Відмінності між версіями «Українська мова»

нема опису редагування
{{Не плутати|Українська мова (журнал)}}
{{Мова
| Колір = індоєвропейська
| Назва = Українська мова
| Поширена_в = [[Україна]], [[Росія]], [[Молдова]], [[Канада]], [[США]], [[Австралія]], [[Казахстан]], [[Білорусь]], [[Румунія]], [[Польща]], [[Бразилія]], [[Аргентина]], [[Словаччина]], [[Італія]], [[Узбекистан]], [[Франція]], [[Німеччина]],
| Регіон = [[Східна Європа]]
| Кількість_носіїв = мова спілкування від 41 млн<ref name="Ethnologue">[http://photius.com/rankings/languages2.html «Ethnologue», 13 видання]. {{ref-en}}</ref> до ~ 45&nbsp;млн<br/>рідна ~ 37&nbsp;млн<ref>[http://www.ethnologue.org/ethno_docs/distribution.asp?by=size Статистика мов з сайту «ethnologue.org»]. {{ref-en}}</ref><br/>друга мова ~15&nbsp;млн<ref>[http://archive.mignews.com.ua/articles/283917.html Опитування Центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121105101026/http://archive.mignews.com.ua/articles/283917.html |date=5 листопад 2012 }}. {{ref-ru}}</ref>
| Місце = 26 або 27<ref name="Ethnologue"/>
| Класифікація = [[Індоєвропейські мови|Індоєвропейська сім'я]]
: [[СловБалто-слов'янські мови|СловБалто-слов'янська гілка]]
::[[Слов'янські мови|Слов'янська група]]
:: :[[Східнослов'янські мови|Східнослов'янська підгрупа]]<ref group="*">Традиційно українську мову разом з білоруською та російською відносять до [[Східнослов'янські мови|східнослов'янської групи мов]], однак такий поділ є географічним, а не науково-лінгвістичним. Насправді українська мова пов'язана з усіма іншими [[Слов'янські мови|слов'янськими мовами]] складними зв'язками на всіх рівнях, є до певної міри центральною мовою, принаймні між [[Західнослов'янські мови|західнослов'янськими]] (польською) та східнослов'янськими (російською) мовами (Див. також [http://interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/mowa/00_mowa06.htm Типологічне зіставлення української, російської, польської мов]) {{ref-uk}}</ref>
| Державна={{UKR}}
::::[[Українська мова]]
| Офіційна='''Регіональна:'''<br/>
| Державна = {{UKR}}
| Офіційна = '''Регіональна:'''<br/>
{{BRA}}<ref>[https://nossagente.info/2021/10/06/lingua-ucraniana-e-oficialmente-a-lingua-co-oficial-do-municipio-de-prudentopolis/ Língua Ucraniana é oficialmente a Língua Co-oficial do município de Prudentópolis]{{ref-pt}}</ref><br/>
* [[Файл:Brasão do Paraná.svg|15px]] ''[[Парана (штат)|Парана]]''
'''Мова національної меншини:'''<br/>
{{CZE}}<ref name="languages">[http://www.vlada.cz/en/pracovni-a-poradni-organy-vlady/rnm/historie-a-soucasnost-rady-en-16666/ National Minorities Policy of the Government of the Czech Republic] {{ref-en}} {{ref-cs}}</ref>
| Регулює = [[Національна академія наук України]]: [[Інститут української мови НАН України|Інститут української мови]], [[Український мовно-інформаційний фонд]], [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України|Інститут мовознавства ім. О.&nbsp;О.&nbsp;Потебні]]
| ISO_639 = uk
| ISO_639-2 = ukr
| ISO_639-3 = [[iso639-3:ukr|ukr]]
| SIL = UKR
| Зображення = Ukrainians uk.svg
| Підпис = Поширеність української мови (поч. XX&nbsp;ст.)|
|}}
'''Украї́нська мо́ва''' ({{МФА-всі|ukrɑ̽ˈjɪnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽}}, історичні назви&nbsp;— '''ру́ська, руси́нська'''<ref>''[[Єрмоленко Світлана Яківна|С.&nbsp;Я.&nbsp;Єрмоленко.]]'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n232|Історія української літературної мови]] // {{УМ-2000}} {{ref-uk}}</ref><ref>[http://izbornyk.org.ua/ohukr/ohu04.htm Іван Огієнко. Історія української літературної мови]. {{ref-uk}}</ref><ref>[http://litopys.org.ua/rizne/ukrtable.htm Історичний розвиток української мови]. {{ref-uk}}</ref><ref group="*">Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX&nbsp;ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ [[#Назва]], а також статтю [[Назва української мови]])</ref>)&nbsp;— [[національна мова]] [[українці]]в. Належить до [[Східнослов'янські мови|східнослов'янської підгрупи]] [[Слов'янські мови|слов'янської групи]] [[Балто-слов'янські мови|балто-слов'янські гілки]] [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської]] мовної сім'ї<ref group="*">З погляду [[Фонетика|фонетики]], [[Лексика|лексики]] та [[Граматика|граматики]] найближчою до української є [[білоруська мова]] (84&nbsp;% спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також [[Польська мова|польська]] (70&nbsp;% спільної лексики), [[Словацька мова|словацька]] (68&nbsp;% спільної лексики) та меншою мірою [[російська мова]] (62&nbsp;% спільної лексики)</ref>. Є [[Державна мова|державною мовою]] в Україні<ref>[https://archive.is/20120805123243/www.president.gov.ua/ru/content/chapter01.html Конституція України // ст. 10-я]</ref>.
 
Число мовців&nbsp;— орієнтовно 45&nbsp;млн, більшість із яких мешкає в Україні. Поширена також у [[Білорусь|Білорусі]]<ref>''[[Скопненко Олександр Іванович|О. I. Скопненко.]]'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n720|Українська мова в Білорусі]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Молдова|Молдові]]<ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Прилито.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n729|Українська мова в Молдові]] // {{ЕУМ}}</ref><ref>''Убийвовк H.'' Українська мова в Придністров'ї: минуле і перспективи // «Мовознавство. Доповіді та повідомлення на IV Міжнар. конгресі україністів». К., 2002</ref>, [[Польща|Польщі]]<ref>''[[Дзендзелівський Йосип Олексійович|Й. O. Дзендзелівський.]]'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n730|Українська мова в Польщі]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Росія|Росії]]<ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Прилито.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n720|Українська мова в європейській частині Росії]] // {{ЕУМ}}</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Прилито.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n731|Українська мова в Сибіру та на Далекому Сході]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Румунія|Румунії]]<ref>''[[Семчинський Станіслав Володимирович|C. В. Семчинський]]''. [[iarchive:UkrMovEnts/page/n730|Українська мова в Румунії]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Словаччина|Словаччині]]<ref>''Й.&nbsp;О.&nbsp;Дзендзелівський.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n732|Українська мова у Словаччині]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Казахстан]]і<ref>''С.&nbsp;Ф.&nbsp;Клименко, В.&nbsp;В.&nbsp;Степаненко.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n723|Українська мова в Казахстані]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Аргентина|Аргентині]], [[Бразилія|Бразилії]], [[Велика Британія|Великій Британії]]<ref>''P. П. Зорівчак.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n736|Українська мова у Великій Британії]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Канада|Канаді]]<ref>''[[Зорівчак Роксоляна Петрівна|Р.&nbsp;П.&nbsp;Зорівчак.]]'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n724|Українська мова в Канаді]] // {{ЕУМ}}</ref>, [[Сполучені Штати Америки|США]]<ref>''Р.&nbsp;П.&nbsp;Зорівчак.'' [[iarchive:UkrMovEnts/page/n732|Українська мова у США]] // {{ЕУМ}}</ref> та інших країнах, де живуть українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45&nbsp;млн осіб; вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після [[Російська мова|російської]] та, можливо, [[Польська мова|польської]]) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу<ref group="*">Див. також [[Список мов за кількістю носіїв]]</ref>.
Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує розробку та впроваджує державну мовну політику&nbsp;— [[Міністерство культури України]].
 
Щороку [[9 листопада]] в Україні святкують [[День української писемності та мови]]. Цього дня відбувається щорічний флешмоб&nbsp;— [[Радіодиктант національної єдності|Всеукраїнський радіодиктант національної єдності]]&nbsp;— акція [[Українське радіо|Українського радіо]], що об'єднує українців по всьому світу навколо української мови.
 
== Походження ==
 
=== Давні часи. Формування та установлення мови ===
Історія української мови починається від [[Праслов'янська мова|праслов'янської мовної єдностієдности]] (до VI століття&nbsp;н.&nbsp;е.)<ref>{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/shevelov/shev03.htm#zav5|title=1. ВСТУПНІ ЗАВВАГИ. Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови.|website=litopys.org.ua|accessdate=2018-08-13}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/ohukr/ohu03.htm|title=I. ПОСТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Іван Огієнко. Історія української літературної мови.|website=litopys.org.ua|accessdate=2018-08-13}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt05.htm|title=Найдавніші риси української мови. Григорій Півторак. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов.|website=litopys.org.ua|accessdate=2018-08-13}}</ref>.
Українська мова перейняла від праслов'янської значний лексичний фонд і чимало граматичних (насамперед морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській вони склали найдавнішу групу своєрідних мовних особливостей<ref>Півторак Г. П. [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=68157 Мова українська] // {{ЕСУ}}</ref>.
 
Специфічні мовні риси української мови систематично виявляються і в пам'ятках з цих територій пізніших часів (XIV—XV століття). Український народ сформувався в Київській Русі, передусім на основі населення [[Київське князівство|Київського]], [[Чернігівське князівство|Чернігівського]], [[Переяславське князівство|Переяславського]], [[Галицьке князівство|Галицького]] і [[Волинське князівство|Волинського князівств]]. Консолідації українського народу, становленню його мови перешкоджала та обставина, що після [[Монгольська навала на Русь|монгольської навали]] в XIII столітті його землі входили до складу різних держав. Так, Чернігово-Сіверщина, Поділля і Київщина з Переяславщиною, а також більша частина Волині належали до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] з офіційною «руською», тобто староукраїнською мовою; [[Північна Буковина]] стала частиною [[Молдовське князівство|Молдовського князівства]]&nbsp;— тут теж тривалий час усі державні справи вели «руською» мовою; частину Західної Волині і Галичину захопила Польща, а Закарпаття&nbsp;— Угорщина.
 
Особливо велике значення для консолідації українського народу та його мови, розвитку його самосвідомостісамосвідомости та державностідержавности мав [[Київ]]. Саме він став могутнім осередком розвитку і поширення української науки, освіти та культури, тут зародилися ідеї народно-визвольної боротьби проти чужоземного гніту. У 2-й половині XVI&nbsp;- 1-й пол. XVII століть українці заселяли в основному Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Брацлавщину (Поділля), Запоріжжя, Волинь, Галичину, Північну Буковину і Закарпатську Русь. У цей час посилюється міграційний рух українців із заходу на схід&nbsp;- південь Київщини, Брацлавщину, Лівобережну Україну, Слобожанщину. Наслідком масових переміщень було змішування переселенців з місцевими етнографічними групами українського населення, формування загальноукраїнських етнічних рис, певна нівеляція діалектних особливостей і утворення загальнонародної української мови<ref>Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.&nbsp;— Харків, 2002</ref>.
 
Найхарактерніші фонетичні, граматичні і лексичні риси української народної мови ввійшли в її першу літературну форму&nbsp;— [[Староукраїнська мова|староукраїнську літературну мову]]. У ній фіксуються такі написання, як ''ш'''і'''сть'' замість ''ш'''е'''сть'', відбувається чергування ''у'' з ''в'' ('''''у'''жити''&nbsp;— '''''в'''жити'', '''''у'''тиск''&nbsp;— '''''в'''тиск''), уживаються місцеві народні слова (''верховина''&nbsp;— верхня течія річки, ''грунь''&nbsp;— пагорок, ''криничина''&nbsp;— місцевість, багата на джерела, ''полонина''&nbsp;— гірське пасовище тощо), юридична термінологія ([[дідич]], [[Спадкування|дідизна]], займище, [[закоп]], [[нащадок]], осадити, [[податок]]) тощо.
Твори, написані українською народною мовою, існували і розповсюджувались в Україні з початку XVII&nbsp;ст., задовго до появи «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]]<ref>[[Регушевський Євген Семенович|''Регушевський Є. С.'']] [https://archive.org/stream/regushevskiy#page/n1/mode/2up Про деякі понятійні та термінологічні стереотипи в історії української літературної мови] // Культура народов Причерноморья.&nbsp;— 2000.&nbsp;— №&nbsp;13.&nbsp;— С. 139—141.</ref> (Див. [[Сучасна українська мова#Формування|Сучасна українська мова]]). З кінця XVIII століття зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський<ref>Левченко Г.&nbsp;А.&nbsp;Нариси з історії української літературної мови першої половини XIX&nbsp;ст. К.-Х., 1946;</ref><ref>Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології. К., 1990</ref>. [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]] своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної<ref>Білодід І. К. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко в історії укр. літ. мови. К., 1964</ref>. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]<ref>Грушка Є. Його істинна святиня. Пантелеймон Куліш про мову. «Волинь», 1991, №&nbsp;1</ref>, [[Франко Іван Якович|І.&nbsp;Я.&nbsp;Франко]]<ref>Білодід I. K. Каменяр українського слова. K., 1966</ref>, [[Леся Українка]]<ref>Тимошенко П.&nbsp;Д.&nbsp;Хрестоматія мат-лів з історії української літературної мови, ч. 2. К., 1961</ref>, [[Панас Мирний]]<ref>''Грицютенко І. Є.'' Питання розвитку української літературної мови XIX&nbsp;ст. у висвітленні Панаса Мирного. УМШ, 1957, №&nbsp;5;</ref>, [[Коцюбинський Михайло Михайлович|М.&nbsp;М.&nbsp;Коцюбинський]]<ref>''[[Статєєва Валентина Іванівна|Статєєва В. І]]'' Українські письменники про проблеми літературної мови та мовознавства кінця XIX&nbsp;— поч. XX&nbsp;ст. Ужгород, 1997.</ref> та інші письменники. У 60&nbsp;— 80-х роках XIX століття розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами ([[Валуєвський циркуляр]] [[1863]] року<ref>Національні процеси в Україні. Історія і сучасність.&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— Ч. 1.&nbsp;— С.260-261.</ref>, [[Емський указ]] [[1876]] року<ref>Грушевский М. Очерк истории украинского народа.&nbsp;— К., 1991.&nbsp;— С. 332—333.</ref>).
 
З початку XX століття українська літературна мова була представлена не тільки у [[Художня література|художній]], а й у [[Наукова публікація|науковій]] та [[Публіцистика|публіцистичній]] літературі. Особливо бурхливо вона розвивається під час [[Українська революція|відновлення української державностідержавности]] і практично до кінця 1-ї третини XX століття, відколи набуває статусу єдиної державної мови, натомість вживання російської було заборонено<ref>Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917—1920&nbsp;рр.).&nbsp;— К.: «ЩеK», 2010.&nbsp;— 304 с. (с.131)</ref>. Вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З її допомогою виросла нова українська інтелігенція. І хоч у роки більшовицьких репресій робилося усе, щоб загальмувати процес розвитку української мови<ref>Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду // Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія&nbsp;— 2005</ref><ref>''Дзюба І. М.'' [[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]&nbsp;— К. : Видавничий дім «KM Academia», 1998,&nbsp;— 276 с.</ref>, однак знищити мову, укорінену в системі освіти й культури, засобах масової інформації, було вже неможливо. Новий наступ на неї здійснено в часи [[Період застою|застою]]: вона почала зникати з навчальних закладів, науки, інших сфер суспільного життя.
 
[[1989]] року завдяки зусиллям патріотичної української громадськостігромадськости [[Верховна Рада Української РСР|Верховна Рада республіки]] прийняла Закон УРСР «Про мови в Українській PCP», який надав українській мові статус державної. Цей статус закріплено в [[Конституція України|Конституції України]] [[1996]] року.
 
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2" align="center" style="text-align:center;"
В Україні близько 31 мільйона осіб може спілкуватися українською мовою. Після 2014 року, ця цифра поступово зростає.
 
Річний наклад журналів та інших періодичних видань випущених в Україні українською мовою [[2004|2018]] року, становив 81&nbsp;% від загальної кількостікількости, тоді як ще [[1995]]&nbsp;р. складав 70&nbsp;% (для російськомовних видань ці цифри навпаки зменшилися з 18&nbsp;% до 13&nbsp;%)<ref>{{Cite web|title=Випуск видавничої продукції в 2018 році|url=http://www.ukrbook.net/statistika/statistika_2018.htm|website=www.ukrbook.net|accessdate=2021-08-16}}</ref>. Станом на 2021 рік, загальний випуск книжкової продукції в Україні (в тисячах примірників), зменшився приблизно в 9 разів порівняно з 2018 роком<ref>{{Cite web|title=Книжкова палата України|url=http://www.ukrbook.net/statistika_.html|website=www.ukrbook.net|accessdate=2021-08-16}}</ref>. Загалом, на книжковому ринку України переважають російськомовні видання, оскільки за даними Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів, більшість книжок, що їх реалізують в Україні, вийшли друком у Російській Федерації.
 
На наявну викривленість мовної ситуації в Україні вказує співвідношення носіїв української та російської мов, що не відповідає взаємовідношенню етнічних українців і росіян на її теренах. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українці становили 77,8&nbsp;% населення України, тоді як українську мову визнало рідною лише 67,5&nbsp;%.
За даними пошукової системи «[[Яндекс|Yandex]]», восени [[2010]]&nbsp;р. найбільша частка запитів українською мовою у цій системі була в [[Тернопільська область|Тернопільській області]]&nbsp;— 33&nbsp;%, найменша&nbsp;— в [[Крим]]у&nbsp;— 3,7&nbsp;%. Щоправда російськомовними вважались також і ті запити, які подібно писалися що українською, що російською мовами<ref>{{Cite web | url = http://www.mukachevo.net/ua/blogs/view_post/516-українська-інтернет-статистика | title = Українська інтернет-статистика | archiveurl = https://web.archive.org/web/20110522143534/http://www.mukachevo.net/ua/blogs/view_post/516-українська-інтернет-статистика | archivedate = 22 травень 2011}} {{ref-uk}}</ref>.
 
У [[2010]] році кількість блогерів, які пишуть українською мовою, склало 8&nbsp;% (у [[2009]] році&nbsp;— 7&nbsp;%). Українську мову використовують 23 тис. користувачів мікроблогінгу (29&nbsp;% від загальної кількостікількости, на початку [[2010]]&nbsp;р. україномовних твіттер-користувачів було 27&nbsp;%), винятково українською мовою у твіттері спілкується 10 тис. користувачів (12,5&nbsp;%, у [[2009]]&nbsp;р.&nbsp;— 7&nbsp;%)<ref>{{Cite web | url = http://blogosphere.com.ua/2010/10/24/ukrainian-blogosphere-stats/ | title = Статистика української блогосфери 2010 та про що вона свідчить}} {{ref-uk}}</ref>.
 
Існує декілька пошуковиків з україномовним інтерфейсом: [[Google]]<ref>[http://www.google.com.ua/ «Google.com.ua»]</ref>, [[Yandex]]<ref>{{Cite web | url = http://www.yandex.ua/ | title = «Яндекс.ua»}}</ref>, [[Bing]]<ref>{{Cite web | url = http://www.bing.com/ | title = «Bing»}}</ref> (від «[[Microsoft]]»), [[META]]<ref>{{Cite web | url = http://meta.ua/ua/ | title = «Мета»}}</ref> та [[Uaport.net]]<ref>{{Cite web | url = http://uaport.net/uk | title = «Uaport.net»}}</ref>. [[20 березня]] [[2012]] користувачам мікроблогінгового сервісу [[Twitter]] стала доступна бета-версія україномовного інтерфейсу<ref>{{Cite web | url = http://webknjaz.com/2012/06/21/twitter-localization/ | title = Українізація Твіттера}}</ref>.
 
Згідно з даними ресурсу w3techs.com, станом на 5 квітня 2021&nbsp;р. за використанням в інтернеті, українська мова посідає 16-те місце у світі<ref>{{Cite web|title=Usage Statistics and Market Share of Content Languages for Websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/overview/content_language|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05}}</ref> й демонструє швидкий ріст популярностіпопулярности<ref>{{Cite web|title=Historical yearly trends in the usage statistics of content languages for websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/history_overview/content_language/ms/y|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05}}</ref><ref>{{Cite web|title=Usage Statistics and Market Share of Ukrainian for Websites, April 2021|url=https://w3techs.com/technologies/details/cl-uk-|website=w3techs.com|accessdate=2021-04-05}}</ref>.
 
=== Діалекти ===
Поза Україною та Придністров'ям статус української регулює «[[Європейська хартія регіональних мов]]», зокрема, в [[Польща|Польщі]], [[Румунія|Румунії]], [[Хорватія|Хорватії]]<ref name="Українська мова в Хорватії"/>, [[Словаччина|Словаччині]], [[Сербія|Сербії]], [[Боснія і Герцоговина|Боснії і Герцоговині]].
 
Так, в [[Румунія|Румунії]] статус української мови регулюється «Європейською хартією регіональних мов» та Рішенням Парламенту Румунії №&nbsp;1206 від 27 листопада 2001 року для затвердження «Правил здійснення положень, що стосуються права громадян, які належать до національних меншин, використовувати свою рідну мову в місцевій адміністрації, що містяться в Законі №&nbsp;215/2001», яким надано право офіційно використовувати українську мову в адміністративних одиницях де кількість українців становить 20&nbsp;% або більше від загальної кількостікількости населення<ref name = Romania />.
 
У [[Словаччина|Словаччині]] статус української мови регулюється «Європейською хартією регіональних мов» та Законом від 10 липня 1999 року «Про використання мов національних меншин» (Постанова №. 184/1999 Z.z.), яким надано право офіційно використовувати українську мову у адміністративних одиницях де кількість українців становить 15&nbsp;%<ref name = karpatnews/> (до поправок 2011 року&nbsp;— 20&nbsp;%) або більше від загальної кількостікількости населення<ref>[http://www.zbierka.sk/sk/predpisy/184-1999-z-z.p-4824.pdf Predpis č. 184/1999 Z. z. Zákon o používaní jazykov národnostných menšín]</ref>.
 
На інших історичних українських територіях, які перебувають поза кордонами України ([[Берестейщина]] в [[Білорусь|Білорусі]], [[Східна Слобожанщина]] та [[Кубань]] у [[Росія|Росії]]) українська мова не має певного статусу.
|}
 
Більшість [[приголосний звук|приголосних]] має 3 різновиди: твердий, м'який ([[Палаталізація|палаталізований]]) та довгий, наприклад: ''л'', ''л<sup>й</sup>'', ''лл'' або ''н'', ''н<sup>й</sup>'', ''нн''. На письмі різновид приголосного зазвичай позначають наступним голосним. В окремих випадках застосовують особливий знак м'якостіякости&nbsp;— ''ь'' та твердостітвердости&nbsp;— ''апостроф''. На позначення довготи приголосний пишуть двічі поспіль.
 
Звук {{IPA|[d͡z]}} (''дз'') та звук {{IPA|[d͡ʒ]}} (''дж'') не мають спеціальних літер для позначення: кожен з них позначають двома літерами.
У деяких південно-східних говірках {{МФА|/rʲ/}} також асимілював наступний {{МФА|/j/}} утворюючи м'який довгий {{МФА|[rʲː]}}, наприклад ''пірря'' {{МФА|[ˈpirʲːɐ]}} ''[п'і́р':а]'', літературне ''пір'я'' {{МФА|[ˈpirjɐ]}} ''[п'і́рйа]''.
 
=== ОрфоепіяОртоепія ===
{{Main|Орфоепія української мови}}
* Голосні звуки в українській літературній мові під наголосом вимовляються чітко, виразно: [нака́з] ([[Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення|ɑ]]), [го́рдість] ([[Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення|ɔ]]), [у́сно] ([[Огублений голосний заднього ряду високого піднесення|u]]), [се́ла] ([[Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення|ɛ]]), [кри́ца] ([[Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення|ɪ]]), [лі́вий] ([[Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення|i]]). Для літературної мови характерна також чітка вимова [а], [у], [і], [о] в ненаголошених складах: [малина], [кувати], [пішоў], [молоко].
[[Файл:Azbuka 1574 by Ivan Fyodorov.png|міні|праворуч|200px|Перша сторінка [[Буквар (книга Федоровича)|«Букваря»]] [[Іван Федоров|Івана Федорова]], надрукованого у [[Львів|Львові]] [[1574]] року]]
 
Традиційно для запису української мови використовували кириличні літери. Це пов'язано зі [[православ'я|східним обрядом]] української церкви, яка довгий час була єдиним впроваджувачем освіти. До XVIII ст. століття вживали класичний кириличний шрифт, у XVI—XVII ст. паралельно використовували також «[[козацький скоропис]]», в якому написання літер було іншим («хвилястим» або «бароковим»)<ref>[http://litopys.org.ua/rizne/mitch.htm Віталій Мітченко. Мистецтво скоропису в просторі українського бароко]</ref>. У XVII ст. [[Петро Могила]]<ref>Всероссийский «словарь-толкователь» / Под ред. В.&nbsp;В.&nbsp;Жукова.&nbsp;— 1-е изд.&nbsp;— СПб.: А.&nbsp;А.&nbsp;Каспари, 1893—1895.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 445.</ref> розробив спрощений кириличний шрифт, який пізніше в [[Російська імперія|Російській імперії]] запровадив [[Петро I]] під назвою «[[гражданка]]». З Росії використання цього шрифту поширилося на інші народи, що вживали кириличне письмо. Таким чином творення нової української орфографіїортографії відбувалося на базі гражданки.
 
Сьогодні для запису української мови використовують адаптовану [[кирилиця|кириличну абетку]] із 33 літер. Особливостями українського алфавіту порівняно з іншими кириличними є наявність букв '''[[Ґ]]''', '''[[Є]]''' та '''[[Ї]]''' (щоправда, '''Ґ''' вживають також в [[урумська мова|урумській]] та іноді в [[білоруська абетка|білоруській]] абетках).
Ще деякі незначні зміни прийнято у редакції правопису 1946 року й 1959 (вийшла друком наступного року). Вона була пов'язана з документом ''«Правила русской орфографии и пунктуации»'', що вийшов 1956 року. Від 1960 аж до 1990 офіційною була саме редакція 1960 року.
 
Після початку ''«[[Перебудова|перебудови]]»'' питання вдосконалення українського правопису знову стало актуальним&nbsp;— редагування правописного кодексу розпочала ОрфографічнаОртографічна комісія при ЛММ АН УРСР. Проєкт обговорювали й у новоствореному Товаристві української мови ім. Т. Шевченка (головою якого був [[Дмитро Павличко]]). Новий варіант затверджено [[14 листопада]] [[1989]], а опубліковано [[1990]] року. Головними досягненнями стало відновлення букви '''[[ґ]]''' та [[Кличний відмінок|кличного відмінка]] (за радянських часів він був необов'язковим і називався ''клична форма'').
 
Сьогодні, попри існування офіційного правопису української мови, він не є єдиноприйнятим. Навіть в Україні чимало видавництв та видань використовують інші версії правопису, які або схиляються до «[[Харківський правопис|скрипниківки]]», або відрізняються від офіційного правилами передачі слів іншомовного походження.
 
22 травня 2019 року [[Кабінет Міністрів України]] схвалив нову редакцію правопису, підготовлену [[Українська національна комісія з питань правопису|Українською національною комісією з питань правопису]]. Нова редакція повернула до життя деякі особливості [[Харківський правопис|правопису 1928 року]], які були частиною української ортографічної традиції. При цьому комісія керувалася розумінням того, що й мовна практика українців другої половини XX&nbsp;— початку XXI&nbsp;ст. вже стала частиною української орфографічноїортографічної традиції<ref>{{Cite web|title=У МОН пояснили, навіщо міняли Український правопис. Закон і Бізнес|url=https://zib.com.ua/ua/print/140751-u_mon_poyasnili_navischo_minyali_ukrainskiy_pravopis.html|website=zib.com.ua|accessdate=2021-04-06}}</ref>.
 
== Лексика ==
7834

редагування