Герман фон Зальца (адмірал)

Не плутати з великим магістром Тевтонського ордену!

Герман фон Зальца
Народився	4 квітня 1885(1885-04-04) Хаапсалу, Хаапсалу, Ляенемаа, Естонія
Помер	23 січня 1946(1946-01-23) (60 років) Москва, СРСР
Країна	Російська імперія  Естонія
Діяльність	офіцер ВМФ, історик
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	контрадмірал
Батько	Eduard von Salzad

Барон Герман Александер Едуард фон Зальца (Hermann Aleksander Eduard Baron von Salza, Барон Герман Эдуардович фон Зальца; 16 квітня 1885, Гаспаль, Російська імперія — 23 січня 1946, Москва, РРФСР) — російський, естонський і німецький офіцер, контрадмірал естонських ВМС і крігсмаріне.

Біографія

Син начальника поштового відділення в Едуарда Ніколаї фон Зальца (24 травня 1854, Кароліново — 1913, Ревель) і Марії Софії, уродженої фон Шталь (1851 — ?). Навчався в Ревельській Олександрівській гімназії, Імператорському Олександрівському ліцеї, закінчив Морський корпус (1906). В 1907/09 роках у складі гардемаринського загону здійснив плавання в Середземне море на борту крейсера «Богатир». В грудні 1908 брав участь в порятунку постраждалих від землетрусу жителів італійського міста Мессіна. Після плавання служив на Балтиці, на лінкорах «Слава» (1911/13) і «Полтава» (1914/16), крейсерах «Аврора», «Бобр», «Океан». Закінчив один курс Миколаївської Морської академії. Учасник Першої світової війни. З 1915 року — морський льотчик. З 10 лютого 1917 року виконував обов'язки старшого офіцера лінійного корабля «Петропавловськ», затверджений на посаді 28 липня 1917 року, з 16 грудня 1917 року командував кораблем. У квітні 1918 року з кораблем перейшов в Кронштадт, з 16 червня 1918 року — прапор-капітан з оперативної частини штабу командувача Балтійським флотом. 11 жовтня 1918 року звільнений у відставку.

Після звільнення переїхав в Естонію. З 3 січня 1919 року — молодший штурманський офіцер есмінця Lennuk. Брав участь в перших операціях проти комуністів під Нарвою, Локса і Кунда. з 29 січня 1919 року — начальник штабу естонського флоту. При реорганізації Північного корпусу в самостійне оперативне об'єднання наказом Головнокомандування естонських військ 17 червня 1919 року відряджений в розпорядження Морського похідного штабу Північно-Західної Армії. З грудня 1919 року — помічник начальника оперативної частини військово-морського управління Армії. 16 січня 1920 року виключений зі списків російського флоту, оскільки оголосив себе естонським підданим. З 20 січня 1920 року — начальник штабу, з 1 березня 1925 року — командувач ВМС Естонії. В 1920-х роках — член Каси взаємодопомоги російських моряків. З 1920 року викладав військово-морські дисципліни у Військовому і Вищому військовому училищах. З 1925 по 15 жовтня 1939 року — член Військової ради Естонії. 15 березня 1932 року вийшов у відставку. В 1937/39 роках — адміністратор Міжнародної комісії з невтручання у внутрішні справи Іспанії в порту Шербур.

15 жовтня 1939 року прийняв німецьке громадянство і оселився в генерал-губернаторстві. 17 лютого 1940 року призваний в крігсмаріне (заднім числом з 1 грудня 1939 року) і переданий в розпорядження військово-морської станції «Остзе». 29 лютого 1940 звільнений у відставку з правом носіння форми контрадмірала крігсмаріне. В січні 1945 року заарештований радянськими військами в Позені і вивезений в Москву. Помер в Бутирській в'язниці.

Звання

• Молодший гардемарин (9 вересня 1904)
• Старший гардемарин (9 травня 1905)
• Гардемарин флоту (1 травня 1906)
• Мічман (16 квітня 1907)
• Лейтенант (18 квітня 1910)
• Старший лейтенант (22 березня 1915)
• Капітан 2-го рангу (28 липня 1917)
• Капітан (22 жовтня 1920)
• Контрадмірал (24 лютого 1928)
• Контрадмірал крігсмаріне (17 лютого 1940)

Нагороди

• Премія адмірала Нахімова (1906) — за відмінне завершення Морського корпусу.
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1910)
• Орден Червоного орла 4-го класу (Королівство Пруссія; 1910)
• Орден князя Данила I 4-го ступеня (Князівство Чорногорія; 1912)
• Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами (1916)
• Хрест Свободи 3-го класу 1-го ступеня (1920)
• Орден Білої троянди (Фінляндія)
  • командорський хрест (1922)
  • командорський хрест 1-го класу (1931)
• Орден Відродження Польщі, командорський хрест (1923)
• Орден Почесного легіону, офіцерський хрест (Франція; 1925)
• Орден Трьох зірок (Литва; 1927)
• Орден Орлиного хреста 2-го класу (22 лютого 1934)

Література

• К.Ш. Контр-адмирал Г.Э. Зальца. «Часовой», № 80, 15.05.1932, с. 29
• Пилкин В.К. В Белой борьбе на Северо-Западе: Дневник 1918–1920. М.: Русский путь, 2005.
• В.В. Верзунов. Моряки на Северо-Западе Росcии. Офицеры флота и чины морского ведомства, служившие в Отдельном Северном корпусе - Северо-Западной добровольческой армии, или пребывавшие в пределах Эстляндии после октябрьского переворота и гражданской войны в России .
• Бойков В. Краткий биографический словарь офицеров, чиновников и служащих белой Северо-Западной армии (1918 - 1920 гг.), Таллинн, 2009. С. 133.

Посилання

• Фотографії і нагороди Зальца.