Болівійці: відмінності між версіями

Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних [[іспанці|іспанських]] переселенців, які вперше з'явились на території сучасної Болівії у другій третині [[XVI століття]], й корінного індіанського населення — кечуа, аймара, [[тупі-гуарані]] та інші. В основній своїй масі це [[метиси]], а також [[чоло]] — індіанці, які досконало володіють іспанською мовою та осіли в містах. Значну частину іспаномовних болівійців складають [[креоли]] — біла частина населення, яка не змішалась з іншими расовими групами, або ж населення, що має мізерну частину індіанської крові. Креоли складають від 15 до 30 % від загальної кількості іспаномовних болівійців. До цієї групи населення входить також невелика кількість [[негри|негрів]], [[мулати|мулатів]] і [[Самбо (етнографія)|самбо]] (близько 10-15 тисяч чоловік). Група іспаномовних болівійців постійно зростає за кількістю, як за рахунок змішування різних етнічних груп, так і в результаті більш високоговищого серед них природного приросту населення.

Кечуа нині є найбільшим [[індіанці|індіанським]] народом [[Америка|Америки]], що утворює значну долючастку в населенні [[Перу]], [[Еквадор]]у та Болівії. Кечуа розселені компактно на величезній території в [[Анди|Андах]] від [[Колумбія|Колумбії]] на півночі до [[Аргентина|Аргентини]] й [[Чилі]] на півдні. Після утворення у XIV столітті на значній частині [[Південна Америка|Південної Америки]] імперії [[інки|інків]], мова кечуа була прийнята в ній за державну, що сприяло асиміляції та розчиненню багатьох інших індіанських племен серед кечуа. Цей процес тривав також і за іспанського колоніального володарювання у [[XVI]]—[[XIX століття]]х.

Аймара є засновниками високорозвиненої індіанської культури [[Тіуанако]], яка з'явилась ще ув до інкськийдоінкський період. За часів інкської імперії власний культурний розвиток аймара було уповільнено, їх було сильно асимільовано кечуа. Значна частина аймара (племена колья, кольяуа, кольяуайя, а також частина племен канчі, кана, убіна й чарка) була також асимільована кечуа за колоніального панування.

Відповідно до останніх даних (станом на середину 2006 року), міських жителів у Болівії було 57 % ([[1985]] року — 35 %), середня щільність населення становила 8,8 чоловік на 1 км² (1985 — 5,5 чоловік на 1 км²). Щорічний приріст населення становить 27/на 1 тисячу. За період з [[1950]] до [[1983]] року населення країни збільшилось у 2,2 разираза, а з 1950 до 2006 — у 3,8 разираза. Понад 2/3 населення Болівії проживає на висоті понад 3.700 метрів над рівнем моря.