Кліфгенгер: відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
м виправлення дат
Segnava (обговорення | внесок)
Додано посилання на збірку оповідань "Казки тисяча й однієї ночі"
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Рядок 6:
 
== Витоки ==
Ідея закінчувати розповідь у момент, коли читач у напрузі очікує розв'язки (яка, у більшості випадків, відбувається на початку розповіді наступного) стара настільки ж, наскільки сама література. Цей прийом, зокрема, є головною темою перського казкового циклу «[[Тисяча й одна ніч|«Казки тисяча та однієї ночі»]]», де центральний персонаж циклу цариця [[Шахерезада (персонаж)|Шахерезада]], рятуючи своє життя, використовувала все своє красномовство, розповідаючи царю казки до сходу сонця (який не без умислу наставав на найцікавішому місці розповіді).
 
У [[XIX]] столітті традиція такої кінцівки отримала свій розвиток в оповіданнях, що друкувалися «з продовженням» у газетах та журналах і стала настільки частовживаною, що [[Марк Твен]], сам неодноразово її використав, [[гротеск]]ним чином показав її [[1870]]-о року в оповіданні «Середньовічний роман».<ref>{{Cite web |url=http://www.marktwain.su/2009/04/08/srednevekovyj-roman.html |title=Марк Твен. Средневековый роман |accessdate=26 травня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140527211905/http://www.marktwain.su/2009/04/08/srednevekovyj-roman.html |archivedate=27 травня 2014 |deadurl=yes }}</ref> Заплутаний та [[Інтрига|інтригуючий]] сюжет оповідання завершується фразою: {{початок цитати}}Закінчення цієї приголомшливої ​​і повної драматичних подій історії не можна відшукати ні у цій, ні в іншій книзі, ні зараз, ні у майбутнім. Правду кажучи, я завів мого героя (або героїню) у таке безвихідне та заплутане становище, що сам не знаю, як тепер з ним (або з нею) бути, а тому умиваю руки і надаю його (або їй) самостійно відшукати вихід або залишатися у тому ж положенні. {{кінець цитати}}