Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

м
виправлення дат
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (виправлення дат)
[[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|Видавництво «Твердиня»]] подає:
{{Початок цитати}}
До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Окремі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>{{Cite web |url=http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm |title=Останнє зникнення Sancho Пархоменка — «Четвер», «God-doG», № 18, 2003 |accessdate=29 груденьгрудня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171229172211/http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm |archivedate=29 груденьгрудня 2017 |deadurl=yes }}</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35, 2004)<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm Supraphon&nbsp;— «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», №&nbsp;35, 2004]</ref>.
Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp;— разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp;— спокійний, їхнє щезнення&nbsp;— непомітне.
{{Кінець цитати}}