Марія (роман): відмінності між версіями

'''«Марі́я»''' — перший в [[Українська література|українській літературі]] твір про насильницьку [[Колективізація|колективізацію]] та [[Голодомор|Голодомор]] [[1933]] року. ([[Українська література|Український]] [[Письменник|письменник-емігрант]] [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]] [[1933]] року написав [[роман (жанр)|роман]]-хроніку, роман-спалах «Марія». Сильнішого твору про [[Голодомор|голодоморГолодомор]] в [[Україна|Україні]] нема й досі. Автор зумів торкнутися в романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові і сімейного щастя, моралі і достатку, духовності та національної свідомості. На думку С. Пінчука, який написав післямову до вітчизняного видання цього роману в наш час, саме [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]] «втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті».) Автор помістив трагедію однієї селянської родини в рамки трагедії всієї української нації.

«Найстрашніша смерть — це смерть від голоду». (Ці слова належать Марії, жінці, на очах якої заможне село часів її дитинства вимирало від голоду. Автор малює страшні картини [[Голодомор|голодоморуГолодомору]] 1932—1933 років. Лаконічно описує автор посівну, яку проводили за вказівкою зверху, передчасний збір врожаю і злочинну діяльність «залізної червоної мітли»: «Над зігнутим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба». Арештовують Маріїного зятя за мішок гнилого зерна, мучиться Надія з виснаженою від голоду маленькою Христинкою. І Марія волає до Бога, просить допомоги: «Вмреш дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба…» Втративши всіх своїх рідних, велику і гарну сім'ю, Марія і сама гине від голоду.)