Відмінності між версіями «Ернст Цермело»

нема опису редагування
Народився в родині берлінського професора. У [[1889]] році закінчив гімназію та поступив до [[Берлінський університет|Берлінського університету]]. Пізніше навчався в університетах Галле та [[Фрайбурґ]]а.
 
[[1894]]: захистив докторську дисертацію (поз варіаційномуваріаційного численнючислення) у Берлінському унівеситетіуніверситеті. Далі декілька років працюєпрацював помічником [[Макс Планк|Макса Планка]].
 
[[1897]]: переїжджає на роботу до [[Геттінгенський університет|Геттінгенського університету]].
[[1897]]: переїіджає у [[Геттинген]].
 
[[1910]]: займає кафедру математики у ЦюрихськомЦюрихському університеті, де працює до [[1916]] року, після чого призупиняє викладання у зв'язку з погіршення стану здоров'я.
 
В [[1926]]—[[1935]] роках працює у [[Фрайбурґ|Фрайбурзі]]. Після падіння нацистського режиму знову повернувся на цю кафедру.
Основною галуззю досліджень Цермело була [[теорія множин]]. Перша його робота на цю тему з'явилась у [[1902]] році.
 
В [[1904 год]]у року з'явилась найвідоміша з робіт Цермело, у якій він довів, що будь-яка [[множина]] може бути приведена до [[Впорядкована множина|впорядкованої множини]] (див. [[теорема Цермело|теорему Цермело]]). Доведення, однакщоправда, спиралось на так звану [[Аксіома вибору|аксіому вибору]], що вперше явно сформульована са́ме в цій статті й нерідко називається «аксіома Цермело». У подальшому роль аксіоми вибору в математиці викликала активну дискусію різних математичних шкіл, у якій висловлювались найрізноманітніші думки — від цілковитої підтримки до абсолютного відкидання. Також були висловлені побоювання, що застосування цієї аксіоми може призвести до суперечностей. Тому Цермело впритул зайнявся проблемою побудови аксіоматичного фундаменту теорії множин ([[1905]]).
 
Першу версію системи аксіом теорії множин Цермело опублікував у [[1908]] році, вона включала 7 аксіом. Пізніше [http://en.wikipedia.org/wiki/Adolf_Fraenkel Адольф Френкель] і [http://en.wikipedia.org/wiki/Thoralf_Skolem Торальф Сколем] удосконали її (розширивши до 10 аксіом), і в такому вигляді система аксіом Цермело-Френкеля вважається основою сучасної математики.