Yello: відмінності між версіями

Проект Yello був створений у 1979 році. Назва представляє собою скорочення від словосполучення «a yelled Hello», яке придумав Дітер Маєр. Перший альбом «Solid Pleasure» був записаний на американській студії «Ralph», що належала учасникам колективу Residents, та вийшов у 1980 році. Він містив електронну танцювальну музику, яка містила цікаві [[семпл]]и, тексти деяких композицій відрізнялись гумором, грою слів та присутністю досить незвичайних персонажів. Другий диск, який вийшов через рік, відрізнявся більш професійним [[аранжування|аранжуванням]]м. Третій альбом «You Gotta Say Yes To Another Excess» потрапив до британських та американських чартів, а композиції «I Love You» та «Lost Again» стали хітами. Після його виходу через суперечки з Дітером Маєром групу залишив Карлос Перон. Після цього Yello назавжди залишився дуетом, але у запису альбомів брали участь сесійні музиканти. Група стала популярною далеко за межами Швейцарії завдяки своєріднім композиціям, а також якісні відеокліпи, один з яких («Pinball Cha Cha») — потрапив у список 32 робіт, відібраних у 1985 для Виставки музичного відео в Музеї сучасного мистецтва. Найкращим альбомом колективу вважається «One Second», який вийшов у 1987, в його створенні брали участь співачка [[Ширлі Бесі]] та Біллі МакКензі, колишній вокаліст групи Associates. Попри те, Yello створюють танцювальну музику, їм вдається вдало поєднувати у своїй творчості електронні ритми зі звуками класичних інструментів та елементів народної музики багатьох країн. Також у їх творчості можна прослідкувати вплив таких колективів як [[Pink Floyd]], [[Tangerine Dream]] та [[Жан-Мішель Жарр|Жана-Мішеля Жарра]]. Музику групи можна почути у фільмах та телепередачах.