Калмицький степ: відмінності між версіями

У Російській імперії Калмицький степ входив до складу [[Астраханська губернія|Астраханської губернії]]. У свою чергу Калмицький степ ділився на [[Улус|улуси]] та аймаки. На початку XX століття до складу Калмицького степу Астраханської губернії входили Малодербетовський, Маничський (південна частина Малодербетовського улусу), Олександрівський (Хошеутовський), Харахусовський, Багацохуровський, Яндики-Мочажний, Ікіцохуровський, Єркетенівський улуси і Коломацький Базар. До [[1860|1860 року]] до складу Калмицького степу входив [[Великодербетовський улус]], який згодом передано до складу [[Ставропольська губернія|Ставропольської губернії]] <ref>{{Cite web|url=http://stavropolgid.ru/knigi/stavropol-i-ego-okrestnosti/2123-hronika-administrativno-territorialnyh-izmenenij-kosnuvshihsja-stavropole-s-1785-goda-po-nastojaschee-vremja?start=180|title=Хроника административно-территориальных изменений, коснувшихся Ставрополье с 1785 года по настоящее время|accessdate=2016-08-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180718115041/http://stavropolgid.ru/knigi/stavropol-i-ego-okrestnosti/2123-hronika-administrativno-territorialnyh-izmenenij-kosnuvshihsja-stavropole-s-1785-goda-po-nastojaschee-vremja?start=180|archivedate=2018-07-18|deadurl=yes}}</ref>.

 

 

Система управління Калмицьким степом стала формуватися з кінця [[XVIII століття]], після відходу в 1771 році більшої частини калмиків в [[Джунгарія|Джунгарію]] і подальшої ліквідації [[Калмицьке ханство|Калмицького ханства]]. Для нагляду за правителями улусів почали призначатися російські чиновники&nbsp;— пристави. За канцелярії астраханського губернатора заснували особливу експедицію калмицьких справ.

На рубежі XVIII—XIX століть російський уряд відновив звання намісника ханства та суд Зарго, ліквідовані у [[1771|1771 році]]. Указом Павла I від 14 жовтня [[1800|1800 року]] намісником ханства призначено власника Малодербетівського улусу Чучею Тундутов, за нього відновлено суд Зарго. За намісника заснували посаду головного пристава. Офіційно головний пристав вважався посередником перед російською владою. Фактично він був призначений для повсякденного нагляду над діяльністю намісника ханства та інших калмицьких власників. Головний пристав мав помічників&nbsp;— приватних приставів, призначених у кожен улус для несення поліцейських обов'язків. Головний пристав підкорявся Колегії закордонних справ <ref name="autogenerated2">{{Cite web |url=http://kalmyki.narod.ru/projects/kalmykia2005/html/ocherki_1/1_VI_2.htm |title=История Калмыкии |accessdate=26 листопад 2021 |archive-date=24 листопад 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211124152038/http://kalmyki.narod.ru/projects/kalmykia2005/html/ocherki_1/1_VI_2.htm }}</ref>.

 

 

10 березня [[1825|1825 року]] затверджено Правила для управління калмицьким народом. Управління калмиками передали з Міністерства закордонних справ до відомства Міністерства внутрішніх справ, за статусом Калмицький степ прирівняли до області у складі [[Астраханська губернія|Астраханської губернії]]. Представником міністерства був головний пристав, якого призначав і звільняв міністр внутрішніх справ за поданням Головноуправляючого Кавказьким краєм. Вищим обласним органом управління стала Комісія калмицьких справ. Крім губернських чиновників, до складу комісії включалися представник від власників улусів та представник від калмицького дворянства. Комісія мала широке коло адміністративно-розпорядчих повноважень.

У середині [[XIX століття]] почалося заселення Калмицького степу переселенцями із центральної Росії. Початок поклав указ імператора [[Микола I (російський імператор)|Миколи Першого]] ''про заселення доріг на калмицьких землях Астраханської губернії'', виданий 30 грудня [[1846|1846 року]]. Згідно з указом засновано 44 станиці (згодом села&nbsp;— [[Аксай (Волгоградська область)|Аксай]], [[Абганерове (Октябрський район)|Абганерове]], Заповітне, Хрести, Садове, Торгове, Тундутове, Приютне, [[Ремонтне]] (Джурук), [[Караванне (Астраханська область)|Караванне]], [[Цаца (село)|Цаца]], [[Яндики]] та ін.) уздовж шести доріг, які перетинали калмицькі землі. До кінця [[XIX століття]] ці села були передані в підпорядкування Чорноярського та інших повітів [[Астраханська губернія|Астраханської губернії]]. Населення таких сіл враховувалося під час підрахунку населення повітів і не враховувалося при підрахунку населення Калмицького степу.

 

 

== Примітки ==