Вікіпедія

Наукове товариство імені Шевченка: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м виправлення дат
Немає опису редагування
Рядок 21:
'''Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка''' (''акронім:'' '''НТШ''') — всесвітня українська академічна [[Громадське об'єднання|організація]], багатопрофільна академія наук українського народу. Рушійна сила формування та розвитку української науки кінця ХІХ — першої половини XX ст.
 
Утворене 23 грудня [[1873]] року у [[Львів|Львові]], за фінансування меценатів з [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщини]]<ref>Якимович Б.&nbsp;З.&nbsp;Книга, просвіта, нація: Видавнича діяльність Івана Франка 70-80 роках ХІХ ст. / Богдан Якимович.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства, 1996.&nbsp;— 306 с. (29 с.) ISBN 5-7702-0998-4</ref>, як Літературне товариство імені Т. Шевченка, у 1892 назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквіту досягло в період головування Михайла Грушевського (1897—1916). У 1920-30-х роках зазнавало переслідувань від польської влади, [[1939]] зліквідованазліквідоване радянською владою; відновленавідновлене [[1947]] року в [[Європа|Західній Європі]] та [[США|Сполучених Штатах Америки]], де сталастало відомавідоме як ''Shevchenko Scientific Society''. З [[1989]] року організація знову діє на території [[Україна|України]].
 
В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи [[Тарас Шевченко|Шевченкові]] ідеї служіння [[Україна|Україні]], присвоїла собі його [[ім'я]] (початкова назва інституції&nbsp;— «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим [[статут]]ом, прийнятим у [[1892]], перетворюється в багатопрофільну академію наук&nbsp;— з пріоритетом до проблем [[українознавство|українознавства]].
 
== Створення та розквіт Товариства (1873—1940) ==
[[Файл:Кониський О.jpg|міні|праворуч|Олександр Кониський&nbsp;— ініціатор створення НТШ]]
Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ)&nbsp;— перша українська національна [[академія наук]], яку створено в [[1873]] у [[Львів|Львові]] за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу [[Україна|України]], на той час розшматованої двома чужинецькими імперіями: [[Росія|Росією]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]].
 
=== Виникнення та літературний етап діяльності (1873—1892) ===
Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці [[Галичина|Галичини]] створював стимульований [[Тарас Шевченко|Шевченковою]] духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської [[Росія|Росії]] (зокрема після [[Валуєвський циркуляр|Валуєвського циркуляру]] [[1863]]) та ліберальнішого ставлення до українства в [[Австро-Угорщина|Австро-Угорській імперії]].
 
Первісно НТШ виникло як Товариство імени Шевченка у [[1873]] році у [[Львів|Львові]] з ініціативи [[Олександр Кониський|Олександра Кониського]], відомого українського наддніпрянського письменника, [[Дмитро Пильчиков|Дмитра Пильчикова]] за фінансового сприяння [[Єлизавета Скоропадська|Єлизавети Милорадович-Скоропадської]]. Однак статутно членами засновниками могли стати лише галичани, громадяни Австро-Угорщини. Статутними членами-засновниками стали:
* [[Юліян Романчук]],
* [[Омелян Огоновський]],
Рядок 57:
 
=== Епоха Грушевського (1897—1913) ===
 
 
 
Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головуванням [[Михайло Грушевський|Михайла Грушевського]]. Найвидатніший у майбутньому український історик прибув до Львова у [[1894]] році за рекомендаціями [[Володимир Антонович|Володимира Антоновича]] та зайняв посаду завідувача кафедри історії у [[Львівський університет|Львівському університеті]], стає членом НТШ. У 1895 році Грушевський стає редактором «[[Записки НТШ|Записок НТШ]]», створює Археографічну комісію. У 1897 році Грушевського обрано головою Наукового Товариства імені Шевченка, а також головою Історично-філософської секції НТШ.
 
Академічний статус Товариства закріплено запровадженням елітарного корпусу провідних вчених&nbsp;— [[Дійсний член НТШ|дійсних членів НТШ]], до якого крім видатних подвижників української науки приєднано велику когорту славетних вчених [[Європа|Європи]]. У цей період з'явилось ряд фундаментальних [[збірка|збірок]] та [[монографія|монографій]], пов'язаних зі студіями української [[історія|історії]], [[філологія|словесності]] та [[етнографія|етнографії]] (зокрема багатотомна «[[Історія України-Руси]]» Михайла Грушевського). Великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань.
 
Інтелектуально-організаційне осердя НТШ в період тогочасного дуже плідного етапу діяльності Товариства, створювала «золота трійця» в особі Михайла Грушевського (голова Товариства, [[історик]]), [[Іван Франко|Івана Франка]] (голова Філологічної секції) та [[Володимир Гнатюк|Володимира Гнатюка]] (науковий секретар, наукові зацікавлення&nbsp;— [[фольклор]] і [[етнографія]]).
 
Значно розширена інфраструктура Товариства під керівництвом Грушевського.
У [[1898]] році Товариство купує будівлю у [[Львів|Львові]] на теп. [[Вулиця Винниченка (Львів)|вул. Винниченка]], 26, де розбудовує друкарню та палітурню, у яких заходами [[Олександр Барвінський|Олександра Барвінського]] починають видавати підручники не лише для українських ґімназій, але й для початкових шкіл.
 
У [[1904]]—[[1906]] роках за кошти киянина [[Чикаленко Євген Харламович|Євгена Чикаленка]] та деяких дрібніших пожертв НТШ будує у [[Львів|Львові]] під [[Цитадель (місцевість)|Цитадельною горою]] на сучасній [[Вулиця Коцюбинського (Львів)#Забудова|вулиці Коцюбинського]] Український академічний дім у стилі [[Гуцульська сецесія|гуцульської сецесії]] (архітектори [[Обмінський Тадеуш|Т.&nbsp;Обмінський]] та [[Філемон Левицький|Ф.&nbsp;Левицький]]). Будівля, відома також під назвою «Дім українських студентів», виконувала функцію гуртожитку для українських професорів, вчених та студентів, що приїжджали до міста на роботу чи навчання.
 
У [[1912]] році на кошти [[Симиренко Василь Федорович|Василя Симиренка]] та австрійського уряду НТШ купує ще одну будівлю на сучасній вулиці Винниченка у Львові, сусідню до попередньої, де відкриває бібліотеку та музей.
Рядок 78 ⟶ 75:
'''НТШ між двома війнами (1914—1939)'''
 
[[Перша світова війна]] радикально змінила долю НТШ. В часи нетривалої російської окупації [[Львів|Львова]] ([[1914]]-[[1915|15]]) Товариство було закрите, знищені його колекції та друкарня, сильно пограбовано музей. Арештовано [[Михайло Грушевський|Михайла Грушевського]], який до Львова та до діяльности в НТШ більше не повернувся. Також під час війни померли видатні діячі Товариства: [[Іван Франко]], [[Володимир Шухевич]], [[Володимир Охримович]], ін. Фактично діяльність Товариства в роки війни призупинилася.
 
У 1918 році у Києві заходами гетьманського уряду Павла Скоропадського було створено Українську Академію Наук, кадровою основою для якої частково стали дійсні члени НТШ.
 
Також наступне післявоєнне відродження НТШ проходило в умовах польських репресій та економічної дискримінації. Проте Товариство продовжувало свою діяльність, виходили «[[Записки НТШ]]» та інші збірки. Набули значної ваги наукові напрямки, пов'язані зі стислими науками, формувалися нові музеї та природні заповідники. Вийшла друком перша [[Українська загальна енциклопедія|Українська Загальна Енциклопедія]]. Набула особливого світового значення ''Бібліотека україніки НТШ''.
 
У 1919 році Наукове Товариство ім. Шевченка відкриває [[Таємний український університет|Таємний український Університет]] та Таємну Політехніку, причиною чого стало закриття польською владою українських кафедр у [[Львівський університет|Львівському університеті]] та заборона вступати до університету абітурієнтам української національності. Ректором Таємного університету став тодішній голова НТШ [[Василь Щурат]]. Рівень викладання в університеті був досить високим, про що свідчить той факт, що дипломи, видані Таємним університетом, визнавались деякими іншими європейськими університетами. Обидві установи проіснували до 1925 року, коли їх розігнала польська поліція.
 
1924 рік&nbsp;— німецький фізик- теоретик [[Макс Планк]] стає дійсним членом НТШ .1929&nbsp;р. Володимир Кучер їде у вiдрядження в очолюваний Планком Iнститут Товариства Кайзера Вiлґельма в Берлiнi (у 1948 роцi це товариство було перейменоване на Товариство Макса Планка&nbsp;— Max-Planck-Gesellschaft zur F¨orderung der Wissenschaften). У вiдповiдь на повiдомлення про обрання дiйсним членом Макс Планк пише листа, у якому, зокрема, засвiдчує свою обiзнанiсть не лише з дiяльнiстю НТШ, але й з полiтичним становищем України у свiтi: "Я розцiнюю це обрання як особливу вiдзнаку i . . . з гордiстю буду почувати себе надалi членом цiєї поважної органiзацiї. . . . Хочу принагiдно висловити мої щирi побажання подальшого розвитку i процвiтання Вашого товариства з нагоди 50-лiття утворення. Ви ж знаєте, що у нас в Нiмеччинi саме українська культура викликає пожвавлене зацiкавлення, а Вашi полiтичнi змагання користуються постiйною симпатiєю. . . ".<ref>{{Cite web|url=https://physics.lnu.edu.ua/jps/2018/4/pdf/4003-31.pdf|title=ФIЗИКА I ФIЗИКИ В НТШ У ЛЬВОВI∗|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
Товариство взаємодіяло із закордонними українським установами, зокрема з [[Український вільний університет|Українським вільним університетом]] у [[Прага|Празі]] та [[ВУАН|Всеукраїнською Академією Наук]] у [[Київ|Києві]]. У [[1927]] році у [[Харків|Харкові]] на спільній науковій конференції представники філологічних секцій НТШ та [[ВУАН]] затвердили перший єдиний український правопис (згодом т.&nbsp;зв. «[[харківський правопис]]» або [[скрипниківка]]), затверджений обома установами. У [[1933]] році більшовицька влада заборонила на території [[УРСР]] використання «скрипниківки» як націоналістичного правопису, та увела поспіхом розроблений правопис, що сильно наближав українську граматику до російської. Тим правописом Україна користується й досі, натомість харківський правопис використовується лише в діаспорі.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Наукове_товариство_імені_Шевченка