Латинська мова: відмінності між версіями

Унаслідок військових, політичних та економічних успіхів [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]] латинська мова поширюється по всій Італії, а починаючи з II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е., виходить за її межі. У І ст.&nbsp;н.&nbsp;е. Рим стає [[Метрополія|метрополією]] наймогутнішої держави стародавнього світу&nbsp;— [[Римська імперія|Римської імперії]], до складу якої входили сучасні [[Франція]], [[Іспанія]], [[Португалія]], [[Швейцарія]], деякі частини [[Німеччина|Німеччини]], Південної [[Англія|Англії]], колишньої [[Югославія|Югославії]], [[Хорватія|Хорватії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Росія|Росії]], [[Румунія|Румунії]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Чехія|Чехії]], [[Словаччина|Словаччини]], [[Греція|Греції]], [[Туреччина|Туреччини]], [[Україна|України]], [[Ліван]]у, [[Сирія|Сирії]], [[Лівія|Лівії]], [[Туніс]]у, [[Алжир]]у та інші.<ref name="Ревак">Ревак Н. Г., Cулим В.&nbsp;Т.&nbsp;Латинська мова (для неспеціальних факультетів) 2-ге вид., виправлене і доповнене.&nbsp;— Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006.&nbsp;— 415 с. ISBN 966-96073-2-9</ref>

 

 

До кінця II століття до н.&nbsp;е. латинська мова панує не тільки на всій території Італії, але як офіційна [[державна мова]] проникає в підкорені римлянами області [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]] та нинішньої південної [[Франція|Франції]]. Через римських солдатів і торговців латинська мова в її розмовній формі поширюється серед місцевого населення і стає одним з найефективніших засобів романізації завойованих територій. При цьому найактивніше романізуються найближчі сусіди римлян&nbsp;— [[кельти|кельтські племена]], що проживали в [[Галлія|Галлії]] (територія нинішніх Франції, [[Бельгія|Бельгії]], почасти [[Нідерланди|Нідерландів]] і [[Швейцарія|Швейцарії]]). Підкорення римлянами Галлії почалося ще в другій половині II століття до н.&nbsp;е. і було завершене наприкінці [[50-ті до н. е.|50-х]] років I століття до н.&nbsp;е. після тривалих військових дій під командуванням [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] ([[Галльська війна|галльські війни 58–51 до н.&nbsp;е.]]). Тоді ж римські війська йдуть на зіткнення з [[германці|германськими племенами]], що займали велику область на схід від [[Рейн]]у. Цезар робить також два походи на [[Велика Британія|Британію]], але ці короткочасні експедиції (в [[55 до н. е.|55]] та [[54 до н. е.|54 до н.&nbsp;е.]]) не мали серйозних наслідків для відносин між римлянами і британцями (кельтами). Тільки через 100 років, у [[43]] році н.&nbsp;е., Британія була завойована римськими військами, які пробули там до [[407|407 року н.&nbsp;е.]] Таким чином, протягом приблизно пʼяти століть, до падіння [[Римська імперія|Римської імперії]] в [[476|476 році н.&nbsp;е.]], племена, що населяли Галлію і Британію, а також германці зазнають великого впливу [[Британська латина|латинської мови]].

 

Розмовна різновидність латинської мови, так звана вульгарна латина, впливаючи на місцеві діалекти, дала початок групі романських мов, до якої належать сучасна [[італійська мова|італійська]], [[іспанська мова|іспанська]], [[португальська мова|португальська]], [[французька мова|французька]], [[румунська мова|румунська]], [[молдовська мова|молдовська]] та деякі інші.<ref name="Світлична"> Є.&nbsp;І.&nbsp;Світлична, І.&nbsp;О.&nbsp;Толок&nbsp;Т.&nbsp;Латинська мова. Підручник.&nbsp;— К., «Центр учбової літератури», 2011.&nbsp;— 440 с. ISBN 978-611-01-0241-4</ref>

 

Значення латинської мови для формування нових західноєвропейських мов зберігається і після падіння Західної Римської імперії (476&nbsp;р. н.&nbsp;е.). Вплив латинської мови на європейську культуру не обмежується періодом розквіту та могутності Римської Імперії. І після падіння Риму (476&nbsp;р. н.&nbsp;е.) вона залишається мовою церкви та юриспруденції, науки, літератури та дипломатії. Включно до XVIII століття латина&nbsp;— мова науки.<ref name="Світлична" />