Аннєнков Борис Володимирович: відмінності між версіями

нема опису редагування
(Створено шляхом перекладу сторінки «Boris Annenkov»)
 
Немає опису редагування
{{Персона}}
'''Борис Володимирович Анненков''' ( {{Lang-ru|Борис Владимирович Анненков}} ) -&nbsp;— [[отаман]] [[Сибірське козацьке військо|Сибірського козацтва]], генерал-майор і командувач Армії [[Семиріччя]] <ref>{{Cite journal|last=Pierre Boutonnet|year=2010|title=Des sources pour étudier la Terreur blanche|url=https://www.persee.fr/doc/slave_0080-2557_2010_num_81_4_7989|journal=Revue des Études Slaves|language=|volume=8|issue=4|page=565-578}}</ref>. Через численні військові злочини, вчинені його військами (проти червоних, цивільних і навіть інших білих військ, які не підпорядковуються йому), він залишається найбільш суперечливою особистістю в Білому русі, і його зневажали навіть його колеги-білі генерали.
 
== Біографія ==
Онук [[Повстання декабристів|декабриста]] Івана Олександровича Анненкова, Борис Володимирович народився в родині Володимира Івановича Анненкова, полковника у відставці, і належав до дворянства [[Волинь|Волині]].
 
Пройшовши навчання в Одеському кадетському училищі та Олександрівському військовому училищі в Москві, Борис Анненков почав службу в 1-му Сибірському козацькому полку, а потім перейшов до 4-го Сибірського козацького полку в [[Кокшетау]] . У 1914 році в полку спалахнув заколот і повстанці призначили Анненкова тимчасовим командиром. Засуджений до 1 року і 4 місяців ув’язненняув'язнення, покарання не відбув, а був відправлений на фронт проти німців.
 
За свою бойову доблесть у 1915–19171915—1917 роках він отримав меч Сен-Жорж, а також орден Почесного легіону з рук генерала Поля По .
 
Після революцій 1917 року Анненкова у грудні разом з його людьми відправили назад до Омська, щоб розпустити контрреволюційний загін. Він відмовився дозволити роззброїти свою частину, і розпочав боротьбу з більшовиками.
 
У березні 1918 року обраний отаманом Сибірського козацтва на козацьких зборах, законність яких не була визнана багатьма козаками. Воював з червоними військами на південному Уралі та в Середній Азії, а в серпні 1919 року став командувачем незалежної армії Семирічки. Взимку 1919-19201919—1920 офіційно приєднався до військ генерала [[Дутов Олександр Ілліч|Дутова]]; проте майже відразу між ним і Дутовим виник конфлікт через звірства, скоєні військами Анненкова, і Дутов відмовився його підтримати.
 
Навесні 1920 року Анненков був змушений відступити до китайського кордону. 28 квітня він перетнув кордон з рештою своїх людей і оселився в [[Урумчі]] . Китайська влада заарештувала його в березні 1921 року, і завдяки зусиллям генерала Денісова та підтримці британських та японських представників він був звільнений лише через три роки.
 
7 квітня 1924 року Анненков був схоплений [[Фен Юсян|Фен Юсяном]]ом і переданий [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|чекістам]], діяли в регіоні. Висланий до Радянського Союзу. 25 квітня він був розстріляний у [[Семей|Семипалатинську]] разом з Денісовим.
 
У 1990-х роках його справу переглянула Генеральна прокуратура Росії, і йому було відмовлено в реабілітації.
 
=== Кіно та ТБ ===
* [[1933 у кіно|1933 рік]] : ''Annenkovchtchina'' ( {{Lang|ru|Анненковщина}} ), фільм Миколи Береснєва; роль Анненкова виконав [[Ліванов Борис Миколайович|Борис Ліванов]]
 
* [[1933 у кіно|1933 рік]] : ''Annenkovchtchina'' ( {{Lang|ru|Анненковщина}} ), фільм Миколи Береснєва; роль Анненкова виконав [[Ліванов Борис Миколайович|Борис Ліванов]]
 
== Посилання ==
{{reflist}}
 
 
[[Категорія:Отамани]]
[[Категорія:Військова історія Росії]]