Відмінності між версіями «Єврейські біженці»

м
джерела
(оформлення)
м (джерела)
У [[XVII століття|XVII столітті]] вигнання відбувалися рідше, проте низка воєн і повстань також негативно позначився на долі євреїв у Європі.
 
Починаючи з [[1593]]&nbsp;року на теренах [[Україна|УкраїніУкраїни]] сталася низкунизка козацьких повстань, що супроводжувалися антиєврейскими погромами, а в [[1648]]&nbsp;році відбулося [[Хмельниччина|повстання Богдана Хмельницького]], під час якого єврейські громади України піддалися масовому винищенню. З травня 1648 року почалася втеча єврейського населення містечок Київської та Житомирської областей в укріплені міста. Частина євреїв, рятуючись від козаків, покинула ЛівобережжіЛівобережжя після [[Корсунська битва|битви під Корсунем]] разом із загоном князя [[Ярема Вишневецький|ЄреміїЯреми Вишневецького]]. У містах, захоплених козаками, відбувались масові і жорстокі розправи над євреями і поляками. Що залишилися в живих, козаки продавали в рабство татарам<ref name="ukr"/>. Полонених євреїв згодом викуповували громади [[Османська імперія|Османської імперії]]<ref>{{ЭЕЭ|13242|Выкуп пленных}}</ref>. Ті, що вижили в ході повстання євреї втекли з України в [[Литва|Литву]], внутрішні області [[Польща|Польщі]], [[Пруссія (держава)|Пруссію]], [[Сілезія|Сілезію]] і далі<ref name="ukr"/>.
 
[[23 квітня]] [[1615|1615 року]]&nbsp;року [[Людовик XIII Справедливий|Людовік XIII]] видав указ про вигнання євреїв з [[Франція|Франції]] протягом місяця під страхом смерті. Євреям було заборонено жити не тільки у Франції, але і в її колоніях<ref name="luahshana1">{{cite web|url = http://luahshana.com/tag/Изгнание%20евреев|title = Изгнание евреев|work = Еврейский календарь Luahshana|publisher =|accessdate = 2009-08-14|archiveurl = https://www.webcitation.org/614kRPghe?url=http://luahshana.com/tag/%D0%98%D0%B7%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B5%D0%B2|archivedate = 2011-08-20|deadlink = no}}</ref>.
 
У першій половині [[XVIII століття]] в [[Російська імперія|Російській імперії]] було видано два укази про вигнання євреїв з Росії: [[26 квітня]] [[1727]]&nbsp;року і [[2 грудня]] (13 грудня за новим стилем) [[1742]]&nbsp;року. Перший указ імператриці [[Катерина I|Катерини I]] вимагав ''„Жидів, як чоловічої, так і жіноча статі, які знаходяться на Україні і в інших Російських містах, тих всіх вислати геть з Росії за рубіж негайно, і надалі їх ні під якими образи в Росії не впускати“'' з зазначенням ''„при відпустці їх дивитися міцно ж, щоб вони з Росії за рубіж червоних золотих і ні яких Російських срібних монет  аж ніяк не вивезли“'', [http[://ru.wikisource.org/wiki/Полное_собрание_законов_Российской_империи/ВТ/Собрание_первое:s:Полное собрание законов Российской империи (Сперанский)/8673 |другий указ]] імператриці [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]], фактично дублюючи указ Катерини, доповнював його можливістю повернутися виключно за умови прийняття [[Християнство|християнства]]: ''„хіба хто з них захоче бути Християнську віру Грецького сповідання; таких хрестячи в Нашій Імперії, жити їм дозволити, геть їх з Держави вже не випускати“''<ref name="pseudology">{{стаття|автор =| назва = Евреи России|посилання = www.pseudology.org/evrei/Evrei_Russia_documents.htm|відповідальний = Составитель и редактор Семёнов Ю. И.|автор видання =|видання = Национальная политика в императорской России|тип =|місто = {{М.}}|видавництво = Центр по изучению межнациональных отношений РАН, Координационно-методический центр Института этнологии и антропологии имени Н.Н. Миклухо-Маклая|рік = 1997|випуск =|том =|номер =|сторінки =|isbn =}}</ref>.
 
У другій половині [[XVIII століття]] відбувся [[Поділи Речі Посполитої|поділ Польщі]] між [[Пруссія (держава)|Пруссією]], [[Австрія|Австрією]] та [[Росія|Росією]]. У результаті безліч євреїв, що проживали на території колишньої Польщі опинилися під російською юрисдикцією. У [[1783]]&nbsp;році євреїв [[Білорусь|Білорусі]] було заборонено жити в селах, оскільки вони були приписані до міського ([[Міщанство|міщанському]]) стану. [[21 січня]] [[1786|1786 року]] був виданий сенатський указ, який дозволяв євреям тимчасово жити в селах. Купці з Білорусі при цьому володіли правом вільного пересування на відміну від інших представників цього стану. Після появи їх у [[Москва|Москві]] і [[Смоленськ]]у за скаргою християнських купців в [[1791]]&nbsp;році був прийнятий імператорський указ про заборону євреям селитися за межами кількох західних губерній. Цей указ поклав початок [[Смуга осілості|смузі осілості]]. В У&nbsp;[[1795]]&nbsp;році був опублікований урядовий указ, за яким всі жили в селах євреї були приписані до міст, а потім євреїв вигнали з сіл<ref>{{ЭЕЭ|15439|Россия. Евреи на территории России в конце XVIII века}}</ref>. Нарешті [[13 квітня]] [[1835]]&nbsp;року був опублікований указ Сенату, згідно з яким євреям дозволялося селитися в 6 західних губерніях і двох областях вільно, у 10 губерніях з істотними обмеженнями (наприклад, з забороною жити в губернських містах), в інших місцях поселення заборонялося<ref name="pseudology"/>.
 
== XIX — початок XX століть ==