Арваніти: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:Balkans-ethnique.JPG|міні|350пкс|right|Етнічна мапа Балкан [[1898]] року з зоною албанців-арнаутів у області Атен]]

[[ЗображенняФайл:Pelopones_ethnic.JPG|міні|300пкс|right|Етнічна мапа Пелопоннесу [[1890]] року з виділеним ареалом албанців-арнаутів червоним]]

[[ЗображенняФайл:Greece ethnic 1897.JPG|міні|300пкс|right|Етнічна мапа [[1897]] року з косоштрихованими зонами, заселеними арнаутами]]

'''Арнау́ти''' ({{lang-el|Αρβανίτες}}; {{lang-tr|Arnavutlar}})  — субетнічна група [[албанці]]в, що виділилася з власне албанського етносу між [[1300]]—[[1600]] роками під час так званих балканських міграцій, які були викликаниі нашестям [[хрестоносці]]в, ослабленням [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] і вторгненням [[турки|турків]]. Від кінця вищезгаданого періоду аж по [[XIX століття]] арнаути складали значну частину населення деяких регіонів [[Греція|Греції]]. На відміну від основного албанського ареалу, арнаути, що переселилися в межі історичної Греції ([[Аттіка]], [[Беотія]], [[Пелопоннес]] і деякі грецькі острови) ще в роки Візантійської імперії, піддалися асиміляції та частковій елінізації, й тому залишилися вірні [[православ'я|православ'ю]] і після нашестя турок. Арнаути також добре володіли [[грецька мова|грецькою мовою]], хоча вона не була для більшості з них рідною аж до середини ХХ століття. В наш час корінні арнаути, особливо в районі грецької столиці міста [[Афіни]]  — повністю елінізіовані і стали частиною грецького народу, бо цьому сприяла асиміляційна політика грецької держави. Разом з тим, особливо після [[2000]] року, набирає оберти легальна і нелегальна імміграція сучасних албанців всіх віросповідань до Греції, де, за останніми статистичними даними ([[2007]] рік), албанці складають 57 % громадян, що натуралізуються.

Основний потік албанської імміграції до Греції припав на період між [[XII]] і [[XV]] століттями. Спонукою для переселення албанців з території історичної [[Албанія|Албанії]] (здебільше з південного сходу країни) могла стати також відносна перенаселеність країни. Саму Албанію, на відміну від східної частини [[Балкани|Балкан]], після [[1204]] війнами не зачепило. Навпаки, країна увійшла до складу середньовічної грецької держави Епірський деспотат і, таким чином, вона стала частиною греко-православного опору хрестоносцям. Саме в цей час греки Епіра та албанці, що прийняли православ'я, стають особливо близькими в культурному плані. І все ж, в першу чергу, більшість албанських переселенців шукали можливість поліпшити своє матеріальне становище, і, отримавши великі земельні наділи у розореній війнами Греції, подеколи виконували роль найманців та військових поселенців в арміях різних держав: власне грецьких державних утворень, таких як [[Епірський деспотат]], [[Морейський деспотат]], відновлена [[Візантія]]; і інших  — [[Латинська імперія]] [[хрестоносці]]в, [[Венеціанська республіка]], [[Велика Влахія]], [[Османська імперія]] тощо.

Частково імміграцію албанців, як, пізніше, і турок, було спровоковано самими грецькими і/або «латинськими» намісниками, що прагнули за короткий час відновити економіку розорених війною та епідеміями регіонів саме за допомогою албанської імміграції.

Доля арнаутів складалася по-різному. В заорієнталізованій Греції, вже після становлення незалежної грецької держави, арнаути поступово асимілювалися і стали [[християни|християнами]]. У більш європейській [[Сербія|Сербії]], проте, назрівав конфлікт між сербським населенням і культурно відмінними арнаутами, які сприйняли турецько-ісламські цінності і зуміли не тільки ісламізуватися, але і албанізували деяку частину скореного слов'янського і близького за етногенезом та культурою романського населення цієї частини Балкан ([[Косово]], Західна [[Македонія (історична область)|Македонія]]). В наші часи арнаути практично втратили самовизначення як етнічна спільність, оскільки або возєдналися з албанським етносом, або були сильно елінізовані. Кількість людей, що вважають себе арнаутами, в Греції складає, за різними оцінками, від 30 000 до 140 000 осіб, хоча, так чи інакше, з ними генетично пов'язана майже третина населення материкової і певної частини острівної Греції (наприклад, острова [[Евбея]]).

Ще у середині 20-го сторіччя рідною мовою арнаутів був особливий діалект [[албанська мова|албанської]]  — [[арнаутська мова]]. Зараз вона практично втрачена.