|
== Історія ==
Більшість перших ракет-носіїв, розроблених наприкінці п'ятдесятих років 20-го століття, з'явились після незначної модернізації військових балістичних ракет, особливо міжконтинентальних. Першою була ракета-носій [[Супутник (ракета-носій)|Супутник]] на базі [[Р-7]]. [[Ракети-носії сімейства Р7]] стали основою для радянської космічної програми. Американські військові почали виготовляти космічні ракети після провалу програми [[Програма «Венгард»|Венгард]], призначеної для доставкидоставлення американських наукових супутників на орбіту під час [[Міжнародний геофізичний рік|Міжнародного геофізичного року]] (1957—1958).
Серед перших ракет були перебудовані [[PGM-11 Редстоун]], [[PGM-17 Тор]] (згодом [[Дельта (ракета-носій)|Дельта]]) і [[SM-65 Atlas]]. Тоді почалась космічнакосмічнs гонкаперегони між США і Радянським Союзом й інженерам по обидва боки довелось вирішуватирозв'язувати складні проблеми, пов'язані переважно з роботою ракетних двигунів і стабільністю польоту. В кінці п'ятдесятих років почали розробляти перші супутники-шпигуни іта вони ж стали першими науково-дослідними програмами в космічному просторі (Супутник, Explorer, [[Піонер (програма)|Піонер]], [[Космічна програма «Луна»|Луна]]). Найвідомішими конструкторами ракет тоді були [[Вернер фон Браун]] і [[Сергій Павлович Корольов]]. Під керівництвом останнього в шістдесяті роки розроблені величезні ракети для польоту на Місяць, [[Н-1]], aа фон Браун розробив американський носій [[Сатурн V]]
У шістдесяті роки деякі держави розробили ракети-носії з ракет військового призначення (наприклад, [[Протон (ракета-носій)|Протон]] в СРСР, [[Діамант (ракета-носій)|Діамант]] у Франції й Сатурн і Скаут у США). Проте компанії-розробники цих ракет-носіїв більше цікавились створенням військових балістичних ракет, оскільки отримували фінансування з коштів, виділених на оборону. Винятком був американський [[Сатурн V]], який одразу був профінансований виключно за рахунокшляхом агентства NASA. Тоді існувало багато програм, розпочинались дослідження інших планет, таким чином, з'являлись нові вимоги для ракет-носіїв. Були розроблені такі потужні верхні ступені, як американський [[Centaur (розгінний блок)|Центавр]], що робило можливим політ у відкритий космічний простір щораз більших вантажів. Найбільш часто використовуваними ракетами цього десятиліття були ракети Атлас і Delta у [[США]] і сімейство ракет [[Р-7]] в [[СРСР]]. Паралельно з цим йшла розробка та випробування ракет [[Титан (ракета-носій)|Титан]], [[Протон (ракета-носій|Протон]]) та інших, які згодом довго використовувались.
Першою ракетою-носієм, що доставила вантаж на орбіту, була радянська [[Р-7]] (1957 року). 2011 року найпотужнішою ракетною системою у світі був американський «[[Космічний човник|Спейс Шаттл]]» (корисне навантаження до 20-30 тонн, залежно від орбіти). Космічний човник сам не може називатися корисним навантаженням, оскільки є частиною багаторазової космічної системи. Тому корисне навантаження буде перебувати у визначеному діапазоні, що обумовлено параметрами вантажного відсіку човника і вимогами щодо безпеки екіпажу у випадку аварії. Без човника або орбітального корабля, система не працездатна, на відміну, наприклад, від системи Енергія-Буран.
В минулому стартували іта потужніші ракети, такі, як радянські «[[Н-1]]» і «[[Енергія (ракета-носій)|Енергія]]» або американська «[[Сатурн V]]». Проте жодна з цих ракет не використовується.
ВУ 2018 році британська космічна компанія ''Skyrora,'' науково-дослідницькийдослідний центр якої знаходиться в Україні (м. Дніпро), здійснить суборбітальний політ ракеті-носіяракетоносія зі стартом у Шотландії. Ракета-носій буде генерувати 30 кН тяги на рівні моря та роль окислювача у двигунах буде грати перекис водню, що дозволяє вважати Skyrora першою екологічною ракетою.<ref>{{Cite news|url=https://tokar.ua/read/22371|title=Британська компанія з науковим центром у Дніпрі готує запуск екологічної ракети|last=|first=|date=2018-02-20|language=uk-UA|work=[[Tokar.ua]]|accessdate=2018-02-23}}</ref>
== Класифікація ==
'''За розташуванням ступенів (компоновкоюкомпонуванням)'''
* ''поздовжняпоздовжнє компоновкакомпонування'' або ''тандемна'' — ступені розташовані один за одним і працюють по черзі. ТакуТаке компоновкукомпонування мала ракета-носій [[Сатурн V|Сатурн-5]].
* ''паралельнапаралельне компоновкакомпонування'' або ''пакетна'' — кілька розташованих паралельно блоків різних ступенів працюють одночасно. ТакуТаке компоновкукомпонування мають [[ракети-носії сімейства Р7]].
** ''умовно-пакетнапакетне компоновкакомпонування'' (півтораступенева схема) — усі ступені мають спільні баки для живлення стартових і маршових двигунів, які запускаються і працюють одночасно. По закінченню роботи стартових двигунів вони відкидаються.
'''За кількістю ступенів'''
* ''одноступеневі'' — конструктивно найпростіші. Такими переважно були ранні балістичні бойові ракети, наприклад [[Фау-2]];
'''Одноразові й багаторазові'''
Найбільшого поширення набули одноразові багатоступеневі ракети. Одноразові ракети мають високу надійність завдяки максимальному спрощенню всіх елементів. Слід уточнити, що одноступеневій ракеті для досягнення орбітальної швидкості необхідно мати кінцеву масу не більше 7-10 % від стартової, що при існуючихнаявних технологіях робить їх економічно неефективними через низьку масу корисного вантажу. Наявність кількох ступенів дозволяє значно збільшити співвідношення маси корисного навантаження до початкової маси ракети. Водночас багатоступеневі ракети вимагають територій для падіння проміжних ступенів.
Повністю багаторазових ракет-носіїв не існує. [[Система космічного запуску багаторазового використання|Частково багаторазовими системами]] були американський «[[Космічний човник|Спейс Шаттл]]» ([[Космічний човник]]) і радянська система «[[Енергія (ракета-носій)|Енергія]]-[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]». Всупереч очікуванням, «Спейс Шаттл» не зміг забезпечити зниження вартості доставкидоставлення вантажів на орбіту, крім того, багаторазові транспортні космічні системи (БТКС) мають складний і тривалий етап передстартової підготовки (через підвищені вимоги надійності і безпеки при наявності екіпажу).
22 грудня 2015 року відбувся запуск [[Система космічного запуску багаторазового використання|частково багаторазової]] ракети [[Falcon 9]], розробленої американською компанією [[SpaceX]], після якого вдалося вперше здійснити успішне приземлення [[Falcon 9 (багаторазовий перший ступінь)|першого ступеню]] ракети. З 2016 року для економії палива посадки іноді здійснюють на плаваючуплавучу в океані платформу [[Autonomous spaceport drone ship]].<ref>{{cite web|author=SpaceX|title=The 1st stage of the Falcon 9 just landed on our Of Course I Still Love You droneship. Dragon in good orbit|url=https://twitter.com/SpaceX/status/718542763545899008|date=2016-04-08|publisher=twitter.com|language=en}}</ref><ref>{{cite web|author=SpaceX|title=Landing from the chase plane (видео)|url=https://twitter.com/SpaceX/status/718561436201431040|date=2016-04-08|publisher=twitter.com|language=en}}</ref><ref>{{cite web|author=SpaceX|title=Onboard view of landing in high winds (видео со ступени)|url=https://twitter.com/SpaceX/status/718605741288894464|date=2016-04-08|publisher=twitter.com|language=en}}</ref><ref>{{cite web|title=SpaceX achieves first Booster Landing at Sea in successful Dragon Launch to ISS|url=http://spaceflight101.com/dragon-spx8/dragon-spx-8-launch/|date=2016-04-08|publisher=spaceflight101.com|language=en}}</ref>
'''Призначені для пілотованих і безпілотних польотів'''
| 