Біблія: відмінності між версіями

'''Бі́блія''' ({{lang-el|τά βιβιλία, βιβλία}}, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто [[Бібл]], куди завозили [[папірус]]), або '''Святе́ Пи́сьмоПисьмо́''', '''Свяще́нне Писа́ння''' — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма [[Християнство|християнськими конфесіями]] як [[Священне Писання]].

У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії ([[Христос|Христа]]) від Бога, [[Син Божий|Сина Божого]], щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви [[гріх]]а (про що розповідається і у Старому Заповіті), та воскрес для виправдання людей, що прийняли Його дар прощення, та для оновлення їхнього життя через Святого Духа і навчання від живого Слова, воскреслого Спасителя. БудучиБувши на землі і проповідуючипроповідувавши про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі.

Остання книга Нового Заповіту — [[Об'явлення св. Івана Богослова|Об'явлення]] — символічною мовою розповідає: про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарівспів-царів у його царстві, правлячихщо правлять над підданими на землі ; про [[небесне місто]], збудоване Богом; про знищення розпусниціРозпусниці, названої «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — [[Армагеддон]], що провокується Божим ворогом — [[Диявол|Дияволом.]]ом

* '''Адамова заповідь.''' На початку Біблії розповідається про створення світу та перших людей [[Адам]]а та [[Єва|Єви]]. При створенні Бог їм дає заповідь не чіпати плоду [[Дерево пізнання добра та зла|дерева пізнання добра та зла]]. Порушивши її ([[гріхопадіння]]) вони стають вигнанцями і втратиливтрачають зв'язок із Богом. АлеВтім Бог полюбившидуже любив людей, тому вирішив відправити свогосвого́ улюбленого [[Ісус Христос|Єдиного Сина]] [[Викуплення у християнстві|спокутати]] їхїхній [[перворідний гріх]] та відкрити шлях до [[спасіння]].

* [[Авраам|Авраамів]]ов завіт ({{Біблія|Бут|17:1-18}})

* [[Мойсей|МойсеєвийМойсеїв]] ({{Біблія|Вих|6:1-14}}). [[Десять заповідей]].

<blockquote>'''Блаженні вигнані за правду''', бо їхнє є Царство Небесне.</blockquote>

Важливою складовою оповіді Біблії є розповідь про родовід народів. Згідно з Книгою Буття пращуром всіх людей були Адам та Єва. Після розселення їх нащадків стався Всесвітній потоп в результаті якого залишились в живих [[Ной]] та його сини. Від старшого сина [[Сим]]а походять [[Семіти|семітські народи]], від [[Яфет]]а&nbsp;— європейські, іа від молодшого [[Хам]]а&nbsp;— африканські. В подальшому розповідається як утворились народи арамеїварамейців, євреїв. арабів, [[Ідумея|ідумеїв]] та ін.

У [[XVII]]&nbsp;ст. процес ународовленняобнародування текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської [[схоластика|схоластики]].

І не зважаючи напопри те, що в катехізисі [[митрополит]]а [[Петро Могила|Петра Могили]] тексти ''Святого Письма'' наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська [[православ'я|Православна]] Церква була підпорядкована [[Московський патріархат|Московській патріархії]] ([[1685]]&nbsp;р.).

Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах&nbsp;— вияв українського [[сепаратизм]]у, іа тому забороненозаборонив друк церковних книжок, що відрізнялися б будь-чимчимось від московських.

АлеПроте в XIX&nbsp;ст. [[Григорій Квітка]] в [[Харків|Харкові]], [[Маркіян Шашкевич]] на [[Галичина|Галичині]], майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового Заповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором [[Михайло Максимович|Михайлом Максимовичем]].

Дуже видатна праця 19-го ст.&nbsp;— переклад Євангелія й Діянь Апостольських, що його зробив [[Пилип Морачевський]], інспектор ліцею на [[Чернігів]]щині. Морачевський переслав свій переклад [[Священний синод Російської православної церкви|Священному Синодові]] російської Церкви і російській [[Академія наук|Академії Наук]]. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. АлеВтім розглядали цей переклад і шефкерівник канцелярії [[князь Долгоруков]] та [[Київ]]ський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелія українською мовою. Тільки під тиском [[революція|революційних]] подувів [[1905]] року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святого Євангелія побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагуваввідредагував '''[[єпископ]] [[поділля|Подільський]] Парфеній'''.

Святе Письмо, написане староєврейською ([[гебрейська мова|гебрейською]]), [[Арамейська мова|арамейською]] й [[Грецька мова|грецькою мовами]], було частково перекладене на [[Старослов'янська мова|старослов'янську мову]] в IX&nbsp;— X&nbsp;ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з [[християнство]]м дісталося з [[Болгарія|Болгарії]] на [[Русь]]. Тому, почавши від [[Остромирове Євангеліє|Остромирового Євангелія]] 1056—1057&nbsp;рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з [[Київська Русь|Княжої Доби]]&nbsp;— це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також з'явилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. АлеВтім повний текст Святого Письма з'явився в [[Україна|Україні]] з виходом першої, друкованої 1581&nbsp;р. церковнослов'янською мовою, [[Острозька Біблія|Острозької Біблії]] за текстом «Олександрійської 70-ох» ([[Септуаґінта|Септуагінти]]), а подекуди [[Латинська мова|латиномовної]] [[Вульґата|Вульґати]]. Тоді, під впливом [[Реформація|реформації]], з'явилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», такі як [[Пересопницьке Євангеліє]] 1556—1561&nbsp;рр., «Крехівський Апостол» 1560&nbsp;р., тощо, «для ліпшого вирозумленя люду християнського посполитого». Однак з підпорядкуванням українських земель [[Росія|Росії]] такі переклади були заборонені і в історично насадженій [[Російська православна церква|російській православній Церкві]] в Україні вживалося тільки Святе Письмо церковнослов'янською мовою з російською вимовою.

Навіть [[П'ятикнижжя Мойсеєве|П'ятикнижжя написане не Мойсеєм]], тобто фальсифікат виданий для авторитетності текстів іншими особами буцімтонемо́вбито «написане Мойсеєм» ([[Томас Гоббс]], [[Бенедикт Спіноза]])<ref>{{cite book

''Критика тексту'' надала підстави стверджувати, що Біблія давніми юдеями була написана як [[плагіат]]<ref name=video6 group=yt />&nbsp;— використання стародавніх релігійних джерел, таких як [[шумер]]ські тексти (''наприклад'' запозичення [[Епос про Гільгамеша|епосу про Гільгамеша]] з приписуванням його історії до долі Мойши-[[Мойсей|Мойсея]]-Муси). Навіть [[Десять заповідей|10 заповідей]] є плагіатом 125 глави «Єгипетської [[Книга мертвих|Книги мертвих]]»<ref name=video8 group=yt /> (цивільно-кримінальний кодекс). Вчені не визнають історичність таких подій, як [[Книга Вихід|вихід з Єгипту]], мандрування [[євреї]]в у пустелі або [[епоха Суддів]]<ref>{{cite book |last=Finkelstein, |first=Israel |title=«The Bible Unearthed» |year=2002 |url=https://archive.org/details/bibleunearthedar00fink |coauthors=Neil Silberman }} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite book |last=Dever, |first=William G. |title=«Who Were the Early Israelites and Where Did They Come from?» |year=2003 |url=https://archive.org/details/whowereearlyisra0000deve }} {{ref-en}}</ref>. Не існує також [[археологія|археологічних]] доказів виходу з [[Єгипет|Єгипту]] народу [[Ізраїль|Ізраїля]] в [[Ханаан]]; але є свідчення про виокремлення серед ханаанянханаанців окремої групи бідняків в Ханаані в кількості 3000 осіб в 25 малих поселеннях через соціально-економічні зміни всередині Ханаану (тобто&nbsp;— не вплив ззовні), також є [[археологія|археологічні]] свідчення про міграцію з Єгипту через терени народу за назвою «шас» (котрий мешкав на території під назвою культу [[Ягве]] і відоме пізніше як [[Мідіан]] [[араби|арабського]] племені [[мідіаніти|мідіанітянів]]<ref>Нині це захід [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]], південь [[Йорданія|Йорданії]] та [[Ізраїль|Ізраїлю]] і [[Синайський півострів|Синаю]]. [[Мідіаніти]] також часто згадуються в [[Коран]]і як «мадіани».</ref>) групи носіїв релігійного культу Єгипту вплинувших на Ханаан не одразу&nbsp;— лише після руйнування [[Перший Храм|Першого храму]] було прищеплення [[монотеїзм]]у (див. «[[Атонізм]]» [[Аменхотеп IV Ехнатон|Аменхотепа IV Ехнатона]], історія культу [[Ашера (богиня)|Ашера]])<ref name=video7 group=yt />; бо поруч існувало поняття «[[Елогім]]» (у множині&nbsp;— [[боги]])<ref name="ЕЄЕ"/> згідно з Біблією; пізніше замінене на «[[Адонай]]» (у множині&nbsp;— «пани мої»)<ref name="ЕЄЕ">{{ЕЄЕ|10682|Бог}} (КЕЭ, том 1, кол. 465—478)</ref> із пізнішими заборонами взагалі вимовляти ім'я богаБога. Саме та група носіїв єгипетської релігії (не МоїсейМойсей) могла прищепити [[Десять заповідей|10 заповідей]], як плагіат із 125 главирозділу «Єгипетської [[Книга мертвих|Книги мертвих]]»<ref name=video8 group=yt />; аналогічно [[Закони Хаммурапі]] задовго до опису «передачі Мойсею 10 заповідей на горі Синай» свідчать про передачу тотожних законів Богом для царя [[Хамурапі]].

[[Теолог]]и винайшли «виправдання», що Біблія є «історією спасіння»: фіксація етапів формування розуміння поняття «[[Бог]]» окремо узятим народом, котрий старався акумулювати релігійний досвід інших народів. АлеВтім досліджуючидослідивши Біблію можна прийти до висновку, що, наприклад, «біблійний Бог» є повним відображенням [[психотип]]у диких єврейських кочівників: ідеал безкарного грабунку хитрістю (Бут. 27, Второзакон. 23:19-20 тощо), грабунок як дар Бога та паразитування (напр. Второзакон. 6:10, 7:1, 11:29 тощо), винищення культур інших народів (хто не сповідує світоглядову доктрину єврейських кочівників), геноцид народів для розширення життєвого простору самообраним тощо<ref name="Никонов"/><ref>{{недоступне посилання|url=http://radiofreevillage.com/w/Жестокость_и_насилие_в_Библии}} Жестокость и насилие в Библии {{ref-ru}}</ref>.

Утрудненим, у зв'язку із давністю подій та розбіжностями перекладів є доказ історичності деяких відомостей, наданих в Біблії. Деякі біблеїсти розглядають Біблію, як продукт виключно післяполонногопост-полонного періоду (V&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. й пізніше).