Відмінності між версіями «Сонант»

24 байти додано ,  14 років тому
нема опису редагування
'''Сонант''' (або сонорний приголосний звук) — у [[фонетика|фонетиці]] клас [[приголосний звук|приголосних звуків]], що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до [[голосний звук|голосних звуків]]. Це, зокрема, [w], [l], [m], [n], [r].
 
У деяких мовах сонанти можуть утворювати [[склад]], виступаючи при цьому у ролі голосного. Це, зокрема, властиво [[словацька мова|словацькій]], [[чеська мова|чеській]], [[сербська мова|сербській]], [[хорватська мова|хорватській]], [[словенська мова|словенскій]] та [[македонська мова|македонській]] мовам. Наприклад, словацьке '''hĺbka''' [глбка] («глибина», з наголосом на «l»), сербське '''Србиjа''' («Сербія» з наголосом на «р»). У стосунку з цим цікава штучна чеська фраза, в усіх словах якої немає жодного голосного звука, а всі склади утворено за допомогою сонанта [r]: '''strč prst skrz krk''' [стрч прст скрз крк] «просунь палець через шию».
Позиційно складотворчі сонанти властиві й [[англійська мова|англійській мові]]. Так, якщо вимовляти слово «section» як [sekſ'''n'''] «секція», то звук [n] можна вважати складотворчим сонантом. Складотворчі [n] та [m] – звичайне явище у німецькій мові: braten [bra:t'''n'''] «смажити(ся)», sieben [zi:p'''m'''] «сім».
 
 
{{Ling-stub}}
 
 
 
* [[Енциклопедія українознавства]]
 
 
 
 
527

редагувань