Транквілізатори: відмінності між версіями

'''Транквіліза́тори''' ,(від лат. ''tranquillo'' — ''заспокоювати)'' або '''анксіолітики''' (від {{lang-la|anxietas}} — ''тривожний стан'', ''страх'' + {{lang-el|lytikos}} — ''здатний розчиняти'', ''ослаблюючий'') чи '''атарактики''' (від {{lang-el|ataraxia}} — ''незворушність'') — психотропні [[лікарські засоби]], здатні усувати або пом'якшувати невротичні прояви, [[страх]], тривогу, емоційну напругу, розлади сну.

 

Більшість транквілізаторів належать до групи [[Бензодиазепіни|бензодіазепінів]]. Перший препарат був синтезований в 1951 році, а випробували його лише через кілька років (в 1955 році). Через два роки після випробувань, препарату дали ім'я «'''''Транквілізатор'''''».

Транквілізатори володіють п'ятьма фармакодинамічними властивостями:

 

 

При цьому ''анксіолітична'' (протитривожна) властивість є найбільш важливою особливістю даних заспокійливих засобів, яка проявляється у зменшенні страху, тривоги, неспокою, зниженні емоційної напруги. Також сприяє зниженню іпохондрії (підвищена недовірливість) і [[Обсесивно-компульсивний розлад|обсессії]] (нав'язливі думки). Снодійна дія проявляється в полегшенні засинання, збільшенні глибини сну і його тривалості. Седативна властивість сприяє зменшенню денної активності, швидкості рухових і психічних реакцій, психомоторної збудливості і зниженню [[Концентрація уваги|концентрації уваги]]. Протисудомний ефект пригнічує поширення епілептогенної активності. Міорелаксантний ефект сприяє зняттю збудження і напруги. Також він обмежує реакцію, викликаючи млявість, слабкість. Деякі транквілізатори мають вегетостабілізуючу дію — нормалізують активність нервової системи. Клінічно ця дія проявляється у зменшенні проявів вегетативної тривоги (пітливість, тахікардія, артеріальна гіпертензія, порушення функцій травлення). Ці заспокійливі засоби також і пригнічують — підсилюють ефект наркозних, снодійних, анальгезуючих засобів.