Фундуклей Іван Іванович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Turzh (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 8:
 
 
Фундуклей багато зробив для Києва та киян за роки його служби у [[столиця|столиці]], він був покровителем [[наука|науки]] та [[освіта|освіти]]. Він налагодив роботу митниці міста, покращив умови утримання арештантів у [[тюрма|тюрмах]]. Після [[повінь|повені]] 1845 року організував систему допомоги постраждалим - їм надавали [[кредит|позики]] на відновлення помешкань та у розпорядження їм був наданий [[Контрактовий будинок]] на [[Поділ|Подолі]]). Сам губернатор фінансово підтримував декілька великих сімей, які потребували допомоги. За його кошти вперше був вкритий бруківкою [[Андріївський узвіз]] та побудований у 1843 році один з [[фонтан|фонтанів]] тодішнього Київського водогону, що брав вологу у джерелах надхрещатицьких гір. Цей фонтан кияни називали "Іван" або просто "Фундукліївський", на честь губернатора. До цього ж періоду належить і будівництво першої Київської міської [[ДумаМіська дума|Міської Думи]] та знаменитого ланцюгового [[міст|мосту]], яке здійснювалось під наглядом губернатора.
 
За його кошти, під його наглядом та за його безпосередньої участі були видані декілька книг археологічного, історичного та статистичного характеру про Київ. У 1849 році він був обраний почесним членом [[Київський університет|Київського університету]] та членом-креспондентом товариства нумізматів. У 1850-му - членом Петербурзького археологічного та Імператорського російського географічного товариства. Він також був діючим членом Одеського товариства історії та старожитностей.
 
Фундуклей викупив у одного чиновника побудований на казенні гроші кам'яний двоповерховий будинок (на розі теперішніх вулиць Б.Хмельницького та Пушкінської) з тим, щоб чиновник, якому загрожував суд та [[каторга]] за розтрату, терміново відшкодував недостачу. Сам же губернатор, через декількакілька років після свого від'їзду на нове місце служби до [[Варшава|Варшави]], пожертвував цю садибу для облаштування там першої загальноміської жіночої [[гімназія|гімназії]] нового типу (відкритої для дітей всіх станів). Згодом у цій гімназії навчалась відома поетеса [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]]. Нову гімназію назвали на честь бувшого губернатора - Фундукліївською.<br/>
 
Фундуклей виявив себе достойним чином і у справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського товариства]]. У той час генерал-губернатор Бібіков був у від'їзді, і Фундуклей отримав наказ на обшук та затримання [[Костомаров Микола |Миколи Костомарова]]. Губернатор зробив все, що від нього залежало, для тогозалежне, щоб попередити вченого про небезпеку. Нажаль, його намагання не мали успіху і доля змовників була трагічною.<br/>
Фундуклей викупив у одного чиновника побудований на казенні гроші кам'яний двоповерховий будинок (на розі теперішніх вулиць Б.Хмельницького та Пушкінської) з тим, щоб чиновник, якому загрожував суд та [[каторга]] за розтрату, терміново відшкодував недостачу. Сам же губернатор, через декілька років після свого від'їзду на нове місце служби до [[Варшава|Варшави]], пожертвував цю садибу для облаштування там першої загальноміської жіночої [[гімназія|гімназії]] нового типу (відкритої для дітей всіх станів). Згодом у цій гімназії навчалась відома поетеса [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]]. Нову гімназію назвали на честь бувшого губернатора - Фундукліївською.<br/>
 
У 1869 році одна з центральних вулиць, Кадетська, була перейменована на ФундукліївськуФундуклеївську (зараз - Б. Хмельницького), а у 1872 році Фундуклей був обраний почесним громадянином Києва. У ті часи громадяни рідко віддавали прижиттєві почесті чиновникам-адміністраторам.<br/>
Фундуклей виявив себе достойним чином і у справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського товариства]]. У той час генерал-губернатор Бібіков був у від'їзді, і Фундуклей отримав наказ на обшук та затримання [[Костомаров Микола |Миколи Костомарова]]. Губернатор зробив все, що від нього залежало, для того, щоб попередити вченого про небезпеку. Нажаль, його намагання не мали успіху і доля змовників була трагічною.<br/>
 
Після від'їзду з Києва Фундуклей довго служив у адміністрації Царства Польського ув складі [[Російська Імперія|Російської Імперії]]: з 1852 року у Варшавському департаменті сенату, з 1855-го - генеральним контролером Царства Польського та головуючим у Вищій рахунковій палаті,. зЗ 1865-го Іван Фундуклей був віце-головою держради Царства Польського. ІНавіть навіть тоді, коли він бувбувши адміністративним працівником, він не полишав займатися науковоюнаукової та просвітницькоюпросвітницької діяльністюдіяльності. За його сприяння та під його керівництвом було видане дослідження історії народного господарства Польщі та лісів Польщі.<br/>
У 1869 році одна з центральних вулиць, Кадетська, була перейменована на Фундукліївську (зараз - Б. Хмельницького), а у 1872 році Фундуклей був обраний почесним громадянином Києва. У ті часи громадяни рідко віддавали прижиттєві почесті чиновникам-адміністраторам.<br/>
Після від'їзду з Києва Фундуклей довго служив у адміністрації Царства Польського у складі [[Російська Імперія|Російської Імперії]]: з 1852 року у Варшавському департаменті сенату, з 1855-го - генеральним контролером Царства Польського та головуючим у Вищій рахунковій палаті, з 1865-го Фундуклей був віце-головою держради Царства Польського. І навіть тоді, коли він був адміністративним працівником, він не полишав займатися науковою та просвітницькою діяльністю. За його сприяння та під його керівництвом було видане дослідження історії народного господарства Польщі та лісів Польщі.<br/>
 
У власних спогадах Еразм Іванович Стогов, правитель канцелярії генерал губернатора південно-західної Росії Д.Г.Бібікова, вказує, що Фундуклей володів багатьма чудовими, примітними людськими якостями. Наприклад, був щедрим і багато допомагав бідним, але головним було те, що він робив це якось непомітно, на відміну від Бібікова, який "давав по 3 копійки з шумом, з ефектом". За свій кошт він справиввідремонтував губернаторський будинок, що був у занепаді, та виписав зіз-за кордону гарні меблі без мита (з дозволу міністра фінансів), які й подарував згодом місту.<br/>
Фундуклей ніколи не підлещувався до Бібікова, а, навпаки, твердо відстоював свої права проти капризів генерал-губернатора, але робив це тихо, виважено, без зайвого хвилювання.
Фундуклей також був далекоглядним та мудрим чиновником. Зі слів Стогова, він не брав своєї платні, а віддавав її у канцелярію, правителю платив 12 тисяч рублів на рік, щоб той не брав хабарів. "Хабарництво за Фундуклея було слабкіше, ніж в інших містах, тому що багаті поміщики назначали поліцейським чиновникам річні оклади. Такий оклад виплачувався і з маєтків Фундуклея; коли останній назначений був київським губернатором, управляючий (маєтком) припинив видачу, але Фундуклей наказав поновити її, говорячи:"Якщо багаті поміщики не будуть платити поліції, то вона буде отримувати кошти від крадіїв".<br/>
Фундуклей непогано грав на [[фортепіано]], йому весь час приходили [[ноти]] поштою. Був вправним стрільцем, знав багато європейських мов, але розмовляв ними винятково з іноземцями і ніколи цим знанням не хизувався. Був знатоком мистецтва та колекціонером [[живопис|живопису]], але ніколи не говорив про [[мистецтво]]. Був досить мовчазним, розумним і мав надзвичайну фізичну силу. Сім'ї не мав (вірогідно, внаслідок невиліковних лишаїв не міг тісно спілкуватися з жінками).<br/>
 
 
У останні роки життя Фундуклей засідав у Державній раді у [[Петербург|Петербурзі]], а згодом, у 1876 році переїхав до [[Москва|Москви]]. Жив самотнім та непримітним життям, у своїй квартирі на Тверському бульварі у будинку Вирубова. Там же і помер 22 серпня 1880 року. Похований в Донському монастирі.
 
Фундуклей такожніколи бувне підлещувався до Бібікова, а навпаки, твердо відстоював свої права проти капризів генерал-губернатора, і робив це спокійно, виважено, без зайвого хвилювання. Був далекоглядним та мудрим чиновником. Зі слів Стогова, він не брав своєї платні, а віддавав її у канцелярію,: правителю платив 12 тисяч рублів на рік, щоб той не брав хабарів. "Хабарництво за Фундуклея було слабкіше, ніж в інших містах, тому що багаті поміщики назначали поліцейським чиновникам річні оклади. Такий оклад виплачувався і з маєтків Фундуклея; коли останній назначенийпризначений був київським губернатором, управляючий (маєтком) припинив видачу, але Фундуклей наказав поновити її, говорячизі словами: "Якщо багаті поміщики не будуть платити поліції, то вона буде отримувати кошти від крадіїв".<br/>
Фундуклей непогано грав на [[фортепіано]], йому весь час приходилинадходили поштою [[ноти]] поштою. Був вправним стрільцем, знав багато європейських мов, але розмовляв ними винятково з іноземцями і ніколи цим знанням не хизувався. Був знатокомзнавцем мистецтва та колекціонером [[живопис|живопису]], але ніколи не говорив про [[мистецтво]]. Був досить мовчазним, розумним і мав надзвичайну фізичну силу. Сім'ї не мав (вірогідно, внаслідок невиліковних лишаїв не міг тісно спілкуватися з жінками).<br/>
 
УВ останні роки життя Іван Фундуклей засідав у Державній раді ув [[Петербург|Санкт-Петербурзі]], а згодом, у 1876 році переїхав до [[Москва|Москви]]. Жив самотнім та непримітним життям, у своїй квартирі на Тверському бульварі, у будинку Вирубова. Там же і помер 22 серпня 1880 року. Похований в Донському монастирі.
 
===Література===