривалість клінічної смертісмерти, наприклад, у разі вмирання від сильної крововтрати патологічні зміни в нервовій тканині, що роблять неможливим відновлення життя, можуть розвинутися ще до [[зупинка серця|зупинки серця]]<ref name="term2">[http://www.it-med.ru/library/t/terminal.html Термінальні стани]</ref>.

Клінічна смерть зворотна&nbsp;— сучасна технологія реанімації дозволяє у ряді випадків відновити функціонування життєво важливих органів, після чого «вмикається» ЦНС, повертається свідомість. Однак у дійсності кількість людей, які пережили клінічну смерть без серйозних наслідків, невелика: після клінічної смертісмерти в умовах медичного стаціонару виживають і повністю відновлюються порядку 4—6&nbsp;% хворих, ще 3—4&nbsp;% виживають, але отримують важкі порушення вищої нервової діяльності, інші вмирають<ref name="gubin">{{Cite web |url=http://www.scientific.ru/paranor/term_1.html |title=''Н. Г. Губін.'' Термінальні стани і клінічна смерть. |accessdate=19 березня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20061009022111/http://www.scientific.ru/paranor/term_1.html |archivedate=9 жовтня 2006 |deadurl=yes }}</ref>.

Під час клінічної смертісмерти дихання і серцева діяльність зупиняються, але тканини ще не піддаються розпаду. Так, серце можна оживити через багато годин після смертісмерти, а при звичайних температурних умовах клітини головного мозку гинуть через 4—6 хвилин після зупинки кровообігу<ref>[[Неговський Володимир Олександрович|Неговський В.&nbsp;О.]] Від смерті до життя.&nbsp;— {{М.}}&nbsp;: Знання, 1975.&nbsp;— 6&nbsp;с.</ref>. Хоча зараз у літературі описані неспростовані випадки, коли вдавалося повернути людину від смертісмерти до життя навіть після 10&nbsp;хв клінічної смертісмерти з повним відновленням усіх життєвих функцій<ref>[http://www.mif-ua.com/archive/article/21668 Чи правомірний сьогодні заключний діагноз «фізіологічна смерть»?]</ref>.

=== Діагностування смертісмерти ===

Страх помилитися в діагностиці смерті штовхав лікарів на розробку методів діагностики смертісмерти, створення спеціальних життєвих проб або на створення спеціальних умов поховання. Так, у [[Мюнхен]]і понад 100 років існувала усипальниця, в якій руку померлого обмотували шнурком від дзвінка. Дзвінок пролунав один єдиний раз, а коли служителі прийшли, щоб надати допомогу людині, що отямилася від [[летаргічний сон|летаргічного сну]], виявилося, що дзвінок був причиною [[трупне задубіння|трупного задубіння]]. Разом із тим, з літератури та медичної практики відомі випадки доставки у [[Морг (приміщення)|морг]] живих людей, яким лікарі помилково діагностували смерть.

Інформативнішими для діагностики смерті є проби, що вказують на збереження ''серцево-судинної функції''. [[Аускультація]] серця, пальпація [[пульс]]у на центральних і периферичних судинах, пальпація серцевого поштовху&nbsp;— ці дослідження не можна повною мірою вважати достовірними. Навіть при дослідженні функції серцево-судинної системи в умовах клініки дуже слабкі серцеві скорочення можуть бути не помічені лікарем, або скорочення власного серця будуть оцінені як наявність такої функції. Клініцисти радять проводити аускультацію серця і пальпацію пульсу короткими проміжками, тривалістю не більше 1 хвилини. Цікавою і доказовою навіть при мінімальному кровообігу є [[проба Магнуса]], що полягає у тугій перетяжці пальця. При наявному кровообігу в місці перетяжки шкірний покрив блідне, а периферичний&nbsp;— набуває ціанового відтінку. Після зняття перетяжки відбувається відновлення забарвлення. Певну інформацію може дати перегляд на просвіт мочки вуха, яка за наявності кровообігу має червонувато-рожевий колір, а у трупа&nbsp;— сіро-білий. У XIX столітті для діагностики збереження функції серцево-судинної системи пропонувалися досить специфічні проби, наприклад: [[проба Вірно]]&nbsp;— артеріотомія скроневої артерії; [[проба Бушу]]&nbsp;— сталева голка, вколота у тіло живої людини, через півгодини втрачає блиск; [[проба Ікара]]&nbsp;— внутрішньовенне введення розчину флюоресцеину, що дає швидке забарвлення шкіри у живої людини у жовтуватий колір, а склер&nbsp;— у зеленуватий, і деякі інші. Тепер ці проби мають лише історичний, а не практичний інтерес. Навряд чи розумно проводити артеріотомію у людини, що перебуває в стані шоку і на місці події, де неможливо дотримуватися умов асептики і антисептики, або чекати півгодинипів години, поки потьмяніє сталева голка, а тим більше вводити флюоресцеин, який на світлі у живої людини викликає [[гемоліз]].

Збереження ''функції центральної нервової системи'' є найважливішим показником життя. На місці події констатація смертісмерти мозку принципово неможлива. Функція нервової системи перевіряється за збереженням або відсутністю свідомості, пасивного стану тіла, розслаблення мускулатури і відсутності її тонусу, відсутності реакції на зовнішні подразники&nbsp;— [[нашатирний спирт]], слабкі больові впливи (поколювання голкою, розтирання мочки вуха, биття по щоках та інші). Цінними ознаками є відсутність рогівкового рефлексу, реакції [[зіницю|зіниць]] на світло. У XIX столітті для перевірки функції нервової системи використовувалися незвичайні й інколи вельми жорстокі способи. Так, пропонувалася [[проба Жоза]], для проведення якої були винайдені і запатентовані спеціальні щипці. При затисканні складки шкіри в цих щипцях людина відчувала сильні больові відчуття. Також у розрахунку на больову реакцію заснована [[проба Дегранжа]]&nbsp;— введення у сосок киплячої олії, [[проба Разе]]&nbsp;— удари по [[п'ята]]х або припікання п'ят чи інших ділянок тіла розпеченим залізом. Проби дуже своєрідні, жорстокі, що показує, до яких хитрощів доходили лікарі в складній проблемі констатації функції центральної нервової системи.

Одним з найбільш ранніх і цінних ознак настання смертісмерти є «феномен котячої зіниці», який іноді називають [[ознака Білоглазова|ознакою Білоглазова]]. Форма зіниці в людини визначається двома параметрами, а саме: тонусом м'язів, що звужують зіницю, і внутрішньоочним тиском. Причому основним чинником є ​​тонус м'язів. За відсутності функції нервової системи припиняється іннервація м'язів, що звужують зіницю, і її тонус відсутній. При натисканні пальцями у бічному або вертикальному напрямках, яке необхідно проводити обережно, щоб не пошкодити очне яблуко, зіниця набуває овальної форми. Сприяючим моментом для зміни форми зіниці є падіння внутрішньоочного тиску, що визначає тонус очного яблука, а він, у свою чергу, залежить від артеріального тиску. Таким чином, ознака Бєлоглазова, або «феномен котячої зіниці», свідчить про відсутність іннервації м'язів і одночасно про падіння внутрішньоочного тиску, який пов'язаний з артеріальним.

Інструкція з визначення критеріїв та порядку визначення моменту смерті людини, припинення реанімаційних заходів передбачає констатацію смертісмерти людини, або біологічної смертісмерти, на підставі наявності [[трупні зміни|трупних змін]] або при [[смерть мозку|смертісмерти мозку]], яка встановлюється в передбаченому порядку.

[[Реанімація|Реанімаційні заходи]] можуть бути припинені тільки при констатації смертісмерти людини на підставі смертісмерти мозку або приза їхїхньої неефективностінеефективности протягом 30 хвилин. При цьому реанімаційні заходи не проводяться при наявності ознак біологічної смертісмерти, а також при настанні стану клінічної смертісмерти на тлі прогресування достовірно встановлених невиліковних захворювань або невиліковних наслідків гострої травми, несумісної з життям<ref>[http://medafarm.ru/php/content.php?id=3843 Інструкція з визначення критеріїв та порядку визначення моменту смертісмерти людини, припинення реанімаційних заходів]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

Незважаючи на складність проблеми смертісмерти, у медицині вже давно існує чітка конкретна класифікація, яка дозволяє лікарю в кожному випадку настання смертісмерти встановити ознаки, що визначають [[категорія смерті|категорію]], [[рід смертісмерти|рід]], [[вид смертісмерти]] та її [[причина смертісмерти|причину]].

У медицині виділяють дві [[категорія смертісмерти|категорії смертісмерти]]&nbsp;— [[насильницька смерть|насильницьку смерть]] та [[ненасильницька смерть|ненасильницьку смерть]].

Другою кваліфікуючою ознакою смертісмерти є [[рід смертісмерти|рід]]. І в тій, і в іншій категорії прийнято виділяти три роди смертісмерти. До родів ненасильницької смертісмерти відносяться [[фізіологічна смерть]], [[патологічна смерть]] і [[раптова смерть]]. Родами насильницької смертісмерти є [[вбивство]], [[самогубство]] і смерть у результаті [[нещасний випадок|нещасного випадку]].

Третьою ознакою кваліфікації є [[вид смертісмерти]]. Встановлення виду смертісмерти пов'язано з визначенням групи факторів, що викликали смерть, об'єднаних за своїм походженням або впливом на організм людини. Зокрема, як окремий вид смертісмерти, що відрізняється від класичної смертісмерти з первинною зупинкою кровообігу, розглядають [[смерть мозку]].

Одним з найскладніших етапів класифікації смертісмерти є встановлення [[причина смертісмерти|причини]] її настання. Незалежно від категорії, роду та виду смертісмерти, причини її настання поділяються на ''основну'', ''проміжну'' та ''безпосередню''. Тепер у медицині не дозволяється використовувати термін «смерть від старостістарости»&nbsp;— завжди потрібно встановлювати більш конкретну причину смертісмерти. [[Основна причина смертісмерти|Основною причиною смертісмерти]] вважається [[Нозологія|нозологічна]] одиниця відповідно до [[Міжнародна класифікація хворобхворіб|Міжнародної класифікації хворобхворіб]]&nbsp;— ушкодження або захворювання, яке стало причиною смертісмерти або викликало розвиток патологічного процесу (ускладнення), що призвело до смертісмерти<ref>[http://www.forens-med.ru/book.php?id=233 Діагностикум причин смертісмерти при механічних ушкодженнях. Т.&nbsp;7: Причини смертісмерти при механічних ушкодженнях]&nbsp;/В.&nbsp;Н.&nbsp;Крюков, Б.&nbsp;А.&nbsp;Саркісян, В.&nbsp;Е.&nbsp;Янковський та&nbsp;ін.&nbsp;— {{К.}}&nbsp;: Наука, 2003.&nbsp;— 131&nbsp;c.</ref>.

Передчасною смертю вважають смерть у працездатному віці як основу медико-соціального навантаження в суспільстві. У кінці XX&nbsp;ст. була запропонована концепція «запобіжної» смертісмерти, тобто смертісмерти, яку можна уникнути при відповідному розвитку суспільства та медицини. До переліку причин смертісмерти, яким можна запобігти, відносять зокрема хвороби системи кровообігу (ХСК)<ref name="Дорогой">{{Cite web |url=http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/2010/2D/theses9.html |title=''А. П. Дорогой.'' Медико-соціальні наслідки передчасної смертісмерти населення України при хворобах системи кровообігу. |accessdate=23 березня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140323225702/http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/2010/2D/theses9.html |archivedate=23 березня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

Загальні ВТП від передчасної смертісмерти (смерті в працездатному віці) за 2009 рік в Україні становили 2&nbsp;002&nbsp;856 потенційно втрачених років життя (ПВРЖ), серед яких чоловічий потенціал становив 81,2&nbsp;%, жіночий&nbsp;— 18,8&nbsp;%. Смертність чоловіків у працездатному віці досягала 35&nbsp;% (!), жінок&nbsp;— 9,3&nbsp;%. У науковій літературі такий феномен називають «надмірною смертністю чоловіків України», що не характерно для розвинених країн світу та Євросоюзу<ref name="Дорогой" />.

За медико-соціальним значенням до провідних класів хворобхворіб відносять 1-й клас (деякі інфекційні та паразитарні хвороби), II (новоутворення), IX (хвороби системи кровообігу), Х (хвороби органів дихання), ХI (хвороби органів травлення) і ХIХ (травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин). На їхїхню долю в 2009&nbsp;р. в Україні приходилося 94,0&nbsp;% усіх випадків смертісмерти (чоловіки&nbsp;— 94,7&nbsp;%, жінки&nbsp;— 93,3&nbsp;%), у працездатному віці&nbsp;— 92,8&nbsp;% (чоловіки&nbsp;— 93,3&nbsp;%, жінки&nbsp;— 92,8&nbsp;%). Виходячи з цього, моніторинг показників смертностісмертности та динаміка структури при цих хворобах мають вирішальне значення для короткострокової та довгострокової глобальної стратегії в галузі охорони здоров’я населеннялюдности країни <ref name="">{{Cite web |url=http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/2010/2D/theses9.html |title=''А. П. Дорогой.'' Динаміка структури і показників смертностісмертности населеннялюдности України при провідних класах хворобхворіб. |accessdate=23 березня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140323225702/http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/2010/2D/theses9.html |archivedate=23 березня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Інформація про смертність необхідна для планування діяльностідіяльности й управління в секторі охорони здоров’я, для розподілу ресурсів, оцінки ефективностіефективности виконання галузевих і загальнодержавних програм, для наукових досліджень, вивчення смертностісмертности з окремих причин тощо.