Ідилія: відмінності між версіями

'''Іди́лія''' ({{lang-el|eidyllion}} — замальовка, невелика віршова пісенька; зменш. від eidos — образ; мовою александрійських учених — поетичний твір) — одна з основних форм [[Буколіка|буколіки]], невеликий, переважно віршовий твір, в якому поетизується сільське життя.<br/>Назву запровадив давньогрецький поет [[Теокріт]] ([[3 ст. до н. е.|3]] ст. до н.е.), написавши збірку «Ідилія» — переважно [[гекзаметр]]ами. Його ліричний герой — представник пастушого простолюду — контрастував із зіпсованим городянином, характеризується надмірною чутливістю та статечністю. Традицію Теокріта продовжили в тогочасній [[Греція|Греції]] поети Мосх та Біон ([[2 ст. до н. е.|2]] ст. до н.е.), в Римі — [[Вергілій]], Кальпурній ([[I ст. до н.е.|1]] ст. до н.е), Немесіан ([[3 століття|3]] ст. н.е.).<br/>В новоєвропейській літературі ідилія поширилася завдяки руссоїстській концепції «повернення до природи», особливо після появи «Ідилій» С. [[Геснер]]а у [[1756]]. Основні [[мотив]]и — безтурботне, щасливе життя дітей на землі, їхнє гармонійне світовідчування.<br/>В [[українська література|українській поезії]] першим до цього [[жанр]]у звернувся Л. [[Боровиковський]] («Подражаніє Горацію»), відтоді він викликав інтерес не тільки ліриків, а й прозаїків та драматургів: