Відмінності між версіями «Європейська хартія місцевого самоврядування»

* Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплюється на необхідності конституційного і законодавчого регулювання [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст. 2), визначається поняття [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст. 3), встановлюються принципи організації та діяльності [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] (ст.4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]], що дозволяють останнім ефективно вирішувати питання місцевого значення.
Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст.5), самостійного визначення [[муніципалітет | органами місцевого самоврядування]] своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб [[місцеве самоврядування | місцевого самоврядування]] (ст.6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормоутворення [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] (ст.8) і необхідність забезпечення наповнення місцевих [[бюджет | бюджетів]] (ст.9). Стаття 10 закріплює право [[муніципалітет | органів місцевого самоврядування]] співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальний асоціації, а стаття 11 - можливість судового захисту місцевої автономії.
 
* Друга частина містить різні положення щодо зобов'язань держав, що підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав. Хартія надає державам право не включати у внутрішнє законодавство деякі положення Хартії при наявності правового обгрунтування (ст. 12). Зазначена стаття також закріплює, що принципи місцевого самоврядування обов'язкові для всіх держав. Таким чином, мова йде про компроміс між необхідністю дотримання фундаментальних принципів [[місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]] та гнучкістю щодо внутрішнього права кожної з держав.
Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких, як правило, стандартно і є в наявності у всіх конвенціях [[Рада Європи|Ради Європи]]: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст.16), денонсація і нотифіцікація (ст.18 , 19).
 
 
116

редагувань