Христодул (Архієпископ Афінський): відмінності між версіями
Deineka (обговорення | внесок) Створена сторінка: '''Архієпископ Хрістодул''' ({{lang-el|Χριστόδουλος}}, у миру '''Христос Параскеваїдіс''' {{lang-el|Χρή... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 23:38, 15 листопада 2009
Архієпископ Хрістодул (грец. Χριστόδουλος, у миру Христос Параскеваїдіс грец. Χρήστος Παρασκευαΐδης, 17 січня 1939, Ксанфі — 28 січня, 2008, Афіни, Греція) — Архієпископ Афінський і всієї Еллади; предстоятель Елладськой православній церкві з 28 квітня 1998. Перший предстоятель Елладськой церкви, вибраний демократичним шляхом.
Життєпмс
Христодул (Параскеваідіс) народився в 1939 році в Ксанфі (Північна Греція). Він закінчив юридичний і богословський факультети Афінського університету, в 1961 році був рукопокладений у диякона, а в 1965 році - у пресвітера. Протягом дев'яти років Христодул ніс послух проповідника і духівника в храмі Успіння Божої Матері в Старому Фаліроні (Афіни), потім — секретаря Священного Синоду Елладської Церкви.
У липні 1974 року він був рукопокладений у єпископи з титулом митрополит Димитріадський, 28 квітня 1998 року Синодом Елладської Православної Церкви був обраний Архієпископом Афінським і всієї Еллади.
Архієпископ Христодул мав вчений ступінь доктора богослов'я, отримав диплом випускника Афінського університету на кафедрі французької і англійської філології; він є автором великої кількості книг науково-богословського і повчального характеру.
Архієпископ був яскравою фігурою. Він виступав за виняткову роль церкви в житті країни. Наприклад, він виступив проти виключення графи "релігія" з посвідчення особи.
Був відомий незалежною, а деколи і конфронтаційною, позицією у відносинах з Грецькою державою, виступав проти дій НАТО на Балканах і позиції в цих питаннях Греції як члена НАТО.
В той же час він був за зближення православної і католицької церков. У 2006 році Архієпископ Христодул зустрівся з Папою Римським. Це була перша зустріч представників двох церков такого рівня. Тоді ж з'явилися повідомлення про те, що ієрархи обговорювали можливості подолати Великий розкол християнської церкви 1054 року.