Христо Ботев: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Olgych (обговорення | внесок) пам'ятник в Одесі |
Мартин (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 9:
[[Зображення:Botevgrad Botev Memorial.jpg|200px|left|thumb|Пам'ятник Ботеву Христу у [[Ботевград]]і]]
1867 повернувся на батьківщину, але через переслідування емігрував до Румунії. Він брав активну участь у діяльності Болгарського революційного комітету, членом якого став вкінці [[1874]]. З [[1875]] очолив Болгарський революційний рух.
Вважається, що 21 травня (2 червня н. ст.) 1876 року Ботев був поранений турецьким снайпером в груди і практично відразу ж помер. Проте згідно спогадів учасників і висновку спеціальної комісії болгарських істориків, куля , котра потрапила в Ботева, не могла прилетіти з боку турок, оскільки він знаходився в такому місці, звідки позиції ворога не обстрілювалися, тому існує версія про те, що його застрелили свої ж товариші, розлючені невдачею.
Літературна спадщина Ботева різноманітна й багата (поезії, оповідання, публіцистичні статті, фейлетони, послання, листи). Перший вірш — «До моєї матері» (1867). У поетичних творах (їх всього 20) Ботев оспівав любов до батьківщини, бойовий дух болгарського народу, показав зненависть до гнобителів (незакінчена поема «Гайдуки», вірші «Елегія», «Боротьба», «Хаджі Димитрій», «Патріот», «На смерть Василя Левського» та ін.). «Символ віри Болгарської комуни» став катехізисом для болгарських революціонерів. Ботеву належить переклад «Кремуція Корда» [[Костомаров Микола|М. Костомарова]].
| |||