Фемінізм: відмінності між версіями

В [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Англії]] [[Суфражетка|суфражетки]] і {{нп|Національний союз суфражистських товариств|суфражистки|en|National Union of Women's Suffrage Societies}} домоглися прийняття 1918 року {{нп|Акт про народне представництво 1918|Акту про народне представництво|en|Representation of the People Act 1918}} (могли голосувати жінки віком від 30 років, котрі володіли нерухомістю), що у 1928 році поширився на всіх жінок віком від 21 року<ref name="Phillips">{{cite book |author=Phillips, Melanie |title=The Ascent of Woman: A History of the Suffragette Movement and the Ideas Behind it |year=2004 |publisher=Abacus |location=London |isbn=978-0-349-11660-0 |pages=1–370}}</ref>. [[Еммелін Панкгерст]] була найпомітнішою активісткою в Англії, а журнал ''[[Тайм (журнал)|Тайм]]'' назвав її однією зі {{нп|100 найважливіших людей 20-го століття за версією журналу Тайм|100 найважливіших людей 20-го століття|en|Time 100: The Most Important People of the Century}}: «вона сформувала уявлення про сучасних жінок, розхитала суспільство до нової моделі, від якої не може бути ніякого повернення»<ref>{{cite news |title=Emmeline Pankhurst&nbsp;– Time 100 People of the Century |url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,991250,00.html |publisher=[[Time Magazine]] |accessdate= |first=Marina |last=Warner |date=14 June 1999}}</ref>. У США серед визначних лідерок руху були [[Лукреція Мотт]], [[Елізабет Кеді Стентон]] і [[Сьюзен Ентоні]], кожна з яких боролася за {{нп|Аболіціонізм у США|скасування рабства|en|Abolitionism in the United States}} перед тим, як відстоювати право голосу для жінок. Ці діячки перебували під впливом ідей [[Квакерство|квакерського]] богослов'я про духовну рівність, де стверджується, що чоловіки і жінки рівні перед Богом<ref>{{cite book|last=Ruether|first=Rosemary Radford|title=Women and Redemption: A Theological History|publisher=Fortress Press|location=Minneapolis|isbn=0-8006-9816-9|pages=112–18, 136–39|edition=2nd|year=2012}}</ref>. Вважається, що в США перша хвиля фемінізму закінчилася з прийняттям [[Дев'ятнадцята поправка до Конституції США|Дев'ятнадцятої поправки до Конституції]] (1919), яка надала жінкам право голосу в усіх Штатах. Термін ''«<nowiki/>[[Перша хвиля фемінізму|перша хвиля]]<nowiki/>»'' впроваджено постфактум, щоб класифікувати ці західні рухи після того, як термін ''друга хвиля фемінізму'' стали вживати для опису нового феміністичного руху, спрямованого на боротьбу проти соціальної та культурної, а також політичної нерівності<ref name="NoTurningBack464" /><ref name="DuBois">{{cite book |author=DuBois, Ellen Carol |title=Harriot Stanton Blatch and the Winning of Woman Suffrage |year=1997 |publisher=Yale University Press |location=New Haven, Conn. |isbn=0-300-06562-0}}</ref><ref name="Flexner">{{cite book |last=Flexner |first=Eleanor |title=Century of Struggle: The Woman's Rights Movement in the United States |publisher=The Belknap Press |year=1996 |isbn=978-0-674-10653-6 |pages=xxviii–xxx}}</ref><ref name="Wheeler">{{cite book |last=Wheeler |first=Marjorie W. |title=One Woman, One Vote: Rediscovering the Woman Suffrage Movement |year=1995 |publisher=NewSage Press |location=Troutdale, OR |isbn=0-939165-26-0 |page=[https://archive.org/details/onewomanonevoter00spru/page/127 127] |url=https://archive.org/details/onewomanonevoter00spru/page/127 }}</ref><ref name="Stevens">{{cite book |last1=Stevens |first1=Doris |last2=O'Hare |first2=Carol |title=Jailed for Freedom: American Women Win the Vote |year=1995 |publisher=NewSage Press |location=Troutdale, OR |isbn=0-939165-25-2 |pages=[https://archive.org/details/jailedforfreedom00stev/page/1 1–388] |url=https://archive.org/details/jailedforfreedom00stev/page/1 }}</ref>.

 

 

В період пізньої [[Династія Цін|династії Цін]] в рамках реформістських рухів, таких, як [[Сто днів реформ в Китаї|Сто днів реформ]], {{нп|Фемінізм у Китаї|китайські феміністки|en|Feminism in China}} закликали до звільнення жінок від [[Гендерна роль|традиційних ролей]] і [[Неоконфуціанство|неоконфуціанської]] {{нп|Гендерна нерівність у Китаї|гендерної сегрегації|en|Gender inequality in China}}<ref>{{cite book |last1=Ko |first1=Dorothy |first2=JaHyun Kim |last2=Haboush |first3=Joan R. |last3=Piggott |title=Women and Confucian cultures in premodern China, Korea, and Japan |publisher=University of California Press |year=2003 |isbn=0-520-23138-4}}{{page needed|date=October 2012}}</ref><ref>{{cite book |last1=Ma |first1=Yuxin |title=Women journalists and feminism in China, 1898–1937 |publisher=Cambria Press |year=2010 |isbn=1-60497-660-8}}{{page needed|date=October 2012}}</ref><ref>{{cite book |last1=Farris |first1=Catherine S. |first2=Anru |last2=Lee |first3=Murray A. |last3=Rubinstein |title=Women in the new Taiwan: gender roles and gender consciousness in a changing society |publisher=M.E. Sharpe |year=2004 |isbn=0-7656-0814-6}}{{page needed|date=October 2012}}</ref>. Пізніше [[Комуністична партія Китаю]] створила проєкти, спрямовані на інтеграцію жінок до складу робочої сили, і стверджувала, що революція успішно досягла звільнення жінок<ref name="Dooling">{{cite book |last=Dooling |first=Amy D. |title=Women's literary feminism in 20th-century China |publisher=Macmillan |year=2005 |isbn=1-4039-6733-4}}{{page needed|date=October 2012}}</ref>.