Клієнтела: відмінності між версіями

Виборчий клієнтелізм можна визначити як взаємну домовленість між патроном-політиком, що має певні ресурси, і клієнтом-виборцем, що користується підтримкою першого<ref name=":0">Stokes, Susan C. (July 2011). [http://www.oxfordhandbooks.com/view/10.1093/oxfordhb/9780199604456.001.0001/oxfordhb-9780199604456-e-031 "Political Clientelism". The Oxford Handbook of Political Science.] Oxford University Press.</ref>. Політик, надавши виборцю певні [[послуги]] та/або [[товари]], чекає від одержувача лояльності. Виборець у свою чергу, отримавши певні переваги, може взяти на себе моральне зобов'язання надати політичну підтримку своєму заступнику.

 

Сюзен Стокс та ін. автори книги «Brokers, Voters, and Clientelism» описують політичних акторів, що практикують клієнтелізм, як лідерів, брокерів та виборців<ref>Stokes, Susan C., Thad Dunning, Marcelo Nazareno, and Valeria Brusco (2013). Brokers, Voters, and Clientelism: The Puzzle of Distributive Politics. Cambridge University Press. p. 27.</ref>. Дослідники підкреслюють, що патрони, які позиціонують себе як «політичних лідерів», «меценатів», зазвичай користуються послугами [[посередник]]ів, брокерів. Посередником між патроном і виборцем, як правило, виступає [[політична організація|політична]] або [[благодійна організація]]<ref>Gherghina, Sergiu and Volintiru, Clara (2017). [http://eprints.lse.ac.uk/73797/1/Volintiru_A%20new%20model%20of%20clientelism%20political%20parties_author_2015%20LSERO.pdf A new model of clientelism: political parties, public resources, and private contributors]. European Political Science Review, 9 (1). pp. 115-137.</ref>.