Болівійці: відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
Tyverets (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 7:
Населення Болівії складається з 4 національних груп: іспаномовних болівійців (39,5 % від загальної кількості жителів), [[кечуа]] (32,9 %), [[аймара]] (23,8 %) й так званих «лісових індіанців»(2,5 %).
 
Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних [[іспанці|іспанських]] переселенців, які вперше з'явились на території сучасної Болівії у другій третині [[XVI століття]], й корінного індіанського населення — кечуа, аймара, [[тупі-гуарані]] та інші. В основній своїй масі це [[метиси]], а також [[чоло]] — індіанці, які досконало володіють іспанською мовою та осіли в містах. Значну частину іспаномовних болівійців складають [[креоли]] — біла частина населення, яка не змішалась з іншими расовими групами, або ж населення, що має мізерну частину індіанської крові. Креоли складають від 15 до 30 % від загальної кількості іспаномовних болівійців. До цієї групи населення входить також невелика кількість [[негри|негрів]], [[мулати|мулатів]] і [[Самбо (етнографія)|самбо]] (близько 10-15 тисяч чоловік). Група іспаномовних болівійців постійно зростає за кількістю, як за рахунок змішування різних етнічних груп, так і в результаті більш високоговищого серед них природного приросту населення.
 
Кечуа нині є найбільшим [[індіанці|індіанським]] народом [[Америка|Америки]], що утворює значну долючастку в населенні [[Перу]], [[Еквадор]]у та Болівії. Кечуа розселені компактно на величезній території в [[Анди|Андах]] від [[Колумбія|Колумбії]] на півночі до [[Аргентина|Аргентини]] й [[Чилі]] на півдні. Після утворення у XIV столітті на значній частині [[Південна Америка|Південної Америки]] імперії [[інки|інків]], мова кечуа була прийнята в ній за державну, що сприяло асиміляції та розчиненню багатьох інших індіанських племен серед кечуа. Цей процес тривав також і за іспанського колоніального володарювання у [[XVI]]—[[XIX століття]]х.
 
Аймара є засновниками високорозвиненої індіанської культури [[Тіуанако]], яка з'явилась ще ув до інкськийдоінкський період. За часів інкської імперії власний культурний розвиток аймара було уповільнено, їх було сильно асимільовано кечуа. Значна частина аймара (племена колья, кольяуа, кольяуайя, а також частина племен канчі, кана, убіна й чарка) була також асимільована кечуа за колоніального панування.
 
До числа «лісових індіанців» належить найменш розвинена частина населення країни. Це тупі-гуарані, [[араваки]], [[мовіма]], [[самуко]], [[каювава]] та деякі інші народності [[андо-екваторіальна родина мов|андо-екваторіальної мовної родини]]; [[чімапе]], [[матако-матагуайо]], [[гуайкуру]] та інші з [[Же-пано-карибська родина мов|же-пано-карибської родини]]; [[ітонама]] (родина [[макро-чибча]]). Разом існує понад 50 племінних груп «лісових індіанців», деякі з них налічують менше сотні чоловік. Найбільші племена серед тупі-гуарані — [[чиквіта]] (40 тисяч чоловік), [[чирігуано]] (22 тисячі чоловік), серед араваків — [[мохо]] (17 тисяч чоловік).
 
== Розселення й динаміка ==
Відповідно до останніх даних (станом на середину 2006 року), міських жителів у Болівії було 57 % ([[1985]] року — 35 %), середня щільність населення становила 8,8 чоловік на 1 км² (1985 — 5,5 чоловік на 1 км²). Щорічний приріст населення становить 27/на 1 тисячу. За період з [[1950]] до [[1983]] року населення країни збільшилось у 2,2 разираза, а з 1950 до 2006 — у 3,8 разираза. Понад 2/3 населення Болівії проживає на висоті понад 3.700 метрів над рівнем моря.
 
В Болівії [[еміграція]] значно перевищує [[Імміграція|імміграцію]]. За межами країни, особливо у країнах Латинської Америки, проживає понад 200 тисяч болівійців. У той же час, у прикордонних з Перу та [[Бразилія|Бразилією]] районах проживає близько 50 тисяч вихідців із цих країн. В департаменті [[Пандо (департамент)|Пандо]] [[бразильці]] навіть складають половину населення. Внутрішні міграції спрямовані, в основному, із сільської місцевості до міст та гірничих районів.