Користувач:Dmytro Tarnavsky/Чернетка: відмінності між версіями

Баязид мав на меті використовувати свої військові кораблі в Галліполі для контролю і оподаткування судноплавства через Дарданелли, що призвело його до прямого конфлікту з венеційськими інтересами в цьому регіоні. Хоча османський флот ще не був достатньо сильний, щоб протистояти венеційцям, він змусив останніх забезпечити збройний супровід їхніх торгових конвоїв, що проходили через Дарданелли. Забезпечення права безперешкодного проходу через Дарданелли було головним питанням у дипломатичних відносинах Венеції з Османами — - республіка забезпечила це в договорі 1411 року з Мусою Челебі, але нездатність поновити цю угоду в 1414 році знову призвела до того, що Галіполі, за словами османіста [[Галіль Іналджик|Галіля Іналджика]], стало «головним об'єктомоб’єктом суперечки у венеційсько-османських відносинах», а активні дії османського флоту, що базувався в Галліполі в 1415 році ще більше підкреслила її важливість{{Sfn|İnalcık|1965|с=984}}.

Згідно з листом Лоредана, його флот  — чотири галери з Венеції, чотири з Кандії та по одній з Негропонте та [[Нафпліон|Наполі-ді-Романья]]{{Efn|The ''sopracomiti'' of the Candiot galleys were Domenico Venier, Lorenzo Barbarigo, Albano Capello, and a Trevisan; of the galley of Negroponte, Marco Grimani; and of Napoli, Girolamo Minotto.{{sfn|Manfroni|1902|p=143 (note 1)}}}} {{Sfn|Manfroni|1902|сторінки=142–143}}  — затримався через несприятливі вітри і досяг Тенедоса 24 травня, а 27 травня увійшов в Дарданелли і прибув до Галіполі{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 901}}. Лоредан повідомляє, що венеційці подбали про те, щоб уникнути демонстрації будь-яких ворожих намірів, уникаючи будь-яких приготувань до битви, наприклад, виставлення [[Павеза|щитів-павез]] вздовж бортів кораблів{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 901}}{{Sfn|Manfroni|1902|с=143}}. Османи, які зібрали на березі значні сили піхоти та 200 кавалеристів, почали обстрілювати венеційський флот стрілами. Лоредан відвів свої кораблі, щоб уникнути жертв, але приплив штовхав венеційські кораблі ближче до берега. Лоредан намагався подати сигнал османам, що вони не мають ворожих намірів, але останні продовжували обстрілювати венеційців отруєними стрілами. Нарешті Лоредан наказав зробити кілька гарматних пострілів, внаслідок чого було вбито кілька османських солдатів, а решта була змушена відійти від берега до якірної стоянки їхнього флоту{{Sfn|Manfroni|1902|с=143}}{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 901–902}}.

На світанку наступного дня (28 травня) Лоредан відправив дві галери з прапором Святого Марка до входу в порт Галіполі для початку переговорів. У відповідь турки направили на них 32 кораблі. Лоредан відвів свої дві галери і почав відступати, стріляючи по турецьким кораблям, щоб виманити їх з Галіполі{{Sfn|Manfroni|1902|с=143}}{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 902}}. Оскільки османські кораблі на веслах не встигали за венеційцями, вони підняли вітрила. Венеційська галера з Неаполі-ді-Румунії затрималась під час маневру і потрапила під загрозу захоплення османськими кораблями, тому Лоредан також наказав своїм кораблям підняти вітрила{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 902}}. Після того, як вони були готові до бою, Лоредан наказав своїм десяти галерам опустити вітрила, розвернутися і вступити в бій з османським флотом. Однак у цей момент раптово піднявся східний вітер, і османи вирішили припинити переслідування й повернутись до Галіполі. Лоредан, у свою чергу, намагався наздогнати османів, стріляв по них із гармат і [[арбалетАрбалет|арбалетів]]ів і [[Абордажна кішка|кидав гаки]] на турецькі кораблі, але сприятливі вітер і течія дозволили османам швидко відступити за укріплення Галіполі, де вони стали на якір у бойовому порядку, носами у напрямку до відкритого моря. За словами Лоредана, маневри тривали до [[Година|22 години]]{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 902}}{{Sfn|Manfroni|1902|сторінки=143–144}}.

Після того, як посланець повернувся, венеційський флот відійшов і проти східного вітру з труднощами перейшов у сусідню бухту для ночівлі{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 903}}. Протягом ночі відбулася військова нарада на чолі з Морозіні, яку сам Санудо пропустив. ''Провведітор Веньє'' і Кандієць ''сопракоміто'' Альбано Капелло закликали скористатися можливістю для нападу, оскільки османський флот був дезорганізований, а його екіпажі в основному складалися з християнських рабів, які, ймовірно, скористаються можливістю втекти. Лоредан та інші ''сопракоміти'' вагалися і не бажали йти проти інструкцій венеційського уряду та атакувати ворожий флот, захищений потужною фортецею та наявними поблизу підкріпленнями{{Sfn|Manfroni|1902|с=145}}{{Sfn|Antoniadis|1966|с=272}}. Протягом тієї ж ночі османські кораблі знялись з якорів і вищукувались в бойовій лінії проти венеційців, але не зробили вши жодних ворожих рухів. Проте в самому Галіполі та навколо нього спостерігались численні переміщення військ з посадкою солдат на кораблі. Як коментує військово-морський історик Камілло Манфроні, це «можливо, було запобіжним заходом і наглядом, щоб під покровом ночі венеційці не переправляли ополченців Мустафи, але водночас це виглядало як провокація». Лоредану вдалося відвести свої кораблі приблизно на півмилі від турків, але він також змінив свої накази своєму флоту, наказавши усім бути готовим до бою в будь-який момент{{Sfn|Manfroni|1902|сторінки=145–146}}.

Наступного дня, згідно з повідомленнями, якими обмінялися напередодні, Лоредан повів свої кораблі до Галліполі, щоб поповнити запаси води, залишивши три галери&nbsp; — брата, Дандоло та Капелло з Кандії&nbsp; — як резерв в своєму тилу. Щойно венеційці підійшли до міста, османський флот поплив їм назустріч, і одна з їхніх галер підійшла і здійснила кілька гарматних пострілів по венеційським суднам{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 903–904}}. Згідно з розповіддю Дукаса, венеційці почали переслідували торгове судно{{Efn|Zancaruolo also mentions the presence of a Venetian cargo vessel carrying raisins, without giving further detail.{{sfn|Antoniadis|1966|p=268}}}} з [[Лесбос|Лесбосу]]у<nowiki/>яке йшло з Константинополя, вважаючи його османським. Османи також вирішили, що це торгове судно є турецьким і одна з їхніх галер рушила на захист судна, що втягнуло в бій обидва флоти{{Sfn|Magoulias|1975|сторінки=118–119}}.

Галера з Неаполя-ді-Романья, яка йшла ліворуч від Лоредана, знову виявляла ознаки безладу, тому Лоредан наказав перемістити її вправо, подалі від османських кораблів{{Efn|Chalkokondyles gives their strength as 25 "[[trireme]]s" and 80 other vessels.{{sfn|Antoniadis|1966|p=280}}}}. Лоредан наказав своїм галерам відійти на деякий час, щоб витягнути османів подалі від Галіполі розвернутись спиною до сонця{{Efn|Sphrantzes and Chalkokondyles both assert that the battle took place in the open waters between Gallipoli and [[Marmara Island]].{{sfn|Antoniadis|1966|pp=279, 280}}}}. І Занкаруоло, і Чалкоконділес повідомляють, що галера з Неаполя розпочала битву, опинившись попереду усього венеційського флоту&nbsp; — за словами Чалкоконділеса її капітан Джироламо Мінотто неправильно інтерпретував сигнали Лоредана залишатися позаду&nbsp; — і атакувала османський флагман, після чого Лоредан з рештою венеційського флоту приєднались до битви{{Sfn|Antoniadis|1966|сторінки=268–269, 280}}. Сам Лоредан описує напад свого власного корабля на османську флагманську галеру. Її екіпаж чинив рішучий опір, і інші османські галери підійшли з корми до лівого борту корабля Лоредана, обстрілюючи його залпами стріл. Сам Лоредан був поранений стрілою під оком і носом, а також іншою, що пройшла через його ліву руку, а також іншими стрілами, які вразили його з меншим ефектом. Тим не менш, османська галера була захоплена після того, як більшість її екіпажу була вбита, і Лоредан, залишивши кількох людей зі свого екіпажу, щоб охороняти її, обернувся проти османського [[Галіот|галеота]], яки він також захопив. Знову залишивши на ньому кілька своїх людей і свій прапор, він повернувся до інших османських кораблів{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 904}}{{Sfn|Manfroni|1902|с=146}}. Бій тривав від світанку до другої години{{Efn|Zancaruolo writes that the battle lasted three hours in total.{{sfn|Antoniadis|1966|p=273 (note 5)}}}}. І венеційські, і візантійські джерела погоджуються, що багато екіпажів османських галер просто стрибнули в море і покинули свої кораблі, і що османи відступили, коли битва явно обернулася проти них{{Sfn|Antoniadis|1966|сторінки=273, 280}}.

Венеційці завдали поразки османському флоту, вбивши його командира Чалі-бея («"''Чаласі-бег Зеберт''»") і багатьох капітанів і екіпажів, а також захопивши шість великих галер і дев'ять галеотів, згідно з розповіддю Лоредана{{Sfn|Manfroni|1902|с=146}}{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 905}}{{Sfn|Antoniadis|1966|с=273}}. Дукас стверджує, що венеційці захопили загалом 27 суден{{Sfn|Magoulias|1975|с=119}}, тоді як сучасний єгипетський літописець [[Макризі|Макрізі]] скоротив їх число до дванадцяти{{Sfn|İnalcık|1965|с=984}}. Лоредан дає детальну розбивку кораблів, захоплених його людьми: його власний корабель захопив галеру і галеот з 20 рядами весел; галера Контаріні захопила галеру; галера Джорджіо Лоредана захопила два галеоти з 22 рядами весел і два галеоти з 20 рядами; галера Гримані з Негропонте захопила галеру; галера Джакопо Барбаріні захопила галелт з 23 рядами і ще один з 19; те саме для зробила галера Капелло; галера Джироламо Мінотто з Неаполі захопила османську флагманську галеру, яку перед цим переслідувала галера Капелло; галери Веньєрі і Барбаріго з Кандії захопили галеру{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 905}}. Втрати венеційців були невеликими, дванадцять загиблих, які переважно потонули і 340 поранених, більшість із них легко{{Sfn|Manfroni|1902|с=146}}{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 907}}. Лоредан повідомив, що взяв у полон 1100 полонених{{Sfn|Manfroni|1902|с=146}}, тоді як Макрізі оцінює загальну кількість загиблих османів у 4000 чоловік{{Sfn|İnalcık|1965|с=984}}.

Відтак венеційський флот підійшов до Галліполі і обстріляв порт, на що османи, які ховались за стінами не відповідали. Тоді венеційці відступили приблизно за милю від Галліполі, щоб відновити сили та надати допомогу пораненим{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 905}}. Серед полонених османських екіпажів було виявлено багато християн&nbsp; — генуезців, [[каталонціКаталонці|каталонців]]в, критян, [[провансПрованс|провансальців]]альців і [[Сицилія|сицилійців]]&nbsp; — усіх було страчено через повішення на [[Рея (морська справа)|реях]], а якийсь Джорджо Калергі, який брав участь у повстанні проти Венеції, був четвертований на палубі флагмана Лоредана. Багато християнських рабів на галерах також загинули в бою{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 905–906}}{{Sfn|Manfroni|1902|сторінки=146–147}}. Дукас розповідає, що ці події трапились пізніше, у Тенедосі, де було страчено турецьких полонених, а в'язнів’язні-християни були розділені на тих, кого примушували служити як раби на галерах і тих, хто служив османам в якості найманців. Перші були звільнені, тоді як других було страчено посадженням на кіл{{Sfn|Magoulias|1975|с=119}}. Після спалення п'ятип’яти галеотів на очах у Галліполі, Лоредан приготувався зі своїми кораблями відійти до Тенедосу{{Efn|Tenedos itself had been depopulated and demilitarized under the terms of the [[Treaty of Turin (1381)]] between Venice and Genoa.{{sfn|Setton|1976|pp=321–326}}}}, щоб поповнити запаси води, відремонтувати свої кораблі, доглядати за пораненими та розробити нові плани. Венеційський полководець надіслав нового листа османському полководцю в місті, в якому скаржився на порушення домовленостей та пояснив, що він повернеться з Тенедосу, щоб виконати свою місію супроводження послів, але османський командир не відповів на це послання{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 906–907}}.

Один із османських капітанів, які потрапили в полон, також написав листа до султана, в якому говорилося, що венеційці зазнали безпричинного нападу{{Sfn|Sanudo|1733|місце=col. 907}}. Він також повідомив Лоредана, що залишки османського флоту не становлять ніякої загрози для венеційців: одна галера, кілька галеотів і менші судна були придатними до мореплавства, тоді як решта галер в Галліполі були виведені з ладу{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 908–909}}. У Тенедосі Лоредан провів військову нараду, де була висловлена пропозиція повернутися до Негропонте за провіантом, вивантажити поранених і продати три галери, щоб отримати грошову винагороду для розподіла між екіпажами. Лоредан не погодився, вважаючи, що вони повинні продовжувати тиск на турків, і вирішив повернутися до Галліполі, щоб домагатися проходу послів до двору султана. Він послав важкопоранених на корабелі свого брата до Негропонте і спалив три захоплені галери, оскільки вони були занадто важким тягарем&nbsp; — у своєму листі до Синьорії він висловив надію, що його люди все ж отримають винагороду. Його корабельні майстри оцінили вартість знищених османських галер у 600 золотих [[Дукат (монета)|дукатів]]{{Sfn|Sanudo|1733|місце=cols. 907–908}}.

Між 24 і 26 липня Дольфіно Веньє вдалося досягти першої угоди з султаном, включаючи взаємне повернення полонених. Однак ці домовленості перевищили його повноваження і були погано сприйняті у Венеції, оскільки османські морські полонені представляли цінність в якості потенційних галерних рабів і їхнє звільнення зміцнило б османський флот. Отже, після повернення до Венеції 31 жовтня, Веньє опинився під судом, хоча його врешті виправдали{{Sfn|Fabris|1992|сторінки=174–175}}. 24 лютого 1417 року посланець султана, «''гран-барон''» на ім'яім’я «Чаміці» (ймовірно, Хамза) прибув до Венеції і зажадав звільнення османських полонених, тим більше, що султан уже звільнив 200 з тих, що були взяті в полон у Негропонте. На це венеційці, які вважали домовленості Веньє недійсними, заперечили, що звільнили лише старих і немічних, а решту продали у рабство, і що не можна порівнювати людей, захоплених під час рейду, з полоненими, взятими «на справедливій війні»{{Sfn|Fabris|1992|с=176}}.

За словами Дукаса, тієї ж весни Лоредан знову повів свій флот у Дарданелли і спробував захопити фортецю, яку побудував брат Мехмеда, [[Сулейман Челебі]], у [[Лампсак|Лампсакосі]]осі на анатолійській стороні протоки (так звана «"''Емір Сулейман Буркозі''»). Хоча вони завдали значної шкоди форту своїми обстрілами, венеційцям не вдалося висадитися через присутність Хамзи-бея, брата [[Великий візир|великого візира]] Баязида-паші, на чолі армії з 10 000 чоловік. В результаті венеційці залишили форт напівзруйнованим і відпливли до Константинополя, але після них Хамза-бей зруйнував форт, побоюючись, що венеційці в майбутньому можуть його захопити і використати на свою користь{{Sfn|İnalcık|1965|с=984}}{{Sfn|Magoulias|1975|с=119}}. У травні 1417 року венеційці доручили Джованні Дієдо, своєму ''бейло'' в Константинополі, домагатися мирної угоди з султаном, але протягом наступних двох років Дієдо не зміг нічого досягти, частково через обмеження, накладені на його переміщення&nbsp; — він не мав відійти від берега вглиб країни не більше ніж на чотири дні&nbsp; — і частково через позицію самого султана, яка, як очікувалось буде негативною щодо пропозицій Венеції{{Sfn|Fabris|1992|с=176}}. Свобода проходу через Дарданелли та звільнення від будь-яких мит і зборів за цей прохід були одними з головних вимог венеційців{{Sfn|İnalcık|1965|с=984}}.

Конфлікт остаточно завершився в листопаді 1419 року, коли між султаном і новим венеційським ''байло'' у Константинополі Бертуччо Дієдо було підписано [[Османсько-венеційська угода (1416)|мирний договір]], за яким османи поіменно визнали заморські володіння Венеції та погодилися на обмін полоненими&nbsp; — тими, хто був узятий. османами з Евбеї та Венецією в Галіполі{{Sfn|Setton|1978|с=8}}{{Sfn|Fabris|1992|сторінки=176–177}}.

[[Категорія:1416 у Європі]]</nowiki>