Вацлав Івашкевич-Рудошанський: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Польщі: оформлення
оформлення
Рядок 1:
{{особа}}
'''Вацлав Івашкевич''' ({{lang-pl|Wacław Iwaszkiewicz-Rudoszański}}; {{н}} 26 серпня 1871 — {{†}} 25 листопада 1922) — російський та польський військовий діяч, [[генерал-майор]] [[Російська імператорська армія|Російської імператорської армії]], пізніше — [[дивізійний генерал]] [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]]. Герой Першої світової війни. Активний учасник [[Польсько-радянська війна|польсько-радянської війни]] (1919—1921).
 
== Життєпис ==
Рядок 15:
З березня 1904 року служив у 34-му Східно-Сибірському стрілецькому полку. Брав участь у [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні]] 1904—1905 рр.. Захисник [[Порт-Артур (Люйшунь)|Порт-Артура]]. Був поранений.
 
За відмінності у битвах з японцями отримав звання капітана (1905), потім підполковника. На початок 1909 — в 34-му Східно-Сибірському стрілецькому полку. На 1.05. травня 1911 — в 11-му Сибірському стрілецькому полку. У липні 1911 р. отримав звання полковника з переведенням до Сибірського 44-го стрілецького полку. На 1913 — командир Барнаульського загону 44-го Сибірського стрілецького полку. На початок березня 1914 — у 42-му Сибірському стрілецькому полку.
 
Під час першої світової війни командував 54-м Сибірським стрілецьким полком. За відмінності в Лодзінській операції 1914 року переведено у генерал-майори. У боях під Ригою зазнав поранення.
 
9.11. листопада 1915 року був призначений командиром бригади 3-ї Сибірської стрілецької дивізії. З червня — по вересень 1917 — командир Фінляндської прикордонної зведеної дивізії.
 
Після Лютневої революції 1917 року в Росії член Головного польського військового комітету.
 
З 21.10. жовтня 1917 — командувач 3-ї стрілецької дивізії 1-го Польського корпусу, що формувався в місті Єльні, під командуванням І. Довбор-Мусницького, у лютому 1918 р. року пробився з дивізією на з'єднання з основними силами корпусу до [[БобруйскБобруйськ]]а.
 
З 31.10.1918 року — генерал-поручник Польської армії.
Рядок 29:
Активний учасник [[Польсько-радянська війна|польсько-радянська війни]] та [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української]] війн.
 
Був начальником оперативної групи оборони Львова (листопад 1918), командиром генерального округу «Кельці», сформував 1-у Литовсько-Білоруську піхотну дивізію, якою командував до лютого 1919 року, командувачем армій «Схід» (березень-травень 1919), начальником оперативної групи, командувачем Галицько-Волинським фронтом (травень-липень 1919), командувачем Галицьким фронтом (липень 1919- — січень 1920), Подільським фронтом (січень-березень 1920).
 
[[Файл:Lwów Cmentarz Łyczakowski cmentarz Orląt 6.JPG|mini|right|thumb|250px|Могила генерала В. Івашкевича (ліворуч) на Меморіалі захисників Львова]]
Під час польського наступу на Київ — командувач 6-ї армії (березень- — 10.08. серпня 1920), у серпні 1920 року керував обороною Львова проти частин 1-ї Кінної армії. Потім у ході Варшавської битви — польським Південним фронтом.
 
З 20.08. серпня 1920 по червень 1921 — командувач генеральним округом Варшава.
 
З 1.10. жовтгя 1921 р. року — у відставці з чином генерала-поручика.
 
Помер 25 листопада 1922 року у Варшаві після тяжкої тривалої хвороби. Посмертно відзначений званням дивізійного генерала. Похований із військовими почестями у Львові на Личаківському цвинтарі на меморіалі захисників Львова.