Волинська трагедія: відмінності між версіями

[[Польська поліція у Генеральній губернії|Польська поліція]] брала участь у численних пацифікаційних акціях в українських селах,<ref>В багатьох округах ці загони були основою німецьких поліційних сил. (За: [[Євген Штендера]]. [http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0501_u.htm Досліди історії УПА в Польській Народній Республіці] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121029025242/http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0501_u.htm |date=29 жовтень 2012 }}.)</ref><ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/899466.html Львівські науковці про історичну правду щодо збройного міжнаціонального конфлікту на Волині у 1943 році]</ref><ref>[http://history.org.ua/LiberUA/Book/Upa/16.pdf «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія». Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси. Розділ 5. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті ст. 253—258]</ref> про що свідчать багато спогадів із того періоду.<ref>''Подворняк М.'' Вітер з Волині. Спогади.&nbsp;— Вінніпеґ, 1981.</ref> У каральних акціях над українцями найчастіше брав участь 202-й шуцманшафтбатальйон.<ref>Один із поліціянтів так описував діяльність загону: «Село Підлужне оточене і спалене, мешканців розстріляно. Злазне спалене дощенту. (…) Нападаємо раптово з лісу і робимо ґрунтовні чистки. (…) У кожному селі насамперед спалюємо млини і церкви, отож невдовзі на засягу кільканадцяти кілометрів уже немає жодного млина, жодної церкви, жодного попа. Так само знищуємо могили і пам'ятники». (Relacja policjanta, oprac. G. Motyka, M. Wierzbicki // «Karta».&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;24.)</ref> За деякими свідченнями, часто за кожне спалене повстанцями польське село польська поліція знищувала п'ять і деколи навіть більше українських сіл.<ref>{{Cite web |url=http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/bulba/bulba_249parti.htm |title=''Тарас Бульба-Боровець.'' Армія без держави. Частина третя. Революційно-партизанська боротьба проти Гітлера (1942—1944). Розділ дванадцятий. Партійна боротьба за УПА |accessdate=15 грудня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090912051159/http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/bulba/bulba_249parti.htm |archivedate=12 вересня 2009 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://pharisai.at.ua/publ/18-1-0-38 ''Подворняк Мих.'' Вітер з Волині].&nbsp;— Ч. 7.</ref>

 

 

Почалися каральні акції польських збройних формувань над українським населенням. За спогадами учасників тих акцій, вони стосувалися українських поселень, близьких до знищених польських сіл, оскільки на їх населення падала підозра у співучасті.<ref>Спогади Вінцента Романовського, учасника каральних акцій АК: «Треба також згадати про окремі каральні виступи. (…) За руйнування, грабунок, смерть так само відплачували найближчим українським селам, на які падала підозра щодо їхньої співучасти у нападах на польські села. Такі виправи, хоча могли викликати докори сумління, мали підтримку серед поляків, бо приносили їм певну сатисфакцію за кривди, яких вони зазнали». (За: ''Romanowski W.'' Kainowe dni.&nbsp;— Warszawa, 1990.&nbsp;— S. 147.)</ref><ref>Опис каральної акції у українському селі Тростянка: «Вбито кількох чоловіків, які спробували було вирватися з оточення. Коли знаходили зброю, то з тими, кому вона належала, розправлялися на місці. Пізніше я довідався, що під час цих дій винищили щонайменше одну сім'ю цілком. (…) Згідно з інформацією одного з учасників тієї виправи, тоді було вбито понад тридцять осіб. Инший, якого розпитували через кільканадцять років після цих подій, не зміг подати якогось числа, пояснюючи, що у кожному районі й селі провідники окремих загонів підходили до справи індивідуально.» (За: W. Romanowski, Kainowe dni, Warszawa, 1990, s. 147.)</ref><ref>Спогади вояка 27-ї Волинської піхотної дивізії АК Леона Карловича: «Коли ми наближалися до українських сіл, нам було суворо заборонено розмовляти по-польськи. Ми вдавали їхній загін.» (За: ''Karłowicz L.'' Od Zasmyk do Skrobowa.&nbsp;— Opole, 1994.&nbsp;— S. 149—150.)</ref>