Карл Антон Екерт: відмінності між версіями

Вже 1830 Екерт написав оперу «Рибальська діва» ({{Lang-de|Das Fischermädchen}}), а в 1833  — ораторію «Руф», прем'єрою якої сам продиригував в Берлінській співочій академії.

У 1840-ті роки довго жив у Римі, входячи в гурток німецьких і французьких музикантів (поряд з Теодором Гуві, Едуардом Франком та ін). Пізніше був призначений капельмейстером у [[Німецька державна опера|Берлінській опері]], де залишався до весни 1848 року. Після [[Німецька революція 1848—1849|революції 1848 року]], покинув Берлін і вирушив до [[Амстердам|Амстердама]]а, а потім [[Брюссель|Брюсселя]].

Після тривалих подорожей, під час яких продовжував удосконалювати свою майстерність, в 1851 став акомпаніатором Італійської опери в [[Париж|Парижі]]і. Познайомившись тут зі співачкою Генрієттою Зонтаг, супроводжував її як акомпаніатор у ході тривалих та успішних гастролей у [[Сполучені Штати Америки|США]]. З 1853 був [[Капельмейстер|капельмейстеромкапельмейстер]]ом [[Віденська державна опера|придворної опери]] і [[Віденський філармонічний оркестр|філармонічного оркестру]] у [[Відень|Відні]], в 1860—1867  рр.  — у [[Штутгарт|Штутгарті]]і, з 1869 повернувся на батьківщину і служив у [[Німецька державна опера|Берлінській опері]].

Серед творів Екерта— опери "«Кетхен з Нюрнберга"» ({{Lang-de|Das Käthchen von Nürnberg}}), «Лаборант з [[Карконоші|Великих гір]]<nowiki/>» ({{Lang-de|Der Laborant von Riesengebirge}}), «Шарлатан» ({{Lang-de|Scharlatan}}), «Вільгельм Оранський», ораторії (за «Руф'ю» пішла «Юдіф»), камерні твори, церковна музика. Довгостроковий успіх мали лише кілька [[Романс|романсівроманс]]ів.