Решат Джемілєв: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 20:
 
== Життєпис ==
Решат Джемілєв народився у селі [[Генеральське|Улу-Узень]] [[Алуштинський район|Алуштинського району]]. Після [[Депортація кримських татар|депортації кримських татар]] радянською владою у травні [[1944]] року родина Джемілєва опинилася у селище [[Вревськ]] [[Ташкентська область|Ташкентської області]]. У [[1952]] році вступив до [[Самаркандський гідромеліоративний технікум|Самаркандського гідромеліоративного технікуму]]. Після закінчення навчального закладу працював в Бекабадському будівельному управлінні № 10.
 
У [[1956]]–[[1957]]1956–1957 роках Джемілєв зблизився з [[Джеппар Акімов|Джеппаром Акімовим]], брав участь у різноманітних ініціативах [[Кримськотатарський національний рух|національного руху]], зокрема у зборі підписів під народним зверненням до [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]. З [[1965]] року — активний учасник національного руху. У червні [[1966]] року був направлений до [[Москва|Москви]] як народний представник, зустрічався з багатьма визначними діячами країни, брав участь у прийомах в державних та партійних органах [[СРСР]]. Решат Джемілєв був одним з організаторів мітинга у [[Ташкент]]і [[27 серпня]] [[1967]] року, що було розігнано правоохоронцями. На [[2 вересня]] було заплановано акцію протеста під будівлею [[Центральний Комітет Комуністичної партії Узбекистану|ЦК Компартії Узбекистану]], однак мітингувальників арештовували ще на підходах до місця призначення. За спробу організації протестної акції Решата Джемілєва було засуджено до одного року виправних робіт за статтями 191-6 та 192-1 ч. II КК Узбецької РСР.
 
Навесні [[1968]] року Джемілєв здійснив невдалу спробу повернутися до [[Крим]]у. Тоді ж познайомився з відомими правозахисниками [[Григоренко Петро Григорович|Петром Григоренком]], [[Литвинов Павло Михайлович|Павлом Литвиновим]] та [[Якір Петро Йонович|Петром Якіром]]. У серпні [[1968]] року був спостерігачем [[Демонстрація 25 серпня 1968 року|«демонстрації сімох»]] на [[Красна площа|Красній площі]], котру влаштували правозахисники, протестуючи проти [[Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини|введення військ до Чехословаччини]]. У грудні того ж року підписав звернення до депутатів [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради СРСР]] на захист засуджених мітингувальників. Був прийнятий до гельсінської правозахисної групи.
 
У [[1969]] році разом з сім'єю переїхав до селища [[Нижній Баканський]] у [[Краснодарський край|Краснодарському краї]]. Брав участь у демонстрації на [[Тріумфальна площа|площі Маяковського]] в [[Москва|Москві]], за що був затриманий та висланий за місцем проживання. [[15 червня]] був арештований на 15 діб, після чого переховувався з родиною в [[Дагестан]]і.
 
У травні [[1970]] року повернувся до [[Узбекистан]]у. Тривалий час не міг знайти роботу через «неблагонадійність», однак за сприяння секретаря райокму [[Таїров Сеїт Меметович|Сеїтмемета Таїрова]] влаштувався будівельником у селищі [[Аккурган]] під Ташкентом. У лютому [[1971]] року його будинок було зруйновано за наказом місцевої влади.
 
[[12 липня]] [[1972]] року під час обшуку у Решата Джемілєва було вилучено документи національного руху, а у жовтні того ж року його було заарештовано та засуджено за статтями 190-1 та 190-3 КК РРФСР до 3 років позбавлення волі. Відбував покарання у таборі в [[Красноярський край|Красноярському краї]]. Був звільнений [[11 жовтня]] [[1975]] року, після чого одразу ж вирушив до Москви для організації кампанії на захист [[Мустафа Джемілєв|Мустафи Джемілєва]]. Разом з [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрієм Сахаровим]] та Петром Григоренком намагався привернути увагу до справи міжнародних правозахисних організацій та [[ООН]], збирав підписи на захист Мустафи Джемілєва у [[Херсонська область|Херсонській області]], [[Крим]]уКриму та на [[Кубань|Кубані]]. У [[1976]] році зібрав кошти для родини Мустафи Джемілєва, аби ті могли бути присутні на судовому засіданні в [[Омськ]]у.
 
Щоб уникнути постійних гонінь, у [[1977]] році відгукнувся на пропозицію двоюрідного брата та подав документи на виїзд до [[США]], однак отримав відмову. У [[1978]]–[[1979]]1978–1979 роках неодноразово звертався у письмовій формі до світової спільноти щодо акту самоспалення кримськотатарського активіста [[Муса Мамут|Муси Мамута]] за захисту інтересів Мустафи Джемілєва. Зокрема, писав листи до короля [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]] [[Халід ібн Абдель Азіз Аль Сауд|Халіда ібн Абдель Азіз Аль Сауда]] та всесвітньо відомого боксера [[Мухаммед Алі|Мухаммеда Алі]].
 
У квітні [[1979]] року, після чергового обшуку, був арештований вчетверте. У грудні того ж року був засуджений Ташкентським міським судом до 3 років позбавлення волі за статтею 191-4 КК Узбецькой РСР. Відбував покарання у таборі [[Норільськ]]а, неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора. Звільнений [[3 квітня]] [[1982]] року.
 
Протягом [[1983]]–[[1986]]1983–1986 років займався допомогою Мустафі Джемілєву, спочатку збираючи підписи з вимогою його звільнення після чергового арешту, а згодом — організовуючи кампанію за участю представників [[Кримськотатарська діаспора в США|кримськотатарської діаспори в США]] задля запобігання продовження строку його ув'язнення. Брав участь в організації Всесоюзних зустрічей членів ініціативних груп в Ташкенті, входив до складу кримськотатарської делегації, що побувала на прийомі в [[Московський кремль|Кремлі]]. В серпні 1987 року у містах та районах компактного проживання кримських татар міліції надаються «додаткові повноваження для наведення порядку». В узбецьких містах Ташкенті, [[Бекабад (місто)|Бекабаді]], [[Сирдар'я (місто)|Сирдар'ї]] та [[Янгіюль|Янгіюлі]] в райкоми викликаються кримські татари — члени КПРС, від яких вимагають підписання заяв про засудження дій «екстремістів» — серед них [[Сабріе Сеутова]], Решат Джемілєв, [[Аблямітов Фуат Якубович|Фуат Аблямітов]], Ескендер Фазилов та інші.
 
У [[1989]] році вперше в житті виїхав за кордон, взявши участь у Всесвітній конференції з проблем мусульманства, що відбулася в [[Нью-Йорк]]у.
 
Повернувся до Криму на початку 1990-х і став одним із засновників [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісу]] та [[Курултай кримськотатарського народу|Курултаю кримськотатарського народу]]. Втім в подальшому погляди Решата Джемілєва з керівництвом Меджлісу, зокрема з Мустафою Джемілєвим, розійшлися і він став активним критиком його дій.