[[Файл:Chinese Imperial Mian, Dingling.jpg|міні|праворуч|250пкс|Традиційна корона імператорів Китаю (冕, ''мянь'').]]
'''Імпера́тор''' ({{zh|c=皇帝|p=Huángdì|l=господар-імпесексімператор}}, {{МФА2|xu̯ɑ̌ŋ tî}}) або '''Хуанді́''' — титул верховних правителів [[Китай|Китаю]] у [[221 до Р.Х.]] — [[1916]] роках. Також титул правителів [[Монголія|Монголії]] у [[1260]]—[[1370]] роках і правителів [[Маньчжурія|Маньчжурії]] в [[1636]] — [[1912]] роках. Позначав верховного голову [[Піднебесна|Піднебесної]], володаря центральної країни світу, що керував нею з [[небесний мандат|волі Небес]]. Зазвичай, імператори були носіями найвищої релігійної, політичної і військової влади у країні. Титул було запроваджено правителем династії [[династія Цінь|Цінь]], що об'єднав китайські держави в одну і став називатися «першим імператором Цінь» ([[Цінь Ши Хуанді]]). Інша назва титулу — [[Син Неба]], стародавнє звертання до всіх китайських правителів. В науковій та художній літературі також часто згадується як '''Імпера́тор Кита́ю''' ({{zh|c=中國皇帝|p=Zhōngguó huángdì|«китайський імператор»}}), хоча така титулатура вживалася рідко, переважно у новому часі. Більшість імператорів були [[китайці|етнічними китайцями]], проте третина всіх імператорських династій були не-китайського [[кочівники|кочівницького]] походження.
