Чуковський Корній Іванович: відмінності між версіями

На початку 1920-х належав до об'єднання літераторів «[[Серапіонові брати]]» (до групи входили [[Гумільов Микола Степанович|Микола Гумільов]], [[Ейхенбаум Борис Михайлович|Борис Ейхенбаум]] та інші). Далі почалася смуга особистих трагедій письменника. В 1926 було заарештовано його доньку Лідію, котра вступила до підпільного товариства. Її відпустили на поруки і потім заслали до Саратова, завдяки клопотанню батька, лише на 11 місяців. Глава радянських педагогів [[Крупська Надія Костянтинівна|Надія Крупська]] стала особистим ворогом Чуковського, критикуючи його казки і вимагаючи їх заборони за «міщанську непристойність» і «буржуазну ідейність». Зокрема їй вдалося домогтися заборони «Бармалея» і «Лікаря Айболитя». У справу втрутився [[Максим Горький]], написавши статтю вна захист Чуковського, схвалену Сталіним. Він підвів обґрунтування цитатами [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]], його підтримали більшість видатних літераторів СРСР, [[Толстой Олексій Миколайович|Олекій Толстой]], [[Шишков В'ячеслав Якович|В'ячеслав Шишков]], [[Тинянов Юрій Миколайович|Юрій ТитняновТинянов]] та інші. Сам Корній Іванович в 1929 відрікся від своїх казок та пообіцяв видати збірку нових, «ідеологічно правильних», але цієї обіцянки не дотримав. У 1931 році померла одинадцятирічна донька Марія, котра захворіла напередодні відречення. Чуковський присвятив себе дослідженню історії літератури<ref name=":4">{{Cite book|title=Жизнеописания славных писателей-сказочников|last=Ерёмин|first=Виктор|year=298|publisher=Aegitas|location=|pages=298|language=рос.|isbn=}}</ref>.