Піфагореїзм: відмінності між версіями

[[Файл:Sanzio 01 Pythagoras.jpg|міні|200пкс|[[Рафаель Санті]]. Деталь ''Афінської школи'' — [[Піфагор]]. На чорній дошці видно зображення піфагорійський гармонії — системи, в якій октава складається з квінти та кварти]]

 

 

Спочатку піфагорейство виникло як релігійний рух, що сформувався у релігійну громаду в місті Кротон (південна Італія — колонія Греції). Основними положеннями релігійного вчення були віра в живе тіло [[Космос]]у (вогнене кулеподібне тіло — міф про [[Саламандра|Саламандру]]), що вбирає в себе безмежну порожнечу і [[Хаос]] безмежного простору, перетворюючи цей простір у Космос з його відокремленням усіх речей між собою, підпорядкуванням речей єдиному законові. Ця релігійна громада була переконана у переселенні душі людини після її фізичної смерті в тіла інших істот. Надалі (5—4 століття до н. е.) серед піфагорійців набула поширення філософська тенденція ''самоусвідомлення''. Найбільш відомими піфагорійцями були [[Філолай]], [[Евріт]], [[Архіт]], [[Алкмеон]].