Лозанська школа: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 1:
'''Лозанська школа''' ({{lang-en|Lausanne School}})  — це одна із провідних наукових шкіл неокласичного напряму в економічній науці, що сформувалася в останній чверті ХІХ століття в результаті «маржинальної революції» 1871—1874 років. Представниками лозанської школи [[маржиналізм]]у є: [[Леон Вальрас]] (1834–19101834—1910) і [[Вільфредо Парето]] (1848–19231848—1923).
 
== Загальна характеристика ==
Лозанська школа є другою і центральною школою маржиналізму та вирізняється фундаментальними ідеями, що стали загальним надбанням. З усіх напрямів маржиналізму ця школа зіграла чи не найбільшу роль у формуванні [[Неокласична економіка|неокласичного напряму економічної науки]]. Власне, неокласичний напрямок значною мірою можна інтерпретувати як зв'язки досліджень лозанської школи зі знахідками [[Джон Бейтс Кларк|Д.  Б.  Кларка]] і [[Альфред Маршалл|А.Маршалла]].
 
Саме представники лозанської школи, поряд з англійськими [[маржиналізм|маржиналістами]] [[Вільям Стенлі Джевонс|У.  З.  Джевонсом]] і [[Френсіс Ісідро Еджворт|Ф.  І.  Еджуортом]], стали ініціаторами введення в економічну науку математичних методів, особливо методів диференціального розрахунку.
 
Іншим важливим описом підходу лозанців до аналізу економіки було її уподібнення механічних систем. У цьому вони відрізнялися від австрійців, але були близькі до економістів-класиків. Крім того, в механістичності аналізу вони досягали набагато більшого результату ніж інші. Для класиків уподібнення економіки механічним об'єктам мало значення з точки зору висунення ідеї про те, що їй внутрішньо властиві універсальні й об'єктивні закони. Що ж до представників лозанської школи, то тут для них таке уподібнення було важливе постільки, оскільки воно дозволяло представляти економіку як рівноважну систему. До того ж вони вперше здійснили аналіз господарства з точки зору загальної рівноваги. Врешті, [[Наукове моделювання|моделювання]] на основі ідеї загальної рівноваги стало однією з характерних рис магістрального напрямку сучасної економічної теорії. Не випадково головна праця засновника лозанської школи та одного з творців маржиналістської революції Л. Вальраса була названа [[Йозеф Шумпетер|Й. Шумпетером]] «Великою Хартією точної економічної науки», а Т. Негісі «біблією сучасної неокласичної економічної теорії».
Рядок 36:
На відміну від моделі Леон Вальраса у Вільфредо Парето аналізуються не тільки вільна економіка конкуренції, але й різні типи монополізованих ринків, які стали незалежним об'єктом економічних досліджень.
 
== Див. також ==
* [[Оптимум Парето]]