Субханкулі-хан: відмінності між версіями

7311 байтів додано ,  10 місяців тому
нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{особа}} '''Субханкулі-хан''' (1625 — 1702) — 7-й володар Бухарського ханства у 16811702 роках.)
 
Немає опису редагування
{{особа}}
'''Субханкулі-хан''' ([[1625]] — [[14 вересня]] [[1702]]) — 7-й володар [[Бухарське ханство|Бухарського ханства]] у [[1681]]—[[1702]] роках.
 
== Життєпис ==
Походив з династії Аштарханідів, гілки Тука-Тимуридів. Син [[Надир-Мухаммад]]а, правителя Балху. Народився 1625 рокувБухарі. Отримав відбатька володіння (іялат) в Балхській області. 1641 року батько стає бухарським ханом.
 
1643 року після заколоту його старшого брата [[Абдалазіз-хан|Абдалазіза]] проти батька разом з братом Хусрав-султаном став керувати Балхською областю. Згодом визнав Абдалазіза бухарським ханом, що змусило 1645 року Надир-Мухаммада запросити могольські війська. Субханкулі відступив до Бухари.
 
1651 року призначається намісником Балха. Невдовзі став виявляти незалежність. Водночас за свідченням сучасників бувневдаволений тим, що його наречена — донька [[Імамкулі-хан]]а — стала дружиною Абдалазіз-хана. Спроба останнього замінити Субханкулі на іншого брата — Касим-мухаммада-султана — призвела до вбивстватого за наказом Субханкулі.
 
1663 року придушив заколот своїх емірів — Іш-Пулада і Аваза. В подальшому вступаввсоюзи з хівинськими ханами [[Абулгазі]] та [[Ануша-хан|Анушою]]. Цей розгардіяж послабив Бухарськеханство, де всебільше вагу набували місцеві феодали та вожді племен.
 
1681 року Абдалазіз-хан зрікся влади й відправився у [[хадж]] до Мекки, де помер 1683 року. Субханкулі ставновим володарем. Але вимушен був вирішувати проблеми попердника. Балхська область була постійним місцем заколотів. 1683 року внаслідокповстання балхської знаті було вбито сина хана — Іскандер-султана. Замість нього було повставлено Абдалла-султана (Ібадаллу), якого було отруєно, а владу в Балхузахопив його брат Абу'л-Мансур-султан. Але останньогобуло вбито через 4 місяці. Новим намісником Балха став ще один син хана — Сіддик-Мухаммад. Тому вдалося придушити повстання племен мінг й кунграт.
 
1685 року хівинський хан Ануша захопив і пограбував Самарканд. 1686 року Субханкулі-хан звільнив це місто за підтримки Махмуд-бія, аталика Бадахшану. За цим рушив на Балх, де Сіддик-Мухаммад став фактично незалежним. Хитрістю змусив сина відчинити браму, а потім наказав того схопити і стратити. Новим намінсиком поставив Мухаммад-Джані-диванбегі. У 1687—1688 роках зумів завдати хівинцям і каракалпакам відчутних поразок.
 
Встановив дружні відносини з могольським падишахом [[Аурангзеб]]ом. 1689 року сприяв [[Шах Ніяз-хан|Шах Ніязу]] посісти хівинський трон. 1691 року прийняв посольство від османського султана [[Ахмед II|Ахмеда II]].
 
Економічна ситуація в країні продовжувала погіршуватися, внутрішні політичні протиріччя загострювалися з кожним роком, і Субханкулі-хан насилу справлявся з ними. Сепаратизм підданих кочових племен сильно зріс до кінця правління Субханкулі-хана. Разом з тим були побудовані медресе у Бухарі та Балху, лікарня Дор-уш-Шифо у Бухарі.
 
Помер в Бухарі, де й було поховано. Трон успадкував син [[Убайдулла-хан II]].
 
== Творчість ==
Захоплювався поезією та писав вірші під псевдонімом Нішоні. Також нападавав підтримку при дворі поетам Турди і Баба-Рахим Машрабу.
 
Був автором кількох творів з медицини та астрології. Його твір з медицини «Іхйа ат-Тібб Субхані» («Пожвавлення медицини за Субханкулі») скалдено середньоазіатською тюркською мовою і присвячений опису хвороб, їх розпізнанню та лікуванню. Один із списків рукопису зберігається у бібліотеці у Будапешті. Трактат Субханкулі-хана присвячений астрономії називався «Сутність місячних фаз у передбаченні щасливої ​​години» («Лубб ал-лаваїх ал-камар фі-л-іхтійарат»).
 
== Джерела ==
* Вильданова А. Б. О состоянии науки в среднеазиатских городах XVI—первой половины XIX века // Общественные науки в Узбекистане. — 1989. — № 7.
* Алексеев А. К. Политическая история Тукай-Тимуридов: по материалам персидского исторического сочинения Бахр ал-асрар. Спб.: издательство Санкт-Петербургского университета, 2006.
* A Turkic Medical Treatise from Islamic Central Asia: A Critical Edition of a Seventeenth-Century Chagatay Work by Subḥān Qulï Khan. Edited, Translated and Annotated by László KÁROLY. Brill's Inner Asian Library. Volume 32. Editors: Michael DROMPP; Devin DEWEESE; Mark C. ELLIOTT. Leiden. 2015
 
[[Категорія:бухарські хани]]
[[Категорія:Узбецькі поети]]
[[Категорія:Узбецькі астрономи]]
[[Категорія:Узбецькі науковці]]
106 645

редагувань