Суфікс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
DimGol (обговорення | внесок) м Інформацію про застосування слова наросток переніс нижче по тексту статті. На початку воно не доречно та ще й із такою кількістю приміток. |
додане джерело |
||
Рядок 1:
'''Су́фікс''' (також іноді '''на́росток'''<ref>{{Cite web|title=НАРОСТОК – Академічний тлумачний словник української мови|url=http://sum.in.ua/s/narostok|website=sum.in.ua|accessdate=2022-02-11}}</ref>) — [[слово]]твірна, рідше формотворча (словозмінна) [[морфема]], що стоїть після [[Корінь (мовознавство)|кореня]] (разом з яким творять основу слова) перед флексійним [[закінчення]]м (риб-к-о, риб'-яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).
Суфікси поділяються на продуктивні, за допомогою яких утворюються нові слова (-ник: молод-ник, -ува-ти: телефон-ува-ти) й непродуктивні, здебільшого наявні лише в небагатьох словах (зна-к, да-р, ра-л-о). Нові суфікси утворюються складанням (перерозподілом) елементів двох і більше інших суфіксів (-н-ик: кривав-ник, хоч є лиш: крив-авий) чи виокремленням з іншомовних запозичень (-ущий: знач-ущ-ий; -унок: поціл-унок; -ізація: яров-ізація). В українській мові розвинені суфікси емоційного забарвлення (див. [[Пестливі форми]]).
| |||