Єврейські біженці: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Pavelgorn (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
вікіфікація
Рядок 1:
'''Єврейські біженці''' — [[євреї]], які були змушені покинути місце свого проживання через переслідування у зв'язку зі своєю національною або релігійною приналежністю. Такі переслідування найчастіше породжуються [[Антисемітизм|антисемітизмом]] — різновидом[[Ксенофобія| ксенофобії]], ідеологією ворожого ставлення до євреїв як до етнічної чи релігійної групи.
 
=== Переслідування в Європі ===
Найбільшу популярність в історії отримали депортації євреїв з території Палестини римлянами в 70-е і 130-е роки н. е., переслідування з боку християнської церкви в [[Середні віки]] в[[Європа| Європі]], [[погроми]] і [[смуга осілості]] в [[Російська імперія|Російській імперії]], масові вигнання і вбивства нацистами з 1930-х до 1945 року ([[Голокост]]), переслідування в мусульманських країнах в період [[1940-ві|1940-х-1970 х]] років.
 
Прагнення до отримання надійного притулку для євреїв стало стимулом для зародження [[Сіонізм|сіоністського руху]] і створення держави [[Ізраїль]].
 
== У Стародавньому світі ==
Переслідування євреїв в [[Античність| Античності]] носили епізодичний характер. В основному вигнання і насильницькі переселення були наслідком [[Війна| воєн]] і повстань.
 
<nowiki/><nowiki/>''<nowiki/>''
 
Першою історичною згадкою про єврейських біженців є вихід євреїв з [[Єгипет|Єгипту]] приблизно в XIII столітті до н.&nbsp;е. Загальна кількість євреїв, які вийшли з [[Мойсей|Мойсеєм]] із Єгипту невідомо, проте в [[Біблія|Біблії]] зазначено число чоловіків старше двадцяти років&nbsp;— понад 600 тисяч осіб.
 
У 733—720 роках до н.&nbsp;е. після ряду повстань проти [[Ассирія|Ассирії]] її царі [[Тіглатпаласар III|Тиглатпаласар III]], [[Салманасар V]] і [[Саргон II]] завоювали [[Ізраїльське царство]], а його жителів переселили в Ассирію, де вони були згодом [[Асиміляція (соціологія)|асимільовані]]. Історичні хроніки згадують 13 &nbsp;520 осіб, переселених з [[Галілея|Галілеї]] і 27 &nbsp;290 або 27 &nbsp;280 осіб переселених з [[Самарія|Самарії]]. У 701 році до н.&nbsp;е. армія ассирійського царя [[Сін-аххе-еріба]] вторглася в [[Юдея|Юдею]], розоривши безліч міст. Сін-аххе-еріба захопив в полон 200 &nbsp;150 чоловік.
 
В період 598—582 роки до н.&nbsp;е. відбулося насильницьке переселення частини населення [[Юдейське царство|Юдейського царства]] вдо [[Вавилон]]іюії як каральний захід за антивавилонське повстання в Юдеї. Цей період отримав назву [[Вавилонський полон]]. Частина євреїв (42 &nbsp;360 осіб) повернулася до [[Юдея|Юдеї]] після завоювання Вавилонії перським царем Киром Великим. Збереглися уривчасті відомості про вигнання євреїв з Риму в 139 році до н.&nbsp;е., в 19 році н.&nbsp;е. і в 50 році н.&nbsp;е.
 
Перший антиєврейський погром стався в [[38|38 році]] н.&nbsp;е. в [[Александрія|Александрії]]. Він був викликаний прагненням городян протидіяти отриманням євреями громадянських прав. Історики відзначають опору погромників на антисемітську ідеологію.
 
Чергові масові депортації євреїв з [[Палестина|Палестини]] проводилися [[Стародавній Рим|римлянами]] в [[70-ті|70-е]] і [[130-ті|130-е роки]] роки н.&nbsp;е. після [[Юдейські війни|Юдейських війн]] і повстання [[Бар-Кохба|Бар-Кохби]]. Після руйнування [[Єрусалим]]<nowiki/>у євреїв під загрозою смерті було заборонено наближатися до міста. Історик і очевидець [[Йосип Флавій]] писав, що під час римського вторгнення загинуло 1,1&nbsp;млн осіб та 97 &nbsp;тисяч потрапили в полон Під час [[повстання Бар-Кохби]] загинуло ще 580 &nbsp;тис. юдеїв.
 
Одне з перших вигнань євреїв з [[Християнство|християнських]] країн відбулося в [[414|414 році]] в Олександрії при візантійському патріарху [[Кирило Александрійський|Кирилові]]. Згодом з [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] євреїв виганяли з [[Антіохія|Антіохії]] після придушення повстання в [[608|608 році]].
 
== В Середньовіччі ==
 
=== Вигнання з Аравійського півострова ===
У [[VII століття|VII столітті]] в місті Медіна проживало 3 єврейських плем'я. У 622 році в Медині з'явився мусульманський пророк [[Магомет|Мухаммед]]. В результаті конфлікту між мусульманами і євреями племена бану кайнука і бану Надир були вигнані з Медіни. У 627 році практично всі чоловіки племені бану Курайза були [[Смертна кара|страчені]], а жінки і діти продані в [[ рабство]].
 
У [[628|628 році]] війська Мухаммеда вторглися в оазис Хайбар в 150 кілометрах від Медіни, в якому проживали євреї і в який переселилося плем'я бану Надир. Мухаммед конфіскував всі землі, які належали сповідуючим [[юдаїзм]] племенам. Його наступник, [[халіф]] [[Умар ібн аль-Хаттаб|Умар ібн Хаттаб]] на початку [[640-ві|640-х]] років наказав усім євреям покинути центральні та північні області [[Аравійський півострів|Аравійського півострова]], включаючи Хайбар. Заборона євреям проживати в цій області зберігається по теперішній час.
Рядок 32 ⟶ 29:
=== Переслідування в Європі ===
У [[Середньовіччя|Середні століття]] становище євреїв в [[Європа|Європі]] цілком залежало від доброї волі місцевої влади і [[Монарх|монархів]]. [[Християнська Церква|Християнська церква]] в Середні століття брала участь у переслідуванні юдеїв як іновірців і примушувала до [[Хрещення|прийняття християнства]]. Оскільки їм заборонялося володіти землею, то вони найчастіше займалися [[Торгівля|торгівлею]] або [[Лихварство|лихварством]]. Це підігрівало невдоволення місцевого населення і провокувало погроми і вигнання. Євреїв звинувачували в поширенні хвороб, не урожаях та інших лихах. У Середньовіччі на євреїв почали зводити [[кривавий наклеп]]&nbsp;— звинувачення у вбивствах християн в ритуальних цілях. Практично саме в цей час народилася легенда про «<nowiki/>[[Вічний жид|Вічного жида]]<nowiki/>»&nbsp;— єврея, який ніде не може знайти спокійного пристановища{{Sfn|Мусс|2007}}.
 
; Візантія
Весною [[1097|1097 року]] в [[Херсон]]і єврейський купець купив у [[Половці|половців]] групу захоплених ними поблизу [[Київ|Києва]] бранців, серед них виявився чернець [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] [[Євстратій Постник]], який невдовзі помер у полоні (за переказами&nbsp;— убитий господарем за небажання відмовитися від Христа)<ref>{{Cite web|url=http://www.krotov.info/yakov/6_bios/32/1050u_evstraty.htm|title=Евстратий Печерский|last=Кротов|first=Яков.|website=Словарь святых|archiveurl=https://www.webcitation.org/614kNRupZ?url=http://krotov.info/yakov/6_bios/32/1050u_evstraty.htm|archivedate=2011-08-20|accessdate=2009-12-09|deadurl=no}}</ref>. Церква оголосила святих Євстратія, «замученими на Великдень жидами». [[Епарх|Єпарх]] Херсона (хрещений юдей) був страчений за наказом [[Імператор|імператора]] разом з купцем, який купив ченця. Підсумком цього скандалу стало вигнання з міста всіх єврейських торговців і конфіскація їх майна. В історії є відомості про насильницькі хрещення Візантії (зокрема, за указом імператора [[Лев III Ісавр|Лева III]] в [[720-ті|720-е]] роки), однак про проведення даного указу в життя і зв'язку його з переселенням євреїв в інші країни відомостей майже немає. Історики вважають, що в цілому у Візантійській імперії євреї не піддавалися вигнанням.
 
; Київська Русь
В [[1113|1113 році]] в [[Київ|Києві]] стався великий єврейський погром, після якого, як писав в «<nowiki/>[[История Российская (Татищев)|Історії Російської]]<nowiki/>» [[Татищев Василь Микитович|Василь Татищев]], князі ухвалили, що ''«нині з всієї Російську землі вислати всіх жидів і з усім їхнім маєтком, і надалі не опушать, а чи є таємно увійдуть, вільно їх грабувати і вбивати… З цього часу жидів на Русі немає»''. [[Тихомиров, Лев Александрович|Лев Тихомиров]] в [[1892|1892 році]] пише, що євреї повернулися в південно-західні міста приблизно до [[XIII століття]], а [[Стельмашенко Михайло Оксентійович|Михайло Стельмашенко]] в [[1911|1911 році]] стверджує, що ''«ні„ні один помісний літописець не згадує про них до початку [[XV століття]]<nowiki/>»''.
 
; Англія
В [[Норвіч]]і в [[1144|1144 році]] відбувся перший зафіксований в історії випадок [[Кривавий наклеп|кривавого наклепу]]. З вересня [[1189]] по березень [[1190|1190 року]] по країні прокотилася хвиля антиєврейських погромів, пов'язана з коронацією [[Річард I Левове Серце|Річарда I]]. Надалі єврейські громади Англії постраждали під час [[Друга Баронська війна|Баронської війни]] (''[[:en:Second Barons' War|англ.]]'') ([[1263]]—[[1267]]).
 
[[18 липня]] [[1290|1290 року]] король [[Англія|Англії]] [[Едуард I Довгоногий|Едуард I]] видав [[Едикт про вигнання 1290|указ]] про вигнання з країни всіх євреїв (число яких у країні на той момент не перевищувала 4000). Більшість біженців переїхали у [[Франція|Францію]], [[Фландрія|Фландрію]] і [[Німеччина|Німеччину]]. Указ був скасований тільки в [[1652|1652 році]]&nbsp;році [[Олівер Кромвель|Олівером Кромвелем]]<ref name="gb">{{ЕЄЕ|10872|Велика Британія}}</ref>.
 
; Іспанія
Початком переслідування євреїв стало прийняття у [[589|589 році]] н.&nbsp;е. королем [[Реккаред I|Реккаредом I]] [[Католицтво|католицтва]]. Після цього під тиском духовенства почалося прийняття антиєврейських законів. В [[613|613 році]] всі [[Іспанія|іспанські]] євреї, відмовилися прийняти [[хрещення]], були змушені залишити країну за наказом короля [[Сісебут]]а. Решта через кілька років були звернені в рабство. Надалі в [[620-ті|620-е]] роки при королі [[Свінтіла|Свінтіл]]<nowiki/>і вигнанцям дозволили повернутися. При королі [[Хінтіла|Хінтіле]] відновилися гоніння і шостий собор в [[Толедо]] в [[638|638 році]] постановив, що лише [[Католицтво|католики]] можуть жити в Іспанії. Частина євреїв прийняла християнство, інші знову змушені були покинути країну.
 
У [[XIV століття|XIV столітті]] в християнській [[Севілья|Севільї]] почалися антиєврейські виступи. З [[1378|1378 року]]&nbsp;року архієпископ Феліпе Мартінес виступав з антиєврейскими проповідями і закликами до насильства. [[4 червня]] [[1391|1391 року]] в Севільї почався антиєврейських погром. Було вбито близько 4000 чоловік, безліч євреїв прийняли насильницьке [[хрещення]]. Погроми перекинулися на інші міста [[Кастилія|Кастилії]] і [[Арагон]]а. Частина іспанських євреїв переселилася в [[Португалія|Португалію]], [[Алжир]] і [[Марокко]].
 
Після завоювання [[Гранада|Гранади]] навесні [[1492|1492 року]]&nbsp;року королівське подружжя [[Фердинанд II Арагонський]] і [[Ізабелла I (королева Кастилії, Леону і Галісії)|Ізабелла I Католицька]] підписала указ (''[httpshttp://ru.wikisource.org/wiki/es:Decreto&#x20;de&#x20;Granada АльгамбрскийАльгамбрський декрет]''), який зобов'язує євреїв протягом чотирьох місяців (до [[31 липня]]) хреститися або покинути країну. Всякий хрещений єврей, який залишився в Іспанії після цього терміну, оголошувався поза законом. Євреям дозволили продати своє майно і взяти з собою деякі речі, за винятком золота, срібла, перлів та дорогоцінних каменів. Нерухомість продавати не дозволялося. До 31 липня виселити всіх євреїв не вдалося, термін був продовжений до [[2 серпня]]. Кількість вигнанців оцінюється різними істориками від 50 до 300 тисяч. Швидше за все, 50 тисяч є дуже заниженою цифрою, оскільки ряд джерел вказує, що тільки в Португалію з Іспанії переселилося від 100 до 120 тисяч євреїв, а ще 200 тисяч&nbsp;— у [[Туреччина|Туреччину]], [[Італія|Італію]] і Північну [[Північна Африка|Північну Африку]]. Формально Альгамбрский декрет був скасований лише конституцією, прийнятою в [[1876|1876 році]]&nbsp;році.
 
; Франція
Переслідування євреїв почалися в [[1007|1007 році]]&nbsp;році, коли єпископ Ліможа Альдуїн зажадав від євреїв, що проживали на території його єпархії, негайно хреститися або залишити [[Лімож]]. Більшість євреїв покинули місто.
 
У [[1182|1182 році]]&nbsp;році король [[Франція|Франції]] [[Філіп II Август]] опублікував указ про вигнання з Франції всіх євреїв і конфіскації належала їм власності. Більшість вигнанців знайшли притулок в сусідніх з Францією графстві [[Шампань]], королівстві [[Прованс]], графстві [[Венессен|Венесен]] та інших місцях.
 
[[19 липня]] (або [[22 липня]]) [[1306|1306 року]]&nbsp;року король [[Філіпп IV Красивий|Філіп Красивий]] видав указ про виселення євреїв з Франції та конфіскації всієї їхньої власності. На виселення було дано один місяць. Євреїв вигнали також [[Лотарингія]], [[Савойя (історична область)|Савойя]], [[Дофіне]], [[Франш-Конте]]. Більшість з євреїв переїхало в південні провінції, непідвладні королю. [[28 липня]] [[1315|1315 року]]&nbsp;року [[Людовик X Сварливий|Людовик X]] дозволив євреям повернутися у Францію за умови сплати великого викупу.
 
У [[1394|1394 році]] король [[Карл VI Божевільний|Карл VI]] знову заборонив євреям жити у Франції за «гріхи євреїв перед святою вірою». Євреї знову бігли в південні провінції. В кінці [[XV століття]] ці землі увійшли в [[Домен (область)|королівський домен]] і євреїв вигнали звідти теж. Після цього євреїв у Франції не було три століття.
 
; Швейцарія
У [[1287|1287 році]]&nbsp;році в [[Берн]]і стався погром, в 1290-х роках&nbsp;— кривавий наклеп і вигнання євреїв. [[10 січня]] [[1347]] влади [[Базель|Базеля]] звинуватили євреїв в епідемії чуми. 600 євреїв спалено, 200 єврейських дітей звернена в християнство, цвинтар зруйновано, синагога спалена, євреї вигнані з країни. За іншими даними, перше звинувачення у поширенні чуми сталося в [[1348|1348 році]]&nbsp;році місті [[Шийон]], де під тортурами кілька людей зізналися в отруєнні колодязів. Це послужило приводом для масових страт і вигнання євреїв по всій Швейцарії. Дискримінаційні заборони щодо євреїв були скасовані у Швейцарії тільки в кінці [[XIX століття]].
 
; Німеччина
Кінець [[XIII століття|XIII]]—[[XIV століття]] в історії євреїв [[Німеччина|Німеччини]] названі «мученицькими». В цей час єврейські громади піддавалися численним утисків і погромів. Було знищено понад 300 громад, євреї були вигнані з більшості міст Німеччини. У зв'язку з численними випадками кривавих наклепів римський папа [[Інокентій IV]] у [[1247|1247 році]] видав [[Папська булла|буллу]], в якій зазначав, що ''«доля„доля євреїв під владою таких князів і правителів стає, таким чином, ще більш жахливою, ніж доля їхніх предків у Єгипті під владою фараонів. Через ці переслідування вони змушені покидати ті місця, де предки їх жили з найдавніших часів»часів“''. Але і папська булла не рятувала євреїв від нападів і погромів. Так, навіть в оскверненні [[Гостія|гостгостії]]<nowiki/>ії в Кноблаухе в [[1510|1510 році]]&nbsp;році спричинила за собою страту 38 євреїв і вигнання з інших всій території [[Бранденбург|Бранденбурзького]] князівства.
 
Безліч євреїв з Німеччини переселялося в [[Польща|Польщу]], де до [[XVI століття|XVI]]—[[XVII століття|XVII століть]] виникли численні єврейські громади.
 
; Австрія
У [[1420|1420 році]]&nbsp;році за наказом [[Альбрехт II|Альбрехта V]] всі євреї [[Австрія|Австрії]] були арештовані. 270 &nbsp;осіб були спалені на багатті за звинуваченням в оскверненні [[Гостія|гостгостії]]<nowiki/>ії в [[Енс (місто)|ЕнсЕнсі]]<nowiki/>і. Всі інші, за винятком погодилися хреститися, були вислані з країни, їх власність конфіскована.
; Португалія
У [[1487|1487 році]]&nbsp;році муніципальні ради [[Лісабон]]а і ряду інших міст прийняли постанови про вигнання євреїв. Однак ці постанови були скасовані королем [[Жуан II Досконалий|Жуаном II]]. У [[1492|1492 році]]&nbsp;році 120 &nbsp;000 євреїв втекли в Португалію з Іспанії. Через рік у зв'язку зі спалахнула серед переселенців епідемією [[Чума|чуми]] Жуан II зажадав від іспанських євреїв залишити Португалію. Ті, хто не зміг виїхати через високу плату за перевезення на португальських кораблях, були продані в рабство.
 
У грудні [[1496]]&nbsp;року король [[Мануель I Щасливий|Мануель I]] видав декрет про вигнання євреїв з [[Португалія|Португалії]] та обов'язкове хрещення дітей. 20 000 євреїв покинули країну. Решта були піддані насильницькому хрещенню згідно з декретом від [[19 березня]] [[1497]]&nbsp;року. Однак навіть хрещення і спеціальний «охоронний» указ короля прийнятий у травні 1497 року не рятували євреїв від переслідувань і погромів. В [[1506]]&nbsp;році в Лісабоні було вбито 2000 чоловік. У зв'язку з великою кількістю подібних акцій Мануель I указом від [[1 березня]] [[1507]]&nbsp;року. дозволив насильно хрещеним євреям залишати країну і навіть вивозити майно, що раніше було заборонено. Втеча євреїв з Португалії тривав до початку [[XVII століття]].
 
У грудні [[1496|1496 року]] король [[Мануель I Щасливий|Мануель I]] видав декрет про вигнання євреїв з [[Португалія|Португалії]] та обов'язкове хрещення дітей. 20 000 євреїв покинули країну. Решта були піддані насильницькому хрещенню згідно з декретом від [[19 березня]] [[1497|1497 року]]. Однак навіть хрещення і спеціальний «охоронний» указ короля прийнятий у травні 1497 року не рятували євреїв від переслідувань і погромів. В [[1506|1506 році]] в Лісабоні було вбито 2000 чоловік. У зв'язку з великою кількістю подібних акцій Мануель I указом від [[1 березня]] [[1507|1507 року]]. дозволив насильно хрещеним євреям залишати країну і навіть вивозити майно, що раніше було заборонено. Втеча євреїв з Португалії тривав до початку [[XVII століття]].
; Литва
У [[1495|1495 році]]&nbsp;році князь Олександр оголосив про вигнання євреїв з [[Литва|Литви]]. Нерухоме майно вигнанців було оголошено власністю князя і частково роздано християнам. В [[1501|1501 році]]&nbsp;році євреям дозволили повернутися і навіть повернули забране майно.
 
== В Новий і Новітній час ==
У [[XVII століття|XVII столітті]] вигнання відбувалися рідше, проте низка воєн і повстань також негативно позначився на долі євреїв у Європі.
 
Починаючи з [[1593|1593 року]]&nbsp;року на [[Україна|Україні]] ставсясталася низку козацьких повстань, що супроводжувалися антиєврейскими погромами, а в [[1648 ]]&nbsp;році відбулося [[Хмельниччина|повстання Богдана Хмельницького]], під час якого єврейські громади України піддалися масовому винищенню. З травня 1648 року почалася втеча єврейського населення містечок Київської та Житомирської областей в укріплені міста. Частина євреїв, рятуючись від козаків, покинула Лівобережжі після [[Корсунська битва|битви під Корсунем]] разом із загоном князя [[Ярема Вишневецький|Єремії Вишневецького]]. У містах, захоплених козаками, відбувались масові і жорстокі розправи над євреями і поляками. Що залишилися в живих козаки продавали в рабство татарам. Полонених євреїв згодом викуповували громади [[Османська імперія|Османської імперії]]. Ті, що вижили в ході повстання євреї втекли з України в [[Литва|Литву]], внутрішні області [[Польща|Польщі]], [[Пруссія (держава)|Пруссію]], [[Сілезія|Сілезію]] і далі.
 
[[23 квітня]] [[1615|1615 року]] [[Людовик XIII Справедливий|Людовік XIII]] видав указ про вигнання євреїв з [[Франція|Франції]] протягом місяця під страхом смерті. Євреям було заборонено жити не тільки у Франції, але і в її колоніях.
 
У першій половині [[XVIII століття]] в [[Російська імперія|Російській імперії]] було видано два укази про вигнання євреїв з Росії: [[26 квітня]] [[1727|1727 року]]&nbsp;року і [[2 грудня]] (13 грудня за новим стилем) [[1742|1742 року]]&nbsp;року. Перший указ імператриці [[Катерина I|Катерини I]] вимагав ''«Жидів„Жидів, як чоловічої, так і жіноча статі, які знаходяться на Україні і в інших Російських містах, тих всіх вислати геть з Росії за рубіж негайно, і надалі їх ні під якими образи в Росії не впускати»впускати“'' з зазначенням ''«при„при відпустці їх дивитися міцно ж, щоб вони з Росії за рубіж червоних золотих і ні яких Російських срібних монет  аж ніяк не вивезли»вивезли“'', [httpshttp://ru.wikisource.org/wiki/Полное_собрание_законов_Российской_империи/ВТ/Собрание_первое/8673 другий указ] імператриці [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]], фактично дублюючи указ Катерини, доповнював його можливістю повернутися виключно за умови прийняття [[Християнство|християнства]]: ''«хіба„хіба хто з них захоче бути Християнську віру Грецького сповідання; таких хрестячи в Нашій Імперії, жити їм дозволити, геть їх з Держави вже не випускати»випускати“''.
 
У другій половині [[XVIII століття]] відбувся [[Поділи Речі Посполитої|поділ Польщі]] між [[Пруссія (держава)|Пруссією]], [[Австрія|Австрією]] та [[Росія|Росією]]. У результаті безліч євреїв, що проживали на території колишньої Польщі опинилися під російською юрисдикцією. У [[1783|1783 році]]&nbsp;році євреїв [[Білорусь|Білорусі]] було заборонено жити в селах, оскільки вони були приписані до міського ([[Міщанство|міщанському]]) стану. [[21 січня]] [[1786|1786 року]] був виданий сенатський указ, який дозволяв євреям тимчасово жити в селах. Купці з Білорусі при цьому володіли правом вільного пересування на відміну від інших представників цього стану. Після появи їх у [[Москва|Москві]] і [[Смоленськ]]у за скаргою християнських купців в [[1791|1791 році]]&nbsp;році був прийнятий імператорський указ про заборону євреям селитися за межами кількох західних губерній. Цей указ поклав початок [[Смуга осілості|смузі осілості]]. В [[1795|1795 році]]&nbsp;році був опублікований урядовий указ, за яким всі жили в селах євреї були приписані до міст, а потім євреїв вигнали з сіл. Нарешті [[13 квітня]] [[1835|1835 року]]&nbsp;року був опублікований указ Сенату, згідно з яким євреям дозволялося селитися в 6 західних губерніях і двох областях вільно, у 10 губерніях з істотними обмеженнями (наприклад, з забороною жити в губернських містах), в інших місцях поселення заборонялося.
 
== XIX&nbsp; — початок XX століть ==
[[XIX століття|XIX]] і початок [[XX століття]] ознаменувалися масовими єврейськими погромами в [[Еврейские погромы в России|Російській імперії]], а також під час [[Еврейские погромы во время Гражданской войны в России|Громадянської війни в Росії]]. [[Перша світова війна]] негативно позначилася на житті єврейського населення&nbsp;— влада масово виселяли євреїв з прифронтової смуги як ненадійний елемент. Безліч євреїв емігрував з Росії, в тому числі майже 200 тисяч&nbsp;— в [[Палестина|Палестину]], але більшість&nbsp;— у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Як вважають історики, антисемітизм в XIX столітті став в Росії державною політикою.
 
У [[1821]], [[1859]], [[1871|1871 роках]]&nbsp;роках у Росії в [[Одеса|Одесі]] і в [[1862|1862 році]]&nbsp;році в [[Білгород-Дністровський|Акермані]] (Білгород-Дністровський) сталися [[Еврейские погромы|єврейські погроми]], учасниками яких були місцеві [[греки]]. Приводом до першого погрому послужили чутки про причетність до вбивства євреїв у [[Стамбул]]і грецького православного [[ГригорийГригорій V (Патриарх Константинопольский)|патріарха Григорія]].
 
У 1881—1882 роках на півдні Росії відбулися масові погроми, пов'язані з вбивством [[Народна воля|народовольцями]] царя [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]]. 13-16 грудня 1881 року відбувся погром у [[Варшава|Варшаві]]. Влада практично заохочували погромників, не вживаючи заходів для захисту єврейського населення.
Рядок 90 ⟶ 95:
У 1870-х роках близько 30 тисяч російських євреїв втекли в [[Сполучені Штати Америки|США]], рятуючись від переслідувань. У подальшому темпи еміграції швидко наростали: з 1881 по 1900 роки в США в'їхало ще 600 тисяч євреїв{{Sfn|Мусс|2007}}. Євреям, що покинули Росію, було заборонено повертатися назад Переїзд євреїв у Великій Британії був припинений «Законом про імміграцію іноземців» в 1905 році
[[Файл:Jewish_refugees_Liverpool_1882.jpg|міні|300x300пкс|Єврейські біженці з Росії в порту [[Ліверпуль|Ліверпуля]], 1882 рік]]
[[3 травня]] [[1882|1882 року]]&nbsp;року були введені так звані [[Тимчасові правила|«Травневі закони»]]. Вони скасували деякі прийняті раніше при Олександрі II нормативні акти, що дозволяли деяким категоріям євреїв проживати поза межею осілості. Після цього відбулося чергове вигнання євреїв з великих міст. В самій смузі осілості євреїв було заборонено селитися, орендувати і купувати нерухомість поза міст і містечок.
 
У зв'язку з цими подіями близько 35 тисяч євреїв з Росії та Румунії переселилося в [[Палестина|Палестину]], склавши так звану Першу Алію. [[Османська імперія|ТурецькіОсманська]] властівлада бачилибачила в нових поселенцівпоселенцях загрозу і в червні [[1882|1882 року]]&nbsp;року видали закон, який забороняв поселення в країні євреїв&nbsp;— вихідців із [[Східна Європа|Східної Європи]]. Однак, з допомогою хабарів і юридичних прийомів закон обходили. [[28 березня]] [[1917|1917 року]]&nbsp;року турецькі власті вигнали з [[Яффа|Яффи]] і його передмість всіх євреїв, мотивуючи це наближенням англійської армії. Біженцями стали близько 5000 осіб.
 
Погроми в Росії пройшли також в 1890-х роках. За заявою нижньогородського губернатора ''«… в народі склалося переконання у повній безкарності найважчих злочинів, якщо тільки вони спрямовані проти євреїв»''. [[28 березня]] (за іншими даними [[29 березня]]) [[1891|1891 року]] за доповіддю міністра внутрішніх справ Росії [[Ігнатьєв Микола Павлович|Ігнатьєва]] був прийнятий імператорський указ про вигнання всіх євреїв з Москви і Московської губернії. Було виселено від 17 до 20 тисяч євреїв-ремісників, що жили там на підставі закону від 1865 року. Висилка супроводжувався гоніннями і масовими жорстокостями, описаними сучасниками.
[[Файл:Ekaterinoslav1905.jpg|міні|300x300пкс|Єврейські діти&nbsp;— жертви погрому в [[Дніпро (місто)|Катеринославі]] в 1905 році]]
На початку XX століття переслідування і погроми євреїв у Росії та Східній Європі продовжилися. У [[1903|1903 році]]&nbsp;році стався великий [[Кишинівський погром|погром у Кишиневі]]. Після опублікування [httpshttp://ru.wikisource.org/wiki/Манифест_об_усовершенствовании_государственного_порядка царського маніфесту] від [[17 жовтня]] [[1905|1905 року]]&nbsp;року 660 &nbsp;населених пунктів південних і південно-західних губерній у «смузі осілості» були охоплені погромами, які тривали  до [[29 жовтня]]. У тому числі 18-20 жовтня 1905 року відбувся великий єврейський погром у [[Ростов-на-Дону|Ростові]] (150 убитихвбитих). Найбільший погром початку століття відбувся [[19- жовтня|19]]—[[22 жовтня|22]] жовтня [[1905]] року в [[Одеса|Одесі]]. За різними оцінками в Одесі було вбито від 300 до 800 &nbsp;осіб і кілька тисяч було поранено, розгромлено близько 1600 будинків.
 
У [[1907|1907 році]]&nbsp;році в [[Румунія|Румунії]] відбулося селянське повстання також супроводжувалися погромами.
 
Ці події стали каталізатором нового потоку біженців і переселенців до Палестини, так званої [[ВтораяДруга алияАлія|Другої Алії]]&nbsp;— близько 40 &nbsp;тисяч чоловік. З Росії за період 1881—1914[[1881]]—[[1914]] роки емігрувало 1,98 &nbsp;мільйона євреїв, а включаючи Східну Європу&nbsp;— 2,4&nbsp;млн.
 
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] близько 500 тисяч євреїв було насильно виселено з прифронтових губерній і переселено у внутрішні губернії Росії. Це стало фактичною відміною «смуги осілості». Для надання допомоги жертвам погромів і виселень в [[1915 ]]&nbsp;році був створений [[Еврейский комитет помощи жертвам войны|Єврейський комітет допомоги жертвам війни]] . До кінця [[1916]] року Єврейський комітет допомоги жертвам війни надав допомогу 240 &nbsp;тис. біженців і вимушених переселенців.
 
Серйозно [[ЕврейскиеЄврейські погромыпогроми вопід времячас ГражданскойУкраїнської войны в Россииреволюції|постраждали від погромів]] єврейські громади в період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]]: тільки кількість убитих в 1520 погромах в період 1918—1920 років становила за різними даними від 100 до 200 &nbsp;тисяч чоловік.
 
Після закінчення Першої світової війни з [[1919]] по [[1923|1923 роки]]&nbsp;роки [[Британський мандат у Палестині|в Палестині]] поселилося ще близько 35 &nbsp;тисяч євреїв, в основному зі Східної Європи. Вони склали так звану [[ТретьяТретя алияАлія|Третю Алію]].
 
[[ЧетвёртаяЧетверта алияАлія|Четверта хвиля репатріації]] євреїв у Палестину відбулася з [[1924]] по [[1931 ]]&nbsp;роки і склав за різними джерелами від 67 до 80 тисяч чоловік. Вона включала в себе в основному вихідців з Польщі та інших країн Східної Європи, що належали до середнього класу. За ці ж роки через економічну кризу Палестину покинуло близько 23 тисяч євреїв.
 
Сумарна єврейська еміграція з Росіїземель Російської імперії за період 1880—1928[[1880]]—[[1928]] роки склала 2,265&nbsp;млн осіб велика частина російських євреїв виїхала вдо [[США]].
 
За [[Перепис населення СРСР (1939)|переписом 1939]] року в СРСР було 3,02&nbsp;млн євреїв<ref>Большая Советская энциклопедия. М., 1947. Ст. 60</ref>. А після насильницького включення до СРСР країн ПрибалтикиБалтики, Західної України і Молдавії додалося ще 2,2&nbsp;млн &nbsp;осіб<ref>«Уничтожение евреев в СССР в годы немецкой оккупации (1941—1944)» Сборник документов и материалов. Иерусалим. 1992</ref>.
 
== Нацистські переслідування ==
 
=== 1933—1939 роки ===
У сучасній історії єврейські біженці зазвичай розглядаються з 1930-х років, коли до влади в [[Третій Рейх|Німеччині]] і деяких інших країнах [[Європа|Європи]] прийшли право радикальні режими, які проводили [[Антисемітизм|антисемітську]] політику. Ці події привели до появи сотень тисяч єврейських біженців. До початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Німеччину, [[Австрія|Австрію]] та [[Чехословаччина|Чехословаччину]] залишило від 350 тисячдо 400 тисяч{{Sfn|Bauer|1981}} євреїв. З 235 тисяч єврейських іммігрантів в Палестині з 1932 по 1939 роки<ref>{{Cite web|url=http://www.il4u.org.il/Israel/AboutIsrael/History/History_aliya/fifth_wave.htm|title=Пятая волна репатриации (1932—1939)|website=Израиль для вас|publisher=|archiveurl=https://www.webcitation.org/614ke4IVX?url=http://www.il4u.org.il/Israel/AboutIsrael/History/History_aliya/fifth_wave.htm|archivedate=2011-08-20|accessdate=22 августа 2009|deadurl=yes}}</ref> приблизно 60 тисяч були німецькими євреями.
Рядок 207 ⟶ 211:
| 100
|}
[[XIX століття|XIX]] і початок [[XX століття]] ознаменувалися масовими єврейськими погромами в [[Еврейскиеєврейські погромыпогроми]] в России[[Єврейські погроми в Російській імперії|Російській імперії]], а також під час [[ЕврейскиеЄврейські погромыпогроми водід времячас ГражданскойГромадянської войнывійни в РоссииРосії|Громадянської війни в Росії]]. [[Перша світова війна]] негативно позначилася на житті єврейського населення&nbsp;— влада масово виселяли євреїв з прифронтової смуги як ненадійний елемент. Безліч євреїв емігрувавемігрували з Росії, в тому числі майже 200 тисяч&nbsp;— вдо [[Палестина|ПалестинуПалестини]], але більшість&nbsp;— у [[Сполучені Штати Америки|США]]. Як вважають історики, антисемітизм в [[XIX століття|XIX]] столітті став в Росії державною політикою.
 
[[3 травня]] [[1882|1882 року]] були введені так звані [[Тимчасові правила|«Травневі закони»]]. Вони скасували деякі прийняті раніше при Олександрі II нормативні акти, що дозволяли деяким категоріям євреїв проживати поза межею осілості. Після цього відбулося чергове вигнання євреїв з великих міст. В самій смузі осілості євреїв було заборонено селитися, орендувати і купувати нерухомість поза міст і містечок.
Рядок 215 ⟶ 219:
 
== Література ==
{{refbegin|2}}
* {{Книга|автор=[[Тюменев, Александр Ильич|Тюменев А. И.]]|Автор=[[Тюменев, Александр Ильич|Тюменев А. И.]]|ref=Тюменев}}
* {{книга|автор=[[Тюменев, Александр Ильич|Тюменев А. И.]]|заглавие=Евреи в древности и в Средние века|издательство=Госиздат|место=Петербург|год=1922|страниц=400|ref=Тюменев}}
* {{Книга|автор=[[Дубнов, Семён Маркович|Дубнов С.М.]]|Автор=[[Дубнов, Семён Маркович|Дубнов С.М.]]|том=1|isbn=5-222-01292-1|ISBN=5-222-01292-1|тираж=10000}}
* {{книга
* {{Книга|автор=Ойербах М.|Автор=Ойербах М.|isbn=|ISBN=|тираж=}}
|автор = [[Дубнов, Семён Маркович|Дубнов С.М.]]
* {{Книга|автор=[[Костырченко, Геннадий Васильевич|Костырченко Г. В.]]|Автор=[[Костырченко, Геннадий Васильевич|Костырченко Г. В.]]|isbn=9785713310714|ISBN=9785713310714|ref=Костырченко}}
|заглавие = Краткая история евреев
* {{Книга|автор=London L.|Автор=London L.|isbn=978-0521534499|ISBN=978-0521534499|тираж=}}
|ссылка = http://jhist.org/code/dubnov.htm
* {{Книга|автор=[[:en:Walter Laqueur|Laqueur W]].|Автор=[[:en:Walter Laqueur|Laqueur W]].|isbn=1-58465-106-7|ISBN=1-58465-106-7|тираж=|url-access=registration|url=https://archive.org/details/generationexodus00walt}}
|ответственный =
* {{Книга|автор=Pamela Rotner Sakamoto.|Автор=Pamela Rotner Sakamoto.|allpages=216|isbn=978-0-275-96199-2|ISBN=978-0-275-96199-2|тираж=}}
|издание =
* {{Книга|автор=Marion Berghahn.|Автор=Marion Berghahn.|isbn=9781845450908|ISBN=9781845450908|тираж=}}
|место =
* {{Книга|автор=Thomas Albrich.|Автор=Thomas Albrich.|isbn=9780714652139|ISBN=9780714652139|тираж=}}
|издательство = Феникс
* {{Книга|автор=Arieh J. Kochavi.|Автор=Arieh J. Kochavi.|isbn=|ISBN=|тираж=}}
|год = 2000
* {{Книга|автор=Bernard Wasserstein.|Автор=Bernard Wasserstein.|allpages=389|isbn=0198226004|ISBN=0198226004|тираж=}}
|страницы =
* {{Книга|автор=Irving Abella, Harold Troper.|Автор=Irving Abella, Harold Troper.|allpages=340|isbn=978-1552632895|ISBN=978-1552632895|тираж=|url-access=registration|url=https://archive.org/details/noneistoomanycan0000abel_d5d8}}
|страниц = 576
* {{Книга|автор=Joan Peters|Автор=Joan Peters|allpages=601|isbn=9780963624208|ISBN=9780963624208|тираж=|url-access=registration|url=https://archive.org/details/fromtimeimmemor00pete}}
|том=1
* {{Книга|автор=Михман Д.|Автор=Михман Д.|том=2|isbn=965-06-0233-X|ISBN=965-06-0233-X|ref=Михман, ч. 2}}
|isbn = 5-222-01292-1
* {{Книга|автор=Михман Д.|Автор=Михман Д.|том=3|isbn=965-06-0233-X|ISBN=965-06-0233-X|ref=Михман, ч. 3}}
|тираж = 10000
* {{Книга|автор=Лилли Мусс.|Автор=Лилли Мусс.|isbn=985-6742-59-5|ISBN=985-6742-59-5|тираж=500|ref=Мусс}}
}}
* {{Книга|автор=[[Бауэр, Иегуда|Yehuda Bauer]].|Автор=[[Бауэр, Иегуда|Yehuda Bauer]].|allpages=522|isbn=9780814316726|ISBN=9780814316726|ref=Bauer}}
* {{книга
[[Категорія:Біженці]]
|автор = Ойербах М.
|заглавие = История еврейского народа
|оригинал = History of the Jews
|ссылка =
|ответственный = Отв. редактор Цви Вассерман, перевод Швут Ами
|издание =
|место =
|издательство =
|год = 1992
|страницы =
|страниц =
|isbn =
|тираж =
}}
* {{книга|автор=[[Костырченко, Геннадий Васильевич|Костырченко Г. В.]]|заглавие=Тайная политика Сталина: власть и антисемитизм|ссылка=http://www.krotov.info/libr_min/11_k/os/tyrchenko_1.html|место=М.|издательство=[[Международные отношения (издательство)|Международные отношения]]|издание=2|год=2003|страниц=784|isbn=9785713310714|ref=Костырченко}}
* {{книга
|автор = London L.
|заглавие = Whitehall and The Jews, 1933—1948: British Immigration Policy, Jewish Refugees, and the Holocaust, 1933—1948
|ссылка = https://books.google.com.by/books?id=uF45zYcPt68C
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = Cambridge University Press
|год = 2000
|страниц = 327
|isbn = 978-0521534499
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = [[:en:Walter Laqueur|Laqueur W]].
|заглавие = Generation Exodus: The Fate of Young Jewish Refugees from Nazi Germany
|ссылка = http://www.brandeis.edu/tauber/publications/exodus.html
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = University Press of New England
|год = 2001
|страниц = 345
|isbn = 1-58465-106-7
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Pamela Rotner Sakamoto.
|заглавие = Japanese Diplomats and Jewish Refugees
|ссылка = http://www.greenwood.com/catalog/C6199.aspx
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = Praeger Publishers
|год = 1998
|allpages = 216
|isbn = 978-0-275-96199-2
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Marion Berghahn.
|заглавие = Continental Britons: German-Jewish Refugees from Nazi Germany
|ссылка =
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = Berghahn Books
|год = 2006
|страниц =
|isbn = 9781845450908
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Thomas Albrich.
|заглавие = Escape Through Austria: Jewish Refugees and the Austrian Route to Palestine
|ссылка =
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = Taylor & Francis Group
|год = 2006
|страниц =
|isbn = 9780714652139
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Arieh J. Kochavi.
|заглавие = Post-Holocaust Politics: Britain, the United States & Jewish Refugees, 1945-1948
|ссылка =https://archive.org/details/postholocaustpol00koch
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = University of North Carolina Press
|год = 2001
|страниц =
|isbn =
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Bernard Wasserstein.
|заглавие = Britain and the Jews of Europe, 1939-1945
|ссылка =
|ответственный =
|издание =
|место = Oxford
|издательство = Clarendon Press
|год = 1979
|allpages = 389
|isbn = 0198226004
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Irving Abella, Harold Troper.
|заглавие = None Is Too Many: Canada and the Jews of Europe, 1933-1948
|ссылка =
|ответственный =
|издание =
|место = Toronto
|издательство = Key Porter Books
|год = 2002
|allpages = 340
|isbn = 978-1552632895
|тираж =
}}
* {{книга
|автор = Joan Peters
|заглавие = From Time Immemorial: the origins of the Arab-Jewish conflict over Palestine
|ссылка = https://books.google.com/books?id=5EkgDJsaGhMC&dq=editions:ISBN0963624202
|ответственный =
|издание =
|место =
|издательство = JKAP Publications
|год = 2005
|allpages = 601
|isbn = 9780963624208
|тираж =
}}
* {{книга|автор=Михман Д.|заглавие=Катастрофа европейского еврейства|издание=1|место=Тель-Авив|издательство=[[Открытый университет Израиля]]|год=2001|том=2|isbn=965-06-0233-X|ref=Михман, ч. 2}}
* {{книга|автор=Михман Д.|заглавие=Катастрофа европейского еврейства|издание=1|место=Тель-Авив|издательство=[[Открытый университет Израиля]]|год=2001|том=3|isbn=965-06-0233-X|ref=Михман, ч. 3}}
* {{книга|автор = Лилли Мусс.|заглавие= Призыв к народам|оригинал= A Call to the Nations|ответственный = пер. с англ. и вёрстка Макс Редер|место = Мн.|издательство = Энциклопедикс|год= 2007|страниц = 256|isbn= 985-6742-59-5|тираж= 500|ref=Мусс}}
* {{книга|автор=[[Бауэр, Иегуда|Yehuda Bauer]].|заглавие=American Jewry and the Holocaust: The American Jewish Joint Distribution Committee, 1939-1945|ссылка=https://archive.org/details/americanjewryhol0000baue|издательство=Wayne State University Press|год=1981|allpages=522|isbn=9780814316726|ref=Bauer}}
{{refend}}
 
== Посилання ==
{{Навігація}}
* {{ЭЕЭ|10464|Беженцы}}
* ''{{нп|Дані Аялон|Аялон, Даниэль||Danny Ayalon}}, [[Міністерство закордонних справ Ізраїлю|замміністра закордонних справ Ізраїля]]'' {{YouTube|g_3A6_qSBBQ|The Truth About the Refugees: Israel Palestinian Conflict}}{{ref-en}}+{{ref-ru}} та ін. мови (субтітри).
* {{cite web
|author=
|authorlink=
|datepublished=2012-04-04
|url=http://mfa.gov.il/MFARUS/PressRoom/2011/Pages/First_conference_on_Jewish_refugees.aspx
|title=МИД Израиля: защитить права еврейских беженцев из арабских стран
|publisher=[[МЗС Ізраїля]]
|accessdate=2015-06-13
|lang=
|description=
}}
* {{Zman.com|125834|Нюрнбергские законы для евреев Ближнего Востока: к истории вопроса о беженцах|04.05.2012|Гай Бехор}}
* {{cite web
|url = http://www.jimena.org/
|title = JIMENA: Jews Indigenous to the Middle East and North Africa
|publisher = JIMENA
|accessdate = 2013-03-11
|lang = en
|description = JIMENA is dedicated to educating and advocating on behalf of the 850,000 Jewish refugees from the Middle East and North Africa
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6F38eFSS8?url=http://www.jimena.org/
|archivedate = 2013-03-11
|deadlink = no
}}
 
{{ac}}
 
[[Категорія:Єврейські біженці *]]
[[Категорія:Антисемітизм]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Історія Ізраїлю]]
[[Категорія:Євреї в Підмандатній Палестині]]
[[Категорія:Арабо-ізраїльський конфлікт]]