Вікіпедія

Барановський Ярослав Володимирович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Atos bsd (обговорення | внесок)
168 редагувань
Немає опису редагування
Aibot (обговорення | внесок)
Боти
208 840 редагувань
м додаю категорію "Персоналії за алфавітом" (або всім або нікому, тож поки що всім) за допомогою AWB
Рядок 10:
== Подальше політичне життя ==
 
Після тюрми Ярослав емігрує до [[Чехословаччина|Чехословаччини]], де закінчує правничий факультет Празького університету і здобуває титул доктора права і суспільних наук. На еміграції познайомився з полковником [[Євген Коновалець|Євгеном Коновальцем]]. На його пропозицію бере участь у Першому Конгресі [[Організація Українських Націоналістів|Українських Націоналістів]]. Щоб поширювати ідеї [[Націоналізм|націоналізмунаціоналізм]]у серед молоді, підпорядковує студентський рух націоналістичному рухові. У [[Прага|Празі]] поринає у внутрішнє життя секції «Зарево», душею якого був [[Олег Ольжич|Олег Кандиба-Ольжич]].
 
У лютому [[1933]] р. на 9-му з’їзді [[ЦЕСУС]] у [[Прага|Празі]] Барановського було обрано президентом цієї [[ЦЕСУС|української світової студентської організації]]. Після арешту багатьох членів [[ЦЕСУС]] він змушений був шукати іншого пристановища, тож перебирається до [[Відень|Відня]]. Там одружується з [[Ганна Чемеринська|Анною Чемеринською]], членом [[УВО]], [[ОУН]]. Він, як президент [[ЦЕСУС]], виконував також обов’язки секретаря ПУН, міжнародного референта і вирішував справу легалізації Союзу в [[Австрія|Австрії]]. Президентом [[ЦЕСУС]] був до [[1939]] року. ІІ з’їзд [[ЦЕСУС]], який відбувся у [[Відень|Відні]]в червні [[1939]] року, обрав його почесним президентом. Особливо відзначився він активністю у [[1938]] році — в [[Карпатська Україна|Карпатській Україні]], а пізніше — на [[Лемківщина|Лемківщині]] та [[Бойківщина|Бойківщині]].
Рядок 16:
Як секретар ПУН, Барановський став членом вужчого проводу — найбільш наближених до [[Євген Коновалець|Євгена Коновальця]] людей. У середині 30–40-х років його вплив в [[ОУН]] настільки відчувався, що про нього почали говорити як про людину, котра визначає політику організації, є найближчим помічником [[Євген Коновалець|Коновальця]]. В його обов’язки входили контакти з Краєм. А це була найважливіша ділянка роботи в ПУН. [[Євген Коновалець]] безмежно довіряв Барановському, цінував його за відданість справі, [[патріотизм]], принциповість. Саме Макар спланував і організував безпечний перехід через кордон [[Мацейко Григорій|Григорія Мацейка]] (після відомого атентату на Пєрацького), особисто зустрів його, як героя, в карпатських лісових хащах та подбав про подальшу його безпеку на території [[Чехословаччина|Чехословаччини]].
 
Ярослав Барановський дуже боляче пережив трагічну смерть [[Євген Коновалець|Євгена Коновальця]] в [[Роттердам|Роттердамі]]і. Не раз він казав: «Чому, чому не мені судилася доля зустріти в Роттердамі Валюха?» Після смерти полковника [[Євген Коновалець|Коновальця]] вождем [[ОУН]] та ПУН у серпні [[1939]] року було обрано [[Мельник Андрій|Андрія Мельника]]. Ярослав Барановський кардинально впливав на політику нового лідера, що викликало спротив у [[Ріхард "Рико" Ярий|Р. Ярого]] та деяких крайовиків. (Варто зазначити, що одним із псевдо [[Ріхард "Рико" Ярий|Р. Ярого]], який працював на німецьку та більшовицьку розвідки, було «Ярослав Барановський».)
 
== Підступна пастка ==
Рядок 30:
== Після смерті ==
 
Похорон його, що перетворився у велику процесію, відбувся [[14 травня]] [[1943]] року на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]]. Домовину з каплиці, що на вул. Пекарській, несли [[Олег Ольжич|Олег Ольжич]], [[Соколовський Юрій Юрійович|Юрій Соколовський]], [[Богдан Онуфрик-Коник|Богдан Онуфрик-Коник]], [[Бойдуник Осип|Осип Бойдуник]]. Був також вінок і від [[Мельник Андрій|Андрія Мельника]] з написом «Мужньому воїнові — Андрій Мельник». Сумний обряд похорону закінчився піснею «Ой Морозе, Морозенку», яку виконав хор під орудою [[Колесса Микола Філаретович|Миколи Колесси]].
 
Після арешту [[Олег Ольжич|Олега Ольжича]] дружину Ярослава, [[Ганна Чемеринська|Ганну Чемеринську]], яка була його найближчою співробітницею та яка залишилася у [[Львів|Львові]], було заарештовано і вивезено до [[Берлін|Берліна]]а. В [[1945]] році її звільнили, а в [[1953]] році вона емігрувала до [[США]].
 
== Дивись також ==
Рядок 41:
[[Категорія:Діячі ОУН]]
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
[[pl:Jarosław Baranowśkyj]]
[[ru:Барановский, Ярослав]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Барановський_Ярослав_Володимирович