Мореплавна кар'єра Джозефа Конрада: відмінності між версіями

Конрад працював в епоху розквіту [[Британська імперія|Британської імперії]], він спирався на свій особистий досвід у французькому та британському торгових флотах.

 

== Французькі подорожі ==

[[Файл:Saint-Pierre_(Martinique)_avec_Montage_Pelée.JPG|міні| [[Сен-П'єр (Мартиніка)|Сен-П'єр, Мартиніка]]]]

15 грудня 1874 року Конраду тільки виповнилося сімнадцять років. Він почав свою першу морську подорож — як пасажир на маленькому [[Барк|барку]] ''Монблан'', який 6 лютого [[Сен-П'єр (Мартиніка)|досяг Сен-П’єр, Мартініка]], в [[Кариби|Карибському морі.]] 1875 рік. Під час повернення корабля до Марселя міг бути членом екіпажу. На морі він був, щоб зміцнити своє здоров’я та познайомитися з роботою моряків. 25 червня він знову виїхав на ''Монблан'' уже як учень, і прибув до Сен-П'єр 31 липня. Після відвідування кількох карибських портів корабель повернувся до Франції.

У 1875 році Конрад провів у морі сім місяців. Це не викликало у нього ентузіазму. Він дав собі півроку відпочинку від моря, спілкуючись і витрачаючи допомогу свого дядька по материнській [[Тадеуш Бобровскі|лінії Тадеуша Бобровського]]. Дядько задовольнив фінансові вимоги свого племінника, але надіслав довгі листи-докори. {{Sfnp|Najder|2007|pp=51–54}}

 

 

У грудні 1877 року виявилося, що як іноземець і російський підданий Конрад не міг служити на французьких кораблях без дозволу російського консула. Конрад проходив військову службу в Росії, і отримати таку згоду не було жодних шансів. {{Sfnp|Najder|2007|p=59}} Після консультації з дядьком було вирішено, що він повинен приєднатися до англійського торгового флоту.

Пізніше Конрад у своїй збірці [[есе]] ''«Дзеркало моря»'' (1906) і романі ''«Золота стріла»'' (1919) описав контрабандне перевезенням зброї в Іспанію для [[Карлісти|карлистів,]] прихильників [[Карлос Молодший|Карлоса де Борбона і де Австрії -Есте]]. Найдер вважає це з ряду причин неможливим. Якби Конрад брав участь у перевезенні контрабанди в Іспанію, це було б пов’язано з чимось іншим, ніж зброєю. Але в двох книгах він прикрасив свої спогади, ймовірно, запозичені з минулих пригод марсельських друзів. Спроби відстежити реальність, що стоїть за його розповідями, ускладнюються через звичку Конрада використовувати зовнішні характеристики, а часто і імена реальних людейю

Ще одна марсельська легенда стосується великого кохання Конрада. Історія описана в ''«Золотій стрілі»'', псевдоавтобіографічному романі, хронологія якого суперечить життю Конрада. {{Sfnp|Najder|2007|pp=61–63}}

 

== Британські подорожі ==

 

Конрад повернувся в Лоустофт і 11 липня 1878 року підписав контракт на прибережну вугільну шхуну . Він завоював популярність у екіпажу, зазнавши витрат на розваги та частування.. «У цьому ремеслі я почав вивчати англійську у хлопців зі Східного узбережжя, кожен з яких був розфарбований, як різдвяна листівка». Зробивши три рейси до [[Ньюкасл-апон-Тайн|Ньюкасла-апон-Тайн]] і назад на « ''Скімері»'', лише через 73 дні, 23 вересня, Конрад залишив шхуну.

[[Файл:Gustave_flaubert.jpg|міні|Твори французького романіста [[Гюстав Флобер|Гюстава Флобера]] вплинули на твори Конрада. {{Sfnp|Najder|2007}}]]

 

11 грудня 1879 року Конрад записався працездатним моряком на залізний пароплав «''Європа»'' . Наступного дня корабель відправився в [[Генуя|Геную]], [[Неаполь]], [[Патри]] і [[Палермо]], повернувся до Лондона 29 січня 1880 року. Незабаром після цього Конрад зустрів Джорджа Фонтейна Віра Хоупа, колишнього офіцера торгових служб, а потім директора лондонської комерційної фірми. Це був перший близький контакт Конрада в Англії, який переріс у довготривалу дружбу. {{Sfnp|Najder|2007}}

=== Другий напарник ===

21 серпня 1880 року Конрад був зарахований третім помічником на залізний кліпер . Наступного дня корабель вийшов з Лондона і прибув до Сіднея 24 листопада. Зворотне плавання почалося 11 січня 1881 року. У ''«Дзеркалі моря»'' (1906) Конрад наведе історію з невизначеною основою, пов’язану з цим рейсом — порятунком екіпажу данського вітрильника. Прибув до Лондона 25 квітня 1881 року. Там на Конрада чекала допомога від дядька: 46 фунтів за шість місяців — більше, ніж у два рази більше, ніж його заробіток на ''кораблі''.

Конрад знову взявся за якусь катастрофічну спекуляцію, яка коштувала щонайменше піврічного грошового утримання. Це, ймовірно, породило фантастичну історію, якою він почастував свого дядька в листі від 10 серпня 1881 року, про нещасний випадок на борту кліпера «''Енні Фрост»'', втрату багажу та кілька днів, проведених у лікарні.

Конрад мав проблеми з пошуком місця в якості другого напарника . Він підписався на невеликий, хиткий старий [[барк]], ''Палестина'', для подорожі до [[Бангкок|Бангкока]] за 4 фунти на місяць. З 15 жовтня 1881 р. дядько Бобровський мав надсилати йому лише половину попередньої надбавки, округленої до 50 фунтів на рік — трохи більше, ніж його нова, найвища на сьогодні зарплата. Конрад був не дуже задоволений своїм новим призначенням. «''Палестина»'' залишила Лондон 21 вересня 1881 року і після зупинки в Грейвсенді 28 вересня відпливла на північ. Перехід до [[Ньюкасл-апон-Тайн|Ньюкасла-апон-Тайн]] зайняв 22 дні.

Конрад описав свої пригоди в ''Палестині'', перейменованій в ''Юдею'', у [[Оповідання|новелі]] « [[Молодість (повість)|Юність]] » (1898). Він зберіг імена капітана і першого офіцера, і хоча хід подій і багато деталей відповідають фактам, які є творінням уяви Конрада. Немає жодного документального підтвердження зіткнення з пароплавом у Ньюкаслі; герой оповідання молодший за Конрада на чотири роки і є інші, більш вражаючі розбіжності. {{Sfnp|Najder|2007|p=90}}

 

Через дев’ять місяців, 17 вересня 1882 року, після виходу з Лондона, «''Палестина»'' відпливла з Фалмута до [[Бангкок|Бангкока]], [[Таїланд|Сіам]] ( [[Таїланд]] ). Конрад вперше був повністю відповідальним за вахту для чотирьох чолові. Перехід був повільним, безтурботним і одноманітним, аж до 11 березня 1883 року, коли в протоці Бангка між [[Суматра|Суматрою]] та [[Банка (острів)|островом Бангка не]] був помічений запах, схожий на парафінове масло. Наступного дня від вугілля був виявлений дим; його облили водою. 13 березня чотири тонни вугілля було викинуто за борт. Судно прямувало до берега Суматри, та пожежа наростала, і «''Сомерсет»'' відмовився буксирувати барк. Судно стало масою горіти, і екіпаж зійшов на три човни, які залишалися біля судна до ранку 15 березня 1883 року. Того вечора човни прибули до Мунтока .

 

Він марно шукав роботу, яка б дозволила йому відплисти назад до Європи, він досліджував [[Сінгапур|портовий район Сінгапуру]], який був би сценою для його сторінок. Зрештою він повернувся до Англії як пасажир на пароплаві, досягнувши Лондона наприкінці травня.

25-річний Конрад і його дядько Бобровський з нетерпінням чекали зустрічей, які неодноразово відкладалися в [[Краків|Кракові.]] Бобровський знову підкреслив у листі, що для Конрада важливо отримати британську [[Натуралізація|натуралізацію]]. Плани довелося змінити через дядькові проблеми зі шлунком і ревматизм. Нарешті вони зустрілися — вперше за п’ять років після спроби Конрада 1878 року самогубства в Марселі — у липні 1883 року в [[Маріанські Лазні|Марієнбаді]] в [[Богемія|Богемії]]. 12 серпня вони вирушили до [[Теплиці|Тепліце]], також у Богемію, де Конрад пробув ще два тижні. Їхня зустріч була приємною. Листування Бобровського стало більш ніжним і дружнім, з меншою кількістю застережень. Власні листи Конрада того періоду до дядька та [[:pl:Stefan Buszczyński|Стефана Бущинського]], за словами Найдера, «він хотів раз і назавжди порвати з його польське минуле».

10 вересня 1883 року Конрад підписав контракт як другий помічник на британському кліпері ''Riversdale зі'' скандинавським екіпажем. Корабель відплив з Лондона 13 вересня 1883 року і прибув 6 квітня 1884 року в [[Ченнаї|Мадрас, Індія]] . Після того, як капітан Макдональд дізнався від капітана пароплава, який супроводжував Конрада, як Конрад представляв стан Макдональда, 15 квітня 1884 року Макдональд звільнив Конрада, отримавши посвідчення, видане 17 квітня 1884 року, менш ніж задовільне. Згодом цей епізод, здається, надихнув Конрад на уїдливі літературні зображення морських капітанів. <ref>{{Cite news|title=Conrad's Writings on Skippers Traced to Sea Incident of 1884|url=https://www.nytimes.com/1968/07/12/archives/conrads-writings-on-skippers-traced-to-sea-incident-of-1884.html?ref=josephconrad|work=[[New York Times]]|date=12 July 1968}}</ref> Слідчий суд визнав Макдональда винним у подальшому висадженні «''Ріверсдейла»'', що врешті-решт дозволило Конраду скласти іспит на посаду першого помічника.

Конрад сів на поїзд до [[Мумбаї|Бомбея]] і 28 квітня він став другим напарником кліпера «''Нарцис»'', увічненого 13 років потому в назві його першого [[Морська фантастика|морського роману]] ''[[Негр з «Нарциса»|«Ніггер з «Нарциса»»]]'' (1897). Корабель відплив до Лондона 5 червня 1884 року. Вважалося, що оригіналом назви «Негр» був Джозеф Баррон, 35 років, який помер за три тижні до того, як корабель досяг [[Дюнкерк|Дюнкерка]]. «''Нарцис»'' увійшов у Дюнкерк 16 жовтня 1884 року, а наступного дня Конрад розписався. {{Sfnp|Najder|2007|pp=98–100}}

 

24 квітня 1885 року, в [[Кінгстон-апон-Галл|Халлі]], [[Англія]], Конрад знайшов місце другого офіцера на борту кліпера ''Tilkhurst'', найбільшого вітрильника, на якому служив. 10 червня судно з вантажем вугілля відпливло з [[Пенарт|Пенарта]], досягнуло [[Сінгапур|Сінгапуру]] 22 вересня. Екіпаж був переважно скандинавським. Про капітана Едвіна Джона Блейка, сина лікаря, Конрад мав найпозитивніші спогади — «виключно добре обізнаний розум, найменш схожий на моряка зовні, але, безперечно, один з найкращих моряків... мені пощастило служити». Розвантаження в Сінгапурі завершилося 19 жовтня.

 

 

Відчуваючи, що «набридло плавати за невеликі гроші», Конрад звернувся за порадою до Спірідіона щодо доцільності зайнятися [[Китобійний промисел|китобійним]] промислом — можливо, він сподівався отримати для цієї мети позику від Спірідіона та його батька. Пізніше Спірідіон сказав Жану-Обрі, що він відмовляв свого молодого друга від підприємства.

16 червня 1886 року Конрад підписав контракт. У Лондоні на нього чекали два листи від дядька Бобровського. В одному з них дядько написав: «З ваших листів і Крігера я зробив висновок, що ви хочете присвятити себе торгівлі та залишитися в Лондоні». Він закликав Конрада скласти іспит на магістра.

28 липня 1886 року Конрад зазнав невдачі у своїй першій спробі скласти іспит на магістра моряка. 10 листопада з другої спроби склав іспит на магістра моряка.

 

 

Першим помічником SS ''Celestial'', який привіз Конрада до Сінгапуру, був Фредерік Хейвлок Бруксбенк, зять відомого на той час купця і моряка Вільяма Лінгарда. Конрад ніколи не зустрічався з Вільямом Лінгардом, але багато чув про нього, в основному від племінників. 22 серпня 1887 року Конрад відплив із Сінгапуру на « ''Відарі»'' як перший помічник; він здійснив на ній чотири рейси: 22 серпня – 26 вересня; 30 вересня – 31 жовтня; 4 листопада – 1 грудня 1887 р.; і останній, що закінчується 2 січня 1888 р.

4 січня 1888 року «Й. Корженьовський», якому щойно виповнилося 30 років, підписав ''Vidar'' у Сінгапурі. Протягом двох тижнів він перебував у Домі моряків, де посварився з стюардом Філіпсом.

[[Файл:Otago_bark_1869.jpg|міні| [[Барк]] ''Отаго'', капітан Конрада в 1888 і на початку 1889 року]]

Наступна подорож «''Отаго»'' з вантажем добрив, мила та [[Лій|жиру]] відбулася до [[Маврикій|Маврикію]], тодішнього володіння Великобританії на схід від [[Мадагаскар|Мадагаскару]] в південно-західній частині [[Індійський океан|Індійського океану]]. Судно [[Порт-Луї|прибуло до Порт-Луї]] 30 вересня 1888 року, знову відправившись у Мельбурн 21 листопада 1888 року з вантажем цукру, прибувши 5 січня 1889 року. {{Sfnp|Najder|2007|pp=127–131}} « ''Отаго»'' залишився поблизу [[Австралія|австралійського]] узбережжя. Після буксирування в [[Порт-Філіп (затока)|затоку Порт-Філліп]] і відвідування порту Мінлакові в [[Спенсер (затока)|затоці Спенсер]], « ''Отаго»'' обійшов півострів Йорк, прибувши до Порт-Аделаїди 26 березня 1889 року. Невдовзі капітан Корженьовський відмовився від командування. Після того, як перша чарівність командування кораблем зникла, майбутній письменник, мабуть, відчув тужливість плавання на [[Антиподи|Антиподах]].

 

Успіхи Конрада в британському торговому флоті були скромними. Він не був капітаном чи першим помічником на великому судні, і не працював на важливу фірму. Конрад не досяг найвищого звання моряка на той час (яке було припинено через століття, у 1990-х Він жив на свої заощадження та скромні доходи від своєї частки у фірмі Baar, Moering & Company. {{Sfnp|Najder|2007}}

Пізніші листи Конрада до друзів-літературознавців свідчать про увагу, яку він приділяв аналізу стилю, окремим словам і виразам, емоційному тону фраз, атмосфері, створеній мовою. У цьому Конрад по-своєму наслідував приклад [[Гюстав Флобер|Гюстава Флобера]], відомого тим, що днями безперервно шукав ''le mot juste'' — правильне слово, щоб передати «сутність справи».

 

==== Африканська інтермедія ====

Оскільки шанси знайти нову роботу в Англії здавалися невеликими, Конрад зробив запити на Європейському континенті. У першій половині листопада 1889 року він поїхав до [[Брюссельський столичний регіон|Брюсселя]], [[Бельгія]] Ідея працювати в Африці спала Конраду на думку через брак чогось іншого; але це відновило його колишній інтерес, нещодавно відновлений експедицією [[Генрі Мортон Стенлі|Генрі Мортона Стенлі]] з порятунку [[Мехмед Емін-Паша|Емін-паші]].

12 червня 1890 року ''Вілль де Масейо'' досяг [[Бома|Боми]], за 50 миль від гирла [[Конго (річка)|річки Конго.]]У Матаді Конрад протримався 15 днів і познайомився з [[Роджер Кейсмент|Роджером Кейсментом]], який вже кілька років працював у Конго.

[[Файл:VingtAnnees_286.jpg|міні| ''Roi des Belges'', в якому Конрад плавав вгору по [[Конго (річка)|річці Конго]] (1890)]]

28 червня Конрад зміг розпочати нудний 230-мильний сухопутний шлях до порту [[Кіншаса|Кіншаси]], який він завершив 2 серпня 1890 року. Пароплав « ''Флорида»'', яким він мав командувати, був серйозно пошкоджений і був непридатний для плавання.

Маленький річковий пароплав вийшов з Кіншаси 3 серпня 1890 р., під’єднавшись до річки Конго.

1 вересня 1890 року пароплав досяг водоспаду Стенлі (нині [[Кісангані]] ), важливого урядового центру [[Вільна держава Конго|Вільної держави Конго.]] 6 вересня Конрад був призначений «взяти на себе командування SS ''Roi des Belges'' ... до відновлення капітана Коха».

 

Невідомо, чи довго Конрад командував ''Королівством Бельгів'' на шляху до Кіншаси. Коли корабель прибув до Бангали 15 вересня 1890 р., капітан Кох уже повернувся на посаду. {{Sfnp|Najder|2007}}

Повернувшись до Кіншаси 24 вересня 1890 року, Конрад знайшов листа від Марії Бобровської з Польщі — дочки [[Тадеуш Бобровскі|брата свого дядька Тадеуша Бобровського]], Казімєжа Бобровського; і три листи від Маргарити Порадовської.

26 вересня 1890 року Конрад вирушив на каное до Баму, що знаходиться за 30 миль вниз по річці, щоб отримати дрова для будівництва місцевої станції. Там він захворів на дизентерію і лихоманку. 19 жовтня він написав своєму дядькові Бобровському з Кіншаси, що йому погано. 4 грудня він повернувся в [[Матаді]] Невідомо, коли і на якому кораблі він повернувся до Європи. Наприкінці січня 1891 р. з'явився в Брюсселі; 1 лютого він був у Лондоні.

Африканський досвід Конрада зробив його одним із найзапекліших критиків «місії білої людини». Це була також, пише Найдер, його найсміливіша і остання «спроба стати... гвинтиком у механізмі суспільства. До своєї смерті він залишався відлюдником... і ніколи не був пов’язаний з жодною установою чи чітко визначеною групою людей» {{Sfnp|Najder|2007}}

 

Після ста днів спокійного спокою 28 лютого 1892 року ''Торренс'' прибув до [[Аделаїда|Аделаїди]]. Конрад провів більше місяця в [[Австралія|Австралії]]. Лист від дядька Бобровського повідомляв йому, що двоюрідний брат Конрада Станіслав Бобровський був звинувачений у соціальній пропаганді і був ув’язнений у тій самій [[Цитадель (Варшава)|варшавській цитаделі]]. {{Sfnp|Najder|2007|pp=178–179}}

 

25 жовтня 1892 року він знову покинув Лондон на борту « ''Торренс'' . Тоді морські подорожі вважалися лікувальним засобом, особливо від туберкульозу. Після проходження 97 днів 30 січня 1893 року ''Торренс'' прибув до Порт-Аделаїди. У листі Порадовській Конрад висловив ностальгію за культурним життям і широкими інтелектуальними інтересами середовища свого кореспондента. {{Sfnp|Najder|2007|pp=181–182}}

[[Файл:John_galsworthy.jpg|міні| [[Джон Голсуорсі]], якого Конрад зустрів на ''Торренсі'']]

 

У Лондоні на нього чекали листи від дядька Тадеуша Бобровського, який мав слабке здоров’я. Вони обговорили майбутній візит Конрада до дядька і повідомили Конрада про суд над його двоюрідним братом Станіславом Бобровським — засудженим до 18 місяців ув’язнення і відправленим до [[Санкт-Петербург|петербурзької]] в’язниці. {{Sfnp|Najder|2007}}

  

 

 

* {{Cite book